Історична роль латинської мови як міжнародної мови науки і художньої літератури істотно відрізняє його від численних штучних мов, що пропонувалися для міжнародного спілкування, - як від тих, які отримали хоча б обмежене поширення, так і від незрівнянно більшої їх частини, що залишилася мертвонародженими проектами.
В усному мовленні численних романізованних племен латинська мова змінився настільки, що вже в III - IV ст. він перетворився в ряд локальних діалектів, у своїй сукупності носять назву вульгарної латині. Надалі ці діалекти поклали початок сучасним романських мов. Письмовий латинську мову при всій різноманітності областей, в яких він застосовувався, що не втрачав своєї єдності: володіння ним відкривало для його носіїв можливість взаємного живого спілкування як в романізованих країнах, так і за їх межами.
Укладачі чудовою хрестоматії середньовічної латинської літератури пишуть: "Латинська ні мертвою мовою, і латинська література не була мертвої літературою. По-латині не тільки писали, а й говорили: це був розмовна мова, яка об'єднувала нечисленних освічених людей того часу: коли хлопчик- шваб і хлопчик-сакс зустрічалися в монастирській школі, а юнак-іспанець і юнак-поляк - в Паризькому університеті, то, щоб зрозуміти один одного, вони повинні були говорити по латині. і писалися латинською не тільки трактати і житія, н і викривальні проповіді, і змістовні історичні твори, і натхненні вірші. Латинська поема "Вальтарі" розробляла сюжети древнегерманских сказань задовго до "Пісні про Нібелунгів, а провансальські трубадури і німецькі мінезингери вчилися ліричним темам і прийомам у своїх старших сучасників - латинських поетів-вагантів. Та й ті самі латинські богословські трактати, які так відлякують нинішнього Новомосковсктеля, були для європейської думки школою діалектики, сучасної і корисною ".
Таким чином, латинську мову протягом багатьох століть до епохи Відродження бездоганно виконував функції міжнародної мови, і до того ж не тільки в науці, а й в поезії.
Хоча латинська мова втратив те значення міжнародної мови науковців будь-якого фаху, яке належало йому ще в XVIII в. в ряді наукових областей його позиції залишаються непорушними і в даний час. Перш за все це мова висхідній до Линнею природничо систематики, а також анатомічної, медичної та фармакологічної номенклатури. Разом з тим, латинська і латинська грецька лексика служить основним джерелом поповнення безперервно і прогресивно зростаючої термінології в усіх областях науки і техніки.
Латинська - це основна мова європейської культури від античності до нового часу, і без нього неможливо самостійне розуміння найважливіших фактів цієї культури за першоджерелами, а отже, і ніяке справді історична освіта.
Латина була мовою науки і університетського викладання і основним предметом викладання шкільного. Латинська поряд з давньогрецьким з давніх пір до теперішнього часу служить джерелом для освіти міжнародної суспільно-політичної та наукової термінології.