Почнемо по порядку, найперший масово використовуваний роз'єм, або ж інтерфейс підключення жорстких дисків став IDE. Він же був довгі роки стандартом підключення, не тільки жорстких дисків але і оптичних носіїв, таких як CD-rom, DVD-rom. IDE інтерфейс являє собою шлейф проводів з 80 штук склеєних один з одним. На одному кінці роз'єм якого, підключається до материнської плати (зазвичай синього кольору), на іншому кінці такий же роз'єм з маркуванням MASTER (як правило чорного кольору) якщо тільки один пристрій то його потрібно підключати до пристрою. По середині (трохи ближче до MASTER) знаходиться роз'єм SLAVE, він призначений для підключення додаткового пристрою (роз'єм сірого кольору).
Наведу фотографію IDE шлейфа.
На жорсткому диску під такою кабель обладнано роз'ємом як він виглядає дивіться фотографію нижче.
На фотографії видно цілий ряд гострих ніжок це і є роз'єм для підключення IDE шлейфа. Для того що б уникнути не правильне підключення, передбачений спеціальний ключ виїмка на самому роз'ємі і спеціальна щілина на самому жорсткому диску. Швидкість передачі даних теоретично становить по 80 жильному кабелю в режимі UATA становить 100 мегабіт в сек.
Жорсткий диск з підключеним IDE кабелем.
Трохи не так, (хоча це вже не має ніякого значення, на даний момент). Master або Slave визначається перемичками які знаходяться між роз'ємом IDE і роз'ємом живлення. І ніяк не впливає до якого з роз'ємом на шлейфі підключений HDD, за винятком роз'єму який підключається до материнської плати.
Якщо поставити перемичку обох жорстких дисків, підключених до одного кабелю, на Cable Select, то як раз таки розташування на шлейфі є визначальним - Master в кінці, Slave по середині.