Єдиний мінерал з твердістю 10 - самий твердий
Більш м'який мінерал чертится більш твердим, а мінерали однаковою твердості або зовсім не креслять один одного, або ж креслять в незначній мірі. Щоб переконатися в наявності подряпини, треба пальцем стерти утворився на поверхно-сти порошок мінералу, щоб не прийняти за подряпину межу, яку залишає більш м'який мінерал на твердому.
Практично при польовому визначенні твердості мінералів рідко користуються шкалою Мооса, так як в польових умовах немає під рукою перерахованих в ній ідеалів, але применителей-но до даної шкалою встановлено, що мінерали з твердістю до 2 легко дряпаються нігтем і на дотик жирні (особливо з твердістю 1); віконне скло одно по твердості апатити, т. е. 5, і може при визначенні твердості його замінювати; міні-рали з твердістю до 6 чертятся хорошим сталевим складаним-ним ножем, лезо якого має твердість близько 5,5. Якщо ж мінерал залишає на ножі ясну подряпину, то його твер-дість вище 5,5. Поглиблену рису на поверхні ножа ос-тавляют мінерали з твердістю 6 і більше, як наприклад кварц.
Твердість того з дряпають мінералів, який має найменший номер і який ледь «зачіпає» випробуваний мінерал, і буде відповідати твердості останнього. Треба пам'ятати, що на різних гранях одного і того ж кристала твер-дість різниться іноді досить помітно. Деяким мінера-лам, особливо волокнистої будови також властива в різних напрямках різна твердість. Наприклад, твердість дистена (кіаніту) в напрямку, паралельному гранях призми, дорівнює 4,5, а в перпендикулярному - 7. Однак таких мінералів небагато.
Незважаючи на всі ці факти, твердість мінералу, визначено-ва за шкалою Мооса, залишається найважливішою константою (постійного-ної величиною) при діагностиці мінералів, і вміння користу-ватися нею абсолютно необхідно.
Спайність. т. е. здатність кристалічних мінералів розколюватися з утворенням паралельних поверхонь, пояснюється різною щільністю розташування атомів в кри-Сталл. Зазвичай площині спайності паралельні граням кри-Сталл і розташовуються в одному або декількох напрямках. Їх забарвлення може бути іншою, ніж поверхня мінералу. Від граней кристала свіжі площині спайності відрізняються сво-їм дзеркальним блиском. Для визначення спайности використовують-ся п'ятиступінчастою шкалою.
Спайність дуже досконала - площині спайності, блискучі, мінерал легко розщеплюється пальцями на окремі листочки з ідеально гладкою глянсуватою поверх-ністю. Такий спайностью володіють: слюда, гіпс, хлорит.
Спайність досконала - при ударі молотком в лю-бом напрямку мінерал розколюється на так звані спайні уламки, обмежені спайні площинами; примі-ром служать - кам'яна сіль, кальцит, свинцевий блиск, цинко-вая обманка.
Спайність середня (виразна) - при розколі міні-рала виходять осколки, обмежені неправильним зламом поряд з площинами спайності. Приклади: польові шпати, ро-говая обманка з групи амфиболов, піроксени - авгит, пла-Вікову шпат.
Спайність недосконала - виявляється насилу, її сліди доводиться відшукувати на уламках мінералу, так як зазвичай при дробленні велика частина уламків обмежена неправильними поверхнями зламу. Приклади: олівін, апатит, мідний колчедан, берил.
Спайність Досить недосконала. До цієї групи належать мінерали, що не володіють спайність або ж з спайність майже нерозрізненої. При розколюванні таких мі-нераль виходять тільки нерівні поверхні зламу; при-мером може служити кварц.
Через недосвідченість молоді геологи приймають часто за площині спайності грані кристалів. Щоб уникнути ошиб-ки, слід ударом молотка домогтися появи на мінералі хоча б двох паралельних площин. Нагадаємо, що пло-скостити спайности відрізняються від граней кристала своїм більш свіжим видом і кілька більш сильним блиском, який добре помітний у відбитому світлі, якщо використовуваний обра-зец повертати під різними кутами до ока.
Досконалої спайностью володіє слюда в одному тільки напрямку. За двома напрямками колеться польовий шпат. Кам'яна сіль і вапняний шпат легко розколюються за трьома напрямками і при ударі розпадаються на спайні об-ломки - кам'яна сіль на дрібні кубики, а вапняний шпат - на ромбоедри. Плавиковий шпат (флюорит) колеться за чотирма напрямками, а цинкова обманка (сфалерит) - по шести напрямках.
Окремість. Мінерали нерідко розбиті тріщинами від-дельности, що утворюються під впливом тиску або ко-лебанія температури. Тріщини окремо відрізняють-ся від спайності тим, що вони не завжди плоскі, не цілком парал-лельно один одному, не можуть бути відтворені штучної вен-но і нерідко одна і та ж тріщина переходить з одного кри-Сталл або зерна в сусіднє. Іноді мінерали так сильно раз-біти тріщинами окремо, що отудара молотком або навіть при натисканні пальцями кришаться на дрібні уламки, ніж не-рідко ускладнюється випробування твердості.
Злам. Зламом називається нерівна поверхня, яка утворюється при розколюванні мінералів, що не володіють спай-ністю. Відрізняються такі види зламу. Раковистий злам. нагадує внутрішню поверхню плоскою ра-Ковіна, характерний для кварцу, обсидіану, опала, халцедону. Розрізняють плоскораковістий і глубокораковістий злам. 3анозістий злам. при якому мінерал покритий тонкими, подовженими уламками, як би скалками; він властивий кременю і азбесту. Рівний злам спостерігається у Магнето-та і купріта. Зернистий злам характерний для мармуру і вапняків. Землистий злам утворює матову по-поверхню, покриту дрібним пилом, як у бокситу, глини, крейди. Гачкуватий злам - утворює поверхню, покриту дрібними гачками. Спостерігається у самородної міді, срібла, золота та інших ковких металів. Характер зламу визначається взаємодією таких властивостей мінералів, як розщеплення і від-дельность.
Магнітні. Магнитностью, т. Е. Здатність притягувати-ся магнітом або ж притягувати залізні частинки, мають деякі мінерали, як, наприклад, магнітний залізняк, ні-келістое залізо, деякі різниці ферроплатіни, бідні сіркою різниці пирротина. Випробування на магнітних, поряд з іншими властивостями, дає можливість швидко визначати позитивно реагує мінерал. Негативно реагую-щие мінерали, що відштовхуються магнітом, як, наприклад, само-родний вісмут, відносяться до діамагнітним. Для визначення магнітності користуються вільно рухається магнітної стріл-кою, що не укладеної в оправу. Менш чутлива магнітна стрілка компаса. В поле можна користуватися кінчиком намагні-ченного складаного ножа. Деякі мінерали, що містять олово, вольфрам і багато інших цінних метали, мають слабо вираженою магнитностью. Цим властивістю користуються при дослідженні шліхов за допомогою електромагніту.
Питома вага. За питомою вагою все мінерали можна раз-ділити на п'ять груп:
дуже легкі - до 2,7 (нафта, парафін, кам'яне вугілля, кам'яна сіль, гіпс, ортоклаз, микроклин, зміїний, нефелин, кальцит, кварц, альбіт, лейцит, анортит, хлорит);
легкі - від 2,7 до 4,0 (мусковіт, біотит, долму, амфібол, турмалін, флюорит, гранат, апатит, топаз, авгит, олівін, сфалерит, корунд);
середні від 4,0 до 7,2 (лимонит, смітсоніт, хроміт, циркон, ільменіт, молибденит, магнетит, пірит, монацит, халькозин, Купрій, шеелит, арсенопірит, кобальтин, церрусіт, каситерит);
важкі від 7,2 до 8,2 (аргентит, галеніт, кіновар);
дуже важкі від 8,2 до 21,5 (мідь, срібло, платина, золото).