Обрубують. обрубати що, рубати кругом, обтинає сокирою, ножем; іно вм. відрубати. Обрубати гілля дерева. Обрубати кінці кутів, колод в кутах хати. Я тобі вуха обрубаний. Сокира обрубає, а вогонь з коренем спалить. -ся, бути обрубують; || зробити кругом себе зруб, містечко, або засеку. || Помилитися в рубці, потрапити не туди сокирою; || поранити себе самого сокирою або косарем тощо. обрубування пор. довгих. обрубаними закінчать. обрубати м. обрубка ж. дійств. по глаг. || Обрубати, зруб, рублена обв'язування, особ. колодязна, ямна, або карась, зруб занурюваної в воду; || пліт зрубом, для сплавки дров. || Яма, сибірка, в'язниця. || Переруб, отруб, зрубана поверхню чого. Клеймо на обрубати колоди || Поруб, рана сокирою чи іншим знаряддям. || Крутість, прямовисна крутизна, обрив, яр. Береговий обрубати. У обрубати дістало, в обріз, ледь, тільки, лише. Обрубок, -бочек, -бец, отрубиш, колода, Одрубок колоди, коротун. Обрубиш, то ж; || коротун, щільний, невисокий чоловік. Обрубіна пск. те саме. Обрубних, обрубних, до обрубати относящ. Обрубних дерево, відрубане. Обрубістий берег, обриви. Обрубчатие пальці, туповерхіе. Обрубатель м. Обрубувач, обрубують що-небудь.
Тлумачний словник Даля
Тлумачний словник Ушакова
1. несов. перех.
1) Вкорочувати. обрубуючи, відсікаючи частину чого-л.
2) а) висівки, видаляти. б) перен. розм. Припиняти, переривати.
2. несов. перех. Підшивати з країв, роблячи рубчик; підрубувати.
Тлумачний словник Єфремової