Час ходьби - і я на місці. Вудки з со-бій не взяв. Тут же на березі вирізав прут з шелюги, змайстрував вудку і забрів по коліно в воду. А вода з ранку холодна, зуб на зуб не потрапляє. Але ось поплавок кач-нулся, нахилився і поплив до затоплений-ним шелюгою. Підсікання - і перший ка-расік-ладошечнік відправився в садок. Почався Карасін клювання. На холод я вже не звертав ніякої уваги.
Зійшло сонце. Потепліло. Карась клював все рідше, а потім клювання зовсім стих. Але на мілководді в затоплених купинах почали лунати сплески, хлопки, чав-Каньє. Я побрів по воді подивитися, що ж там відбувається. І о диво! Кругом киш-ма кишіли карасі. Великі, маленькі, лягаючи на бік, вони вибиралися на саму мілину. Нерест, зрозумів я. Мені про це розповідав мій дід.
Але тут і з іншого боку, саме де була моя вудка, почалися сплески, уда-ри по воді - гучні, не те що карасі-ні. І їх ставало все більше.
Не можу передати, яким було моє здивування, коли я побачив, як по всій ши-рине мілководній протоки в різних ме-стах виверталися величезні рибини, показуючи бронзові боки, помаранчеві плавники. Сазани! Тут і на мілководді вони почали свою вакханалію, в прибережжя-них купинах стирчали широченні горби, після кожного сазанами сплеску взле-талі в повітря гілочки, трава, ніби у воді щось вибухало. І чим тепліше станови-лось, тим більше риби грало в протоці.
Ось найближчий до мене острівець осо-ки заворушився, і прямо на мене пош-ли буруни. Я розгубився, буруни швидко наближалися, але в метрі відвернули, і я побачив трьох великих сазанів.
Потім я багато раз бачив весільні ігрища сазанів, але той день запам'ятав назавжди. Тоді у мене і з'явилася меч-ту зловити великого сазана на спор-тивную снасть.
Ще коли вчився в школі і літні канікули проводив на березі Амура, я не раз намагався зловити сазана. З снастей у мене були тільки закидушки - снасть, яку сміливо можна віднести до знарядь праці первісної людини. Це 50-60 метрів міцної волосіні діаметром 0,8-0,9 мм, намотаною на дерев'яну мотовила-ло. На кінці прив'язується вантаж, отли-тий в столовій ложці, а вище методом петля в петлю прив'язується два-три по-горілка з великими гачками.
На березі закидачку розмотувати, розкладаєш волосінь по березі, а мото-вило закріплюєш камінням, щоб не Уле-тіло при закиданні. Наживляти гачки, а потім збоку від себе або над головою рас-кручіваешь відрізок волосіні з повідцями і грузилом і закидаєш. Коли грузи-ло опуститься на дно, закріплюєш волосінь в заздалегідь встановленому прутику з прорізом, на волосінь вішаєш сторожок - корот-кую паличку з прорізом. Поставиш три- чотири закидушки і чекаєш клювання.
Я був впевнений в цій снасті, адже на-ши діди-то ловили. Але результату якось все не було. Довгий час вважав, що справа в насадці. Дізнавшись, що природний корм сазана черепашка, став ловити на ра-Кушке. На неї ловилися все: і кінь, і сом, і батіг, і косатка, але тільки не сазан.
Якось на одній з рибалок мені під-сказали, що треба ловити на галушки. Ка-кі тільки я рецепти не перепробував! Але знову нульовий результат, беручи до уваги НЕ-великих сазанчиков.
Зізнаюся, що вистачало мене нена-довго: кілька таких рибалок, і я за-бував про сазанами і знову повертався до безвідмовним косатки і чебака. Потім зловить хтось сазана, я знову заго-раюсь, посиджу два-три рази без клювань, і знову ловлю на «червиві» закидушки.
Час минав, закінчив школу, вступив до університету. А на рибалці час ніби зупинився: ловив все тими ж закидушки, що і десять років тому.
Але якось раз, ввівши в пошуковику «ловля сазана на Амурі», потрапив на заме-чательно форум «Амурська риболовля». Дізнався про дивовижної снасті фідер. Спочив-тал звіти про лов на цю снасть, посмію-трелі фотографії, де усміхнені ре-бята тримають в руках сазанів по 7-8 кг. Як і знайомився з цими хлопцями - Пашею Кресловим і Пашею Клепкіним. Вони і порадили, який фідер придбати для наших умов, яку котушку, яку насадку використовувати, де шукати сазана.
Взимку купив фідер, на спеціалізовані-рова фідерних форумах дізнався мно-го корисної інформації про монтажах, насадки, прикормках і з нетерпінням чекав відкритої води. А весна, як на зло, видалася затяжна і холодна.
На озері, де я почав осягати ази фідера, ловилися в основному карасі і невеликі сазанчики. Снасть дуже по-подобалася, але ловити екстра-хеві фіде-ром, призначеним для річок з сильною течією і великої риби, карасиків на мілководді - це не те, чого я хотів.
Якось поїхали на риболовлю разом з Віктором Миколайовичем, відмінним мисливцем і тайговика. Він пройшов за багатьма гірськими річками, ловив і тайменя, і Лєнков, і харюзов. І ось на цій риба-ке, бачачи, як я чаклують з новою снастю, Віктор Миколайович теж зацікавив-ся фідером. У найкоротші терміни він вивчений-чіл теорію, обзавівся фідером, наробив годівниць, опанував ази. І тепер ми вме-сте вчимося ловити нової для нас снастю.
Порибалити на Амурі поруч з посел-ком Півань (про цю риболовлі я недав-но писав в «РР»), вирішили більше туди не їздити, поки не впаде вода, тому що дуже сильна течія зносила кормуш-ку будь-якої ваги, до того ж на дні гострий Скальнік, тому там постійно від-ходили обриви і зрізи плетінки.
Через дуже високого рівня води в Амурі зручних для риболовлі місць прак-тично не залишилося. Вирішили спробуйте-вать половити сазана на міський набе-режнему, адже він там завжди стрибає, і його іноді ловлять на китайські пружини, або соски, як їх ще називають. Одна з умов риболовлі в місто-ської рисі - це якомога раніше при-йти на берег і зайняти найбільш перспек-тивне точку. Що ми і зробили.
Перші клювання почалися в райо-ні восьми годин. До цього ми третя години від-кровеное нудьгували, правда споглядаючи гра-ющихся метрах в ста п'ятдесяти від берега хороших сазанів. Це вселяло певний оптимізм: адже повинні ж вони рано чи пізно підійти до берега на годівлю.
Але першими рибами стали не желан-ні сазани, а середнього розміру білі ле-щі, ковзани і плетушкі. За непотрібністю цих рибок відпускали. Зловиш - відпустиш, зловиш - відпустиш ... Так і рибалили до тих пір, поки у Віктора Ніко-лаевіча не трапилася серйозна клювання.
«Сазан!» - в один голос вигукнули ми, хоча це міг бути хто завгодно, до при-міру хороший лящ. Розрізняти сазанами і Лещової клювання я навчився пізніше. У сазана це різка потужна потяжка, від ко-торою фідер часом злітає з підставки. Чомусь відбувається щоразу, коли я, коли зазіваєшся.
Поки Віктор Миколайович виважі-вал, я стежив за чертящей воду волосінню. Риба ходила то вліво, то вправо, навіть довелося прибрати свій фідер, щоб не заважав. Ось показався біля поверхні сі-лует сазана, недовга, але напружена боротьба біля берега, зручний момент - і я прийняв рибину в підсак. Є!
Фото для історії. Зважування. Са-занчік потягнув на 2 кг 600 г. Не найбільший, але все одно приємно. Через якийсь час у Віктора Миколайовича ще клювання, і близнюк першого теж на березі.
Ось і у мене клювання, взяв кілограм-мовий сазанчики. Відпускаю, прошу, щоб покликав мамку з папкою. І, видно, покликав: не минуло й п'яти хвилин після чергового закидання, як знову потужна клювання. Під-Сека, на тому кінці плетінки починає тиснути невідома сила. Про фрикціон, ко-торий був намертво затягнуть, я забув. Сле-дует ривок - і сход. Вимотує. Повідець з монолески 0,3 обірваний.
Відрізаю півметра основний батогів-ки діаметром 0,23 мм, в'яжу новий пово-док. Закид - і нова клювання не застиг-вила себе довго чекати. Про фрикціон я став пам'ятати тільки після цієї риболовлі, а тут гасив всі ривки риби вудилищем. Сазан йшов порівняно спокійно, але під берегом довелося з ним поборотися не на жарт. Руки просто відсохли. Коли сазан остаточно втомився, напарник прийняв його в підсак.
Поросятко потягнув на 3 кг 400 г. Як я був радий, описати неможливо. Сби-лась мрія! Мій перший справжній сазан!
Але я і не припускав, що вже через день у мене буде новий трофей.