(С) Ніч. Йдуть по лісу Крокодил і Чебурашка. Спати хочуть, не можуть прям.
Ну лягли, сплять. Чебурашка одне вухо постелив, ліг на нього, а іншим
сховався. Тепло йому, сопе собі, а Гена як ні ляже, все йому бідному холодно.
Ось він постає так як вдарить Чебурашку, - той, бідний, аж в кущі відлетів.
Схоплюється і кричить, що, де так че, а Гена йому:
- Що Чебурашка, теж не спиться?
Рецензія на «Андрію Олексійовичу Ермолаєву» (Юрій Тар)
Ой ой! Від нас верне носа
вирішив він гендерне питання
йому все дами завадили.
нерівно все до нього дихали))))
виносить Шаша свій протест
на гумор ви пройдіть тест
забули що таке сміх
запаморочив Вам голову успіх?
серйозний важливий Юрій Тар
завжди фільтруючий базар
професор права, сноб трохи
визначить будь-яку суть
але тільки більше не жартівник
і не жартівник НЕ бешкетник
НЕ денді модний не гравець
пішла війна йому не на користь
((((((((((
Шаша грусная йде, а помніца - були часи.
Так, були раніше часи ...
Сміялися ми над прозою буття
Але трапилася війна
І в ній загрузли ти і я.
Входжу на сайт тепер з побоюванням
І насамперед перевіряю реці.
Чи не спер хто в ночі негласно
Мої слова для гидоти ін'єкцій.
Які жарти? Де тут гумор?
Писати желанье тільки некрологи.
Відкрив сторінку - глядь, а хтось помер.
На радість недругам убогим ...
Послухайте мене адже я Вам один
нас захопив войнушечний недуга
да важко але пора порвати з війною
нехай воює хтось інший
не так що ми виходимо з гри
залишимо просто мерзенні світи
ігнор всій шваль, всяким лизоблюди
адже скільки тут талановитого люду
пройде зовсім небагато і хлюст
зжеруть собі в бездіяльності хвости
а ми повернемося в дружбу в світ і сміх
ніхто над нами не візьме гору
Ваше зауваження не зовсім коректно, Юрій.
Заявлений дактиль, але не витриманий розмір?
Плювати хотів я на складів складеному.
Вірша відмінного дати можете приклад?
А мені насрати. Пишу під настрій.
Я повинен попереджати. Вибачте, служба.)
так панове, у людини служба - вже не борг якої нормальної людини, що не небайдужість до хамства, а СЛУЖБА!
респект товаришеві Бергу!
Я чую, як в ночі крадеться злодій.
Ходою лицемірного лиходія.
Я бачу, як сідає він писати,
Від ненависті мліючи і потіючи.
Забувши про честь, гідність і правду
Вимазує він папір віртуально.
Йому утроби барахляна спрагу
Наситити б за рахунок людей нормальних.
Світанок настане, це неминуче.
Лайна закінчаться потоки.
Тоді і гумор стане колишнім,
Ти віриш, Шаша, в ці рядки?
О Боже мій, ніде спокою немає:
ні почуття, що не поспілкуватися з одним
якимось чаклунським порочним колом
захоплені замучені вкрай
ніде не сховатися від всевидющого ока
і не заткнути всечуюче вух
хоч рот собі голкою заший
на горло наступають раз по раз
На цей твір написано 7 рецензій. тут відображається остання, інші - в повному списку.