Малявко я була страшенно шкідливою. Я добивалася свого постійним ниттям і рубка мозку. Йшла і нила - купи, купи, купііііііі. І доводилося купувати, інакше від мене спасу не було.
І ось якось чи то на 1, то чи на 9 травня, я з мамою вийшла в місто. Йшли ми до бабусі. Демонстрація, гасла, всі справи. Навколо йшли вбрані люди, грала музика, все несли прапори і кульки. І ось конче мені знадобився кульку.
- Мама, хочу шааааріііііік.
- Ну, куплю пізніше, надую, я ж не знала, що він тобі треба зараз.
- Куплю, кажу, кулька, потім, як назад повертатися будемо!
І ось йдемо, і всю дорогу я тюка і тюка - хочу кульку, хочу кульку. Ніякі аргументи не діють, мені плювати на весь світ, я йду і хочу кульку.
І ось йдемо так і йдемо, і ззаду нас обганяє якась тітонька, а в руках у неї зеленененькій кульку на ниточці. Вона підійшла до мене - ну, каже, дівчинка, кулька тобі. І подарувала свій. І пішла далі. А я йду, тримаю однією рукою маму за руку, а інший кулька, йду деякий час мовчки. Потім в тиші:
- Мама-аа. хочу флажоооок.
- Тобі не можна. Ти ще не одужала. Одужаєш - куплю.
- Мамаааа. ну хочу морозиво. ну одужала. ну купи. ну мама.
Знову йдемо до бабусі, по шляху стоїть ларьок, де кожен раз мама купувала мені Морожка в стаканчику. Мама сказала, що їй потрібно щось там купити, в кіоску, але "морозиво я тобі купувати не буду, і навіть не заїкайся".
І ось стоїмо ми в черзі, перед нами стоїть жінка. А я любила стати біля каси, і дивитися, як люди купують.
А жінка перед нами бере якийсь неймовірну кількість мороженок. І складає в пакет. І я, знайшовши момент, хапаю з купи мороженок одне, і бігом засовую собі в рот, благо, полизати ніхто не відбере вже))
- Ах ти, така-сяка. - мамі доводиться платити, а я, задоволена, йду і їм мороженку. домоглася :)
- Вони давно лежать, вже зіпсувалися. Наступного разу підемо і куплю тобі її.
- Ні, не зіпсувалися, хочу бушеткуууууууууууууууууууууу!
У дитинстві я сходила з розуму по бушеткам. Кожен раз, коли йшла з мамою в магазин, мені потрібна була бушетка.
І тут такий облом: прийшла з бабусею в магаз, а вона не купила бушетку. Все, життя скінчилося.
Я Різне прямо в магазині. Продавець, яка знала мою бабусю з незапам'ятних часів, теж сказала, що бушеткі несвіжі. Але мені ж, як зазвичай, плювати на аргументи.
Я йду з магазину, і ною:
- Бушеткууу. ну, повернися, купи мені бушеткууууууууууу. бааааААААААААААААА.
Раптом поряд пригальмовує крута на ті часи іномарка, вискакує хлопець, який стояв в магазині за нами, дає мені Пирожко:
- На тобі, дівчинка, бушетку)
- Хлопець, хлопець. Візьми гроші!
- Хлопець відмахується, енергійно заскакує в машину, і його слід прохолов. А я йду, і щастя читається у мене на обличчі - у мене бушетка
В цей день я зрозуміла, що від чоловіків можна домогтися більшого, ніж від батьків і бабусь :)