У класиці російської літератури різних видань зустрічається написання слова "бог" в подібному контексті як з великої, так і з малої літери. наприклад,
На чолі тамтешнього місцевого духовенства перебував тоді єпископ, людина, мабуть, дуже добра, співчутлива і щирий. Він брав скорботу народу близько до свого серця і сам щиро молився, щоб Бог послав дощ на землю, але дощу все-таки не було.
Н.С.Лесков. Повість про богоугодну дроворуби.
- Ми ще й самі не знаємо, що учинимо, а тільки будемо на бога сподіватися, і авось слово царське заради нас в постижденіі не буде.
Так і Платов розумом виляє, і туляки теж.
Н.С.Лесков. Шульга. Сказ про тульському косому лівша і про сталевий бліх.
У радянських виданнях "бог" завжди писався з малої літери, тому що "бога немає".
У дореволюційних виданнях і пост-радянських (сучасних) виданнях "Бог" пишеться з великої літери (якщо мається на увазі християнство, де Бог єдиний і будь-які згадки Бога відносяться до Нього), причому і займенники, що відносяться до Нього (Його, Йому, Він і т. п.) (тобто слово "Бог" тут виступає в ролі імені).
Якщо ж божество відноситься до пантеону язичницьких божеств (грецьких, єгипетських і т.п.) то у цих божеств є власні імена (Анубіс, Гефест, Кецалькоатль), тому "бог" тут не грає роль імені власного і пишеться з маленької літери.
Думаю що і в сучасній практиці окремі видавництва можуть дотримуватися радянських норм (наприклад в якійсь газеті з назвою "Голос атеїста").
3.22.1. Імена богів, апостолів, пророків, святих
З великої літери пишуться слово Бог (в значенні єдиного верховного істоти) і імена богів у всіх релігіях. Напр. Єгова, Саваоф, Яхве, Ісус Христос ...
Примітка 2. Слово бог в значенні одного з безлічі богів або в переносному значенні пишеться з малої літери. Напр. бог Аполлон, бог війни, боги Олімпу.
3.22.2. Стійкі поєднання зі словами бог, господь
У численних стійких поєднаннях, постійно вживаються в розмовній мові поза прямого зв'язку з релігією, слід писати бог (а також господь) з малої літери. До них відносяться: (не) бозна або (не) бог знає (хто, що, який) - про когось, чимось не дуже важливому, значному; бог (господь) його знає - невідомо, не знаю; бог з ним (нею, тобою, вами), (не) дай бог, заради бога, убий мене бог, як бог на душу покладе, не доведи Боже (господь), богом ображений, забутий богом, до бога в рай, не вірити ні в бога ні в чорта, не гони бога в ліс, коли в хату вліз, і ін.
Не слід також писати з великої літери вигуки їй-богу, боже, боже мій, господи, господи боже мій, бог ти мій, боже упаси, боронь Боже, на відміну від тих випадків, коли форми боже, господи висловлюють звернення до Бога.
У деяких випадках вибір написання залежить від контексту. Так, може бути написано слава Богу (якщо контекст вказує, що говорить дійсно дякує Господу Богу) і слава богу (якщо по контексту ясно, що вжито розхожий розмовний оборот: Того разу він, слава богу, прийшов вчасно!
Але в поєднанні не слава богу прописна буква неможлива (У нього все не слава богу) ».