Як було показано в розділі 2, будь-який економічний процес являє собою перетворення ресурсів в економічний продукт і протікає за схемою «ресурси -Фактори виробництва - продукт економічної діяльності». Природні, тру-довие, капітальні, інформаційні ресурси, об'єднані підприємець-ської ініціативою, під впливом управління залучаються у виробництво і по-статечно стають його факторами. Протікає в результаті дії факторів виробничий процес призводить до утворення, створення економічного про-дукт у вигляді продукції, товарів, виконаних робіт, послуг.
Перетворення економічних ресурсів в діючі фактори виробництва має певну тривалістю в часі, тобто між залученням третьому ресурсів у виробництво і їх безпосередньою участю в якості агента, фак-тора виробничого процесу проходить певний час, необхідне для перетворення вихідного ресурсу в чинник. Щоб побудувати виробничий корпус і встановити в ньому виробниче обладнання, необхідні час і гроші.
Таким чином, виробники, підприємці змушені спочатку пріобрес-ти необхідні ресурси, здійснити витрати, відвернути на це кошти, щоб створити фактори виробництва. Лише потім вони відшкодовують, компенсують ці витрати посеред-ством продажу продукту, виробленого з використанням зазначених факторів.
Отже, в економіці неминуче доводиться спочатку вкладати в справу кошти, створювати умови, передумови протікання виробничих процесів і тільки потім отримувати бажаний результат, віддачу від вкладених коштів.
Проміжок часу між вкладенням коштів, залученням ресурсів і їх пре-обертанням в діючі фактори виробництва може істотно відрізнятися для різних факторів виробництва. Найбільш вагомі за обсягом і тривалістю-ні вкладення здійснюються в основні засоби виробництва: будівлі, споруджені-ня, машини, обладнання. Щоб побудувати виробничу будівлю, проізвес-ти верстат, треба спочатку витратити ресурси і час, перш ніж вони стануть фактора-ми виробничої діяльності, візьмуть участь у виробництві. Те ж саме можна сказати про створення, збільшення виробничих запасів сировини і ма-лов, які деякий час лежать «мертвим вантажем» на складі, в бункері, перш ніж будуть залучені в процес виробництва.
В цьому відношенні від основних засобів виробництва істотно відрізняється оборотний виробничий капітал у вигляді сировини, матеріалів, енергії. Він прак-тично відразу ж стає фактором виробництва і переходить в кінцевий про-дукт виробництва. На гроші, виручені від продажу цього продукту, знову приоб-РЕТА оборотні кошти, і 'відволікання коштів на тривалий період при нормальному воспроизводственном циклі зазвичай не відбувається.
Якщо ж ресурси тривалий час, що вимірюється місяцями і роками, знаходяться «в доробку», перетворюються в чинники виробничої діяльності, то їх вважають вкладеннями у виробництво, в економіку. Так як ці ресурси вкладені в визна-ленне справу і вже не можуть бути використані в інших цілях, то вкладення призводять до відволікання коштів на час перетворення ресурсів в чинники виробничих-но-економічної діяльності.
Строго кажучи, вкладеннями в економіку допустимо вважати будь-які вико-мі в ній ресурси, так як незалежно від характеру їх застосування ресурси не відразу стають факторами виробництва. Але частіше під вкладеннями розуміються відволікає ресурси, що піддаються глибоким, тривалим перетворенням, перш ніж вони стануть факторами виробництва.
Відзначимо, що широко використовувалося в радянській економічній літературі поняття «капітальні вкладення», або скорочено «капіталовкладення», трактує-ся більш вузько, ніж «інвестиції». Відповідно до своєї назви капіталовло-вання є вкладення тільки в основний капітал, тоді як вкладення в інші види економічних ресурсів, такі, як інформаційні ресурси, цінні папери, ду-ховного потенціал, матеріальні запаси, іменувати капіталовкладеннями ні до-нято або це робиться із застереженням.
Інвестиції мають розгалужену структуру.
Відповідно до розподілом капіталу на фізичний і грошовий інвестиції також прийнято ділити на інвестиції в матеріально-речовій і грошовій формах. Ін-вестицій в матеріально-речовій формі - це об'єкти, що будуються виробничі і невиробничі об'єкти, обладнання та машини, що направляються на заміну або розширення технічного парку, збільшення матеріальних запасів і інші ін-вестіціонние товари, покликані розвивати і примножувати основні засоби еко-номіки, її матеріально -технічну базу. Інвестиції в грошовій формі, як випливає з назви, є грошовий капітал, що направляється на створення матері-ально-речових інвестицій, забезпечення випуску інвестиційних товарів. На відміну від централізованої економіки, де панував дефіцит инвестици-ційних товарів, і наявності інвестицій в грошовій формі було недостатньо для ре-ня проблем розширення і оновлення виробництва, створення необхідної ін-фраструктури, формування матеріальних запасів, в ринковій економіці основна турбота полягає в пошуку грошових інвестицій, які потім нескладно перетворити в необхідний інвестиційний товар.
Валовими інвестиціями у виробництво називають інвестиційний продукт, що спрямовуються на підтримку і збільшення основного капіталу (основних засобів) і запасів. Валові інвестиції складаються з двох складових. Одна з них, на-звана амортизацією, являє собою інвестиційні ресурси, необхідні для відшкодування зносу основних засобів, їх ремонту, відновлення до початкового рівня, що передував виробничого використання. Друга складаю-щая - чисті інвестиції - є вкладення капіталу з метою збільшення, нарощування основних засобів за допомогою будівництва будівель та споруд, виробниц-ства і установки нового, додаткового обладнання, модернізації дію-чих виробничих потужностей.
