Робочий діапазон слухових частот. Кордон між приглухуватістю і глухотою у дітей
Поняття «робочий діапазон частот» вимагає докладного пояснення, оскільки ми змушені були ввести його в цілях подальшого практичного використання. У цьому розділі буде показано, як виникла така необхідність, а також які зміни повинні бути внесені в існуючі способи оцінки втрати слуху.
На підставі даних, викладених в попередній статті на сайті, стає очевидним, наскільки тісно пов'язані один з одним два питання, а саме:
Як оцінити ступінь втрати слухової функції? Де проходить межа між втратою часткової (або «приглухуватістю») і повної (або «глухотою»). Зрозуміло, що якою б класифікації не була віддана перевага, правильний діагноз залежить, перш за все, від правильