Довгий час мене бентежив вид водопровідного крана в технічній зоні ділянки у городу. Так вийшло, що поруч з ним зробили ще одну хвіртку, і стало дуже соромно за картинку з краником зі старим дитячим коритом під ним і моторошної газовою плитою замість столика поруч.
Довелося шукати прототипи садового крана. Запав у душу ось такий садовий фонтанчик
Але фонтанчик - це фонтанчик, а садовий кран в технічній зоні, де найчастіше вода не надто чиста, а бризки летять на всі боки то від лійки, то від обмивати обприскувача, то просто від рук, забруднених землею - це садовий кран. Тому довелося шукати більш практичний варіант. Потрібно було врахувати гігієнічність стіни під краном і швидше за все обкласти її плиткою.
І ось влітку, коли онуки і діти поїхали в місто я почала «ліпити» свій садовий умивальник. Цегла старий у мене був, цемент і пісок знайшовся.
Насамперед я склала корито з цегли під розмір чорного технічного таза, купленого спеціально для цього в Епіцентрі.
Впритул до стіни хозблока виклала тонку стінку в чверть цегли, залишивши в ній вертикальний колодязь для закладки водопроводу.
Водопровід я зробила зі шланга з металевими куточками зі штуцерами і пластиковими з'єднаннями. Зручно і дешево.
Металевий куточок з вушками для кріплення крана прикрутила до бетонної стіни всередині залишеного для цього каналу.
Після монтажу куточка зі штуцером і закріплення на ньому шланга, заклала канал цегляним боєм.
У цегляному кориті знизу залишила дірку на випадок, якщо захочеться колись зробити стаціонарний слив.
А поки воду просто виливаю з тазу.
Випадково в саду знайшлася решітка, яку можна покласти на корито і поставити на неї таз. Дуже зручно вийшло. Роботи з лійками і великими предметами можна робити в великому тазу, а для миття фруктів, просто рук або дрібниць старий емальований тазик цілком в пору. При цьому вид тазика цілком вписується в загальну картинку :)
Для підключення шланга для поливу і наповнення лійки я закріпила збоку цегляного короба ще один кран. Висота розташування крана цілком дозволяє підставити під нього лійку або відро.
Стіну умивальника для практичності я таки обклала плиткою. Але виявилося, що практичність може бути ще і красивою. Мені захотілося в цьому місці саду додати трохи фарб, життя, радості. Ну а що ще може додати енергії і радості, що не східні мотиви?
Для втілення цієї ідеї я вибрала недорогу, але яскраву пліточку розміром 10х10 см. Доповнила цей строкатий килимок декоративними вставками, за кольором і тематиці перегукується з декоративним садовим краном.
Щоб підтримати колір цегли, під сам краник підклала просвердлену глиняну тарілку від квіткового горщика.
Вийшов ось такий «Бахчисарайський фонтан» :), мій власний :)
Наступним етапом була посторойка робочого столу. Для нього довелося скласти поруч з умивальником дві стінки.
Окремо я залила бетонну плиту під потрібний розмір. Нічого складного. Цілковито. На велику площину я поклала короб, зроблений з листа алюмінію з невисокими бортиками. Потім вилила половину бетонної суміші в цей короб, поклала на неї обрізки металевих куточків і інших залізяк, утилізацію при цьому вічно бовтається під ногами мотлох, і залила другою половиною суміші.
Через пару тижнів стільницю обережно перетягнула на стінки. Вийшов відмінний робочий стіл. Обклала його залишками плитки. Для практичності.
Тепер на ньому дуже зручно буде обробляти рибку, яку мій чоловік регулярно ловить в Дніпрі, возитися з розсадою, перебирати насіння. Загалом займатися будь-якими садовими справами.
Сіра бетонна стіна, до якої притулилися умивальник і стіл, запрошувала щось зробити і з нею. Тому для настрою і завершення композиції на стіні я намалювала дерево. Поки тільки крейдою - так було спокійніше ризикувати. Але тепер я знаю, що навесні намалюю його фарбою.
