конфликтологическое напрямок - зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів в умовах протидії.
Для визначення прогресивності того чи іншого суспільства в соціології використовують два найбільш загальних критерію:
1.Уровень продуктивності праці і добробуту населення;
2.Ступінь свободи особистості.
У рамкахмарксізма основою для класифікації товариств є спосіб виробництва матеріальних благ. На цій підставі виділяють шість типів товариств:
1) первіснообщинний суспільство;
2) азіатське Товариство;
3) рабовдадельческое суспільство;
4) феодальне суспільство;
5) буржуазне суспільство;
6) комуністичне суспільство.
Відповідно до іншої типології, яка сьогодні займає провідне місце в соціології, можна виділити традиційне, індустріальне і постіндустріальне суспільства.
Термін «індустріальне суспільство» вперше ввів Анрі Сен-Сімон. В основі теорії індустріального суспільства лежить ідея про те, що в результаті промислової революції відбувається трансформація традиційного суспільства до індустріального.
Для індустріального суспільства характерні такі риси:
розвинена і складна система поділу праці та професійної спеціалізації;
механізація і автоматизація виробництва та управління;
масове виробництво товарів на широкий ринок;
висока розвиненість засобів комунікації і транспорту;
збільшення доходів на душу населення і якісні зрушення в структурі споживання;
формування громадянського суспільства.
У 60-ті роки ХХ століття формується теорія постіндустріального або інформаційного суспільства. Основними рисами інформаційного суспільства є:
1) глобальний характер інформації;
2) зростання можливостей збору, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї;
3) зростання впливу інформації на різні сфери діяльності;
4) розширення демократії, децентралізація суспільства.
У суспільстві існують різні підходи до оцінки інформаційного суспільства:
* Відбувається розвиток наукомістких виробництв з мінімальним використанням сировини і енергії, життям правлять інтелект, знання, всокоорганізованний працю;
* В рамках цивілізаційного підходу в якості підстави для класифікації товариств є що складається в них культура.
Еволюцію людської цивілізації, починаючи з її передісторії, можна поділити на три загальних етапи.
На першому етапі наблю-далося поява примітивних товариств і громад.
На другому етапі примітивні суспільства почали об'єднуватися і трансформуватися в цивілізації.
Третій етап бере початок в XVIII в. з настанням промислової революції і триває до теперішнього часу. Для сучасного етапу характерно поширення індустріальних-ної культури по всьому світу.
Модернізація - це безперервний і нескінченний процес. Іс-торичні терміни модернізації слід обчислювати століттями, хоча можна навести і приклади прискореної модернізації. У будь-якому випадку модернізація - це не раз і назавжди досягнуте перебуваючи-ня.
До недоліків теорії світової системи відносять такі.
По перше . зовсім не є очевидним, що периферійні об-щества розвиваються в залежності від центральних регіонів систе-ми, оскільки більшість торговельних і інвестиційних операцій відбувається між уже розвиненими індустріальними суспільствами;
По-друге . незрозуміло, яке місце за цією теорією займають у світовій системі колишні соціалістичні країни;
В - ч е т в е р т и х, підкреслюючи значення економічних зраді-ний, теорія світової системи ігнорує зміна культурне.
В кінці 90-х років в соціологічний обіг увійшло поняття «гло-балізація», яке стали використовувати не тільки вчені, але широка громадськість, починаючи від політиків і закінчуючи середовищ ствами масової інформації. Це слово несе в собі цілу пара-ДІГМА, що включає розуміння відбуваються у світі, епохальних змін. Поняття глобалізації - це короткий обо-значення сукупності складних процесів, суть яких в тому, що вони як би «стискають» світ в часі і просторі і роблять умовними і проникними всі існуючі територій-альні кордону. Глобалізація-це історичний процес пре-обертання світу в едінуюсістему, обладающуюедінимі характе-тиками. Історично таку систему породжує дію фак-торів глобалізації. До таких факторів належать:
* Електронні засоби комунікації, здатні стискати до мінімуму розділяють людей час і простір;
* Технологічні зміни, що дозволяють поширювати по всьому світу вироблену продукцію;
* Формування глобальних ідеологій (наприклад, ідеології екологічного або правозахисного рухів)
Реально результати процесу глобалізації можна бачити в тому, що умовні кордони стають все більш прозорими для економічної, культурної і навіть політичної діяльності, Інтернет, обмін студентів і професійних кадрів, сфера послуг, організації «зелених» і рух на захист прав людини - сприяють створенню воістину глобальної культур-ної та економічної системи. В силу дії всіх цих факторів похитнулося традиційне для
XX ст. «Геополітичне уявляючи-ня», яке зводилося до сприйняття світу розділеним на достатньо міс-ються, територіальні та ідеологічні блоки. Глобалізація тягне за собою формування нової геополітики і нового вигляді-ня світу, все більше здобуває образ єдиного цілого, відбутися у-ящего з «потоків» і «мереж».