Залежно від сфери, в яку направляються інвестиції, і характеру до-Стігала результату їх використання вони поділяються на реальні і фінансові.
Реальні інвестиції - це вкладення в галузі економіки та види еко-кой діяльності, що забезпечують, що приносять приріст реального капіталу, тобто збільшення коштів виробництва, матеріально-речових цінностей, запасів.
Фінансові інвестиції представляють собою вкладення в акції, облігації, вік-селю, інші цінні папери та фінансові інструменти. Такі вкладення самі по собі не дають приросту реального речового капіталу, але здатні прин-сить прибуток, в тому числі спекулятивну, за рахунок зміни курсу цінних паперів в часі або відмінності курсів в різних місцях їх купівлі та продажу.
Може здатися, що фінансові інвестиції бувають непродуктивними, що не забезпечують створення основних засобів, факторів виробництва, збільшення ресурсного потенціалу країни, економічного зростання. Насправді це не зовсім так. Сама покупка цінних паперів, наприклад акцій, не створює реального, фі-зического капіталу. Але якщо гроші, виручені від продажу акцій, вкладаються продала їх компанією в виробництво, будівництво, придбання обладнання д-ня, то фінансові інвестиції стають грошовими вкладеннями в реальний ка-плекав і перетворюються тим самим у реальні інвестиції. Тому слід разли-чати фінансові інвестиції, що представляють вкладення з метою отримання спекулятивного прибутку за допомогою купівлі-продажу цінних паперів, і фінансові інвестиції, які перетворюються в грошовий і реальний, фізичний капітал, пере-ходять в реальні.
У складі фінансових інвестицій виділяють так звані портфельні інве-стіціі. Особи, які вкладають гроші в цінні папери, набувають в цілях вище-ня прибутковості і зниження ризику набір різноманітних видів цінних паперів, імену-емий портфелем. Звідси подібні інвестиції і отримали назву портфельних.
Як вже говорилося вище, інвестиції в цілому є вкладення грошей, ресурсів на тривалі терміни. Але ці терміни можуть бути досить різними, в зв'язку з чим в економічній теорії та практиці розрізняють довгострокові і короткострокові інвес-тиции. Між ними не існує чіткого розділового кордону, але умовні гра-ниці поділу назвати можна. Короткостроковими вважаються вкладення на період порядку місяці або декількох місяців. Це означає, що протягом цього терміну про-
виходить відволікання вкладених коштів, після чого вони стають фактором вироб-ництва і починають давати віддачу, приносять дохід, прибуток. Довгострокові інвести-ції пов'язані з вкладенням коштів на рік або кілька років, іноді на десятиріччя-ку. Наприклад, вкладення в людський фактор, в освіту здатні дати віддачу лише після завершення навчання і практичного застосування отриманих зна-ний, що займає багато років.
Інвестиції пов'язані з формами власності і з їх перетворенням. Вкладений-ня коштів в певний об'єкт дає особі, яка здійснила вкладення, називаючи-мому інвестором, підстава для отримання прав власності на цей об'єкт, мож-ливість розпоряджатися об'єктом.
Інвестиції в об'єкти, що дають інвестору право брати участь в управлінні об'єк-єктом, називають прямими інвестиціями. Прикладом подібного роду інвестицій є вкладення коштів в звичайні акції компаній, що надають акціонеру можливість голосувати на зборах акціонерного товариства, беру участь-вать в прийнятті рішень.
Інвестиції найтіснішим чином пов'язані із заощадженнями, накопиченнями дер-жави, підприємств, населення. Для держави саме накопичення, тобто частина національного доходу, що не витрачається на поточне споживання, і є основною вну-тертя інвестиційний джерело. Підприємства, компанії використовують у вигляді інвестиційних коштів накопичення з прибутку. Складніше проглядається зв'язок між виробничими інвестиціями і заощадженнями населення, домашніх господарств. Якщо для державного бюджету накопичення, що переходять в інвестиції, є важкою, але необхідною ношею, а для підприємств, фірм вироб-вальних інвестиції з прибутку є неодмінною умовою існування і розвитку виробництва, то грошові заощадження населення безпосередньо інвес-тіціямі не є: вони можуть бути використані для таких цілей, наприклад, бан-ком, де зберігаються ці заощадження.
Головна економічна мета людей - задоволення власних потреб населен-тей, тому вони в принципі розташовані направляти свої грошові доходи на по-споживання. Люди схильні до заощаджень як до способу накопичення коштів на по-купки дорогих товарів, створення гарантійного запасу для забезпечення витрат майбутніх періодів, а також для отримання відсотків за вкладами. Жодна з цих форм заощаджень громадян не призводить безпосередньо до форми-вання виробничих інвестицій. Гірше того, гроші, відкладені в «кубиш-ку», взагалі не працюють як активні вкладення грошового капіталу. Однак після того, як грошові кошти населення потрапляють в комерційні банки, стають вкладами, їх новий розпорядник має право використовувати їх в якості фінансових і реальних інвестицій. Таким чином, заощадження домашніх господарств також здатні стати активними виробничими інвестиціями, навіть якщо це не входить-ло в наміри їх первинного власника.
У підсумку ми приходимо до висновку, що накопичення, заощадження всіх суб'єктів еко-номіки тим чи іншим шляхом переходять в інвестиції. Ці поняття часто зливаються, що дає підставу окремим економістам-теоретикам ставити знак рівності між інвестиціями і заощадженнями.