Третя симфонія Скрябіна - твір біль-ших масштабів. У ній три частини, що виконуються без перерви. Це величезна симфонія-поема, основні розділи якої об'єднані спільністю тим, інтонацій.
Скрябін ще раз звертається до психологічної «темі подолання», пов'язаної в його творчості з твердженням героїчних образів. «Зерно» симфонії - могутня вольова тема вступу (Lento):
Вона подібно лейтмотиву проходить через увесь твір, відкриває і завершує його. Відзначимо особливу роль вигуку труб-он пронизує симфонію, з'являючись 'безліч разів.
Уже в рамках головної партії починає поступово розкрив тися принцип монотематизма, пронизливий всю симфо-нию. Нові образи в ній народжуються як результат розвитку старих; контрастні, вони разом з тим близькі одна одній Героїчна тема вступу є зерном, з якого виростає ряд наступних тем. Тема головної партії емоційно дуже далека від музики вступного розділу; але вона увібрала і себе деякі інтонації його теми.
Експозиції головної теми наповнена складним поліфонія-ного розвитком. Головна партія побудована тричастинне; після першого проведення теми слідують побудови розробити конструкцію точного характеру на тому ж тематичному матеріалі і реприза (динамічна). Цей принцип тричастинній ладі-ня головної партії типовий для експозиції Чайковського. І Скрябін і Чайковський вдавалися до такого принципу тому, що прагнули вже в експозиції дати широкий розвиток головного образу.
Єднальна партія (органний пункт на звуці сі-бемоль) призводить до побічної партії. У ній дві теми. Перша тема-просвітлена, відносно спокійна, має епізодичне значення. Більш важливою є друга тема побічної партії, примх-ливая, кілька фантастична за своїм колоритом мело-Дія. Тут виникає вабить образ, поки ще далекого щастя:
Життя не легка; але немає в світі перешкод, які не могла б зломити людська воля-такий зміст першої частини. Героїчне вольове початок, виражене у вступі, по-площа і в заключній партії. Її лаконічна тема звучить як бойовий заклик:
Експозицію замикає потужна тема вступу.
Примітно, що значна складність гармонійний-ського мови поєднується в експозиції з дуже простим, тради-ційно-класичним співвідношенням тональностей головною метою та побічної партій: головна партія - до мінор, побічна і за-ключітельно партії - Мі бемоль мажор.
Розробка включає в себе весь тематичний матеріал експозиції. У чергуванні і поліфонічних сплетеннях раз-особистих тим виявляється не тільки їх емоційна контраст-ність, але також їх інтонаційні і ладо-гармонічні свя-зи. Образ головної партії забарвлюється в похмурі трагічний-ські тони. Моменти великого внутрішнього підйому чередуют-
ся з епізодами, пройнятими почуттям пригніченості, страху. Так, перший розділ, перша «хвиля» розробки поза-запно обривається стрімко спадаючим хроматичним рухом струнних-Скрябін позначає це місце словами «грізний обвал». Кілька далі (Meno vivo) у скрипки соло виникає нова (була відсутня в експозиції) тема Вона передбачає основний образ другої частини.
Після кульмінації і наступного за нею щодо «тихого» епізоду починається реприза. Вона відрізняється від екс-позиції багатьма особливостями викладу; однак, основ-ної музично-драматичний план не зазнає су-суспільних змін. За репризою йде ще один великий розділ - друга розробка. Стрімко-драматичну коду вінчає вступна тема, стверджуючи панування ге-роіческого образу.
Таким чином, на відміну від попередніх симфоній Скрябін в «Божественної поемі» відразу ж утверджує думку про неминуче торжество розуму і волі бореться людини.
Друга чдез' ( «Насолода» Lento Мі мажор) тимчасово усуває основну лінію розвитку симфонії. Дія змінюється спокоєм, спогляданням, зануренням в світ чуттєвий-ності. Тема Lento зародилася в першому Allegro (в разработ-ке). Там вона звучала як передчуття величезної, ще незвіданою радості. У другій частині ця пристрасна, що не-скільки екзотична мелодія розквітає пишним цвітом:
Як і в другій симфонії, Скрябін ввів в повільну частину «голосу природи» пошепки лісу, трелі і щебетання птахів.
Стрімке фінал ( «Божественна гра») насичений світлом і силою. Всі нещастя, тяжке подолано. Основна тема фіналу (його форма-сонатная) являє собою раз-витие трубного вигуку з вступу до першої частини:
Перед головною кульмінацією композитор як би вспомі-нает музичні думки попередніх частин.
У момент найбільшого піднесення (генеральна кульміна-ція) звучить тема Lento, пофарбована в сонячно-героїчні тону.
З дивовижною силою, блиском і урочистістю про-ходить в партіях мідних духових інструментів ця широка распевная «тема насолоди».
Коду фіналу є висновком всієї симфонії. Віслюку-пітельний світло, перемога радості, краси, людської волі виражені в цьому патетичному завершенні «Божественної поеми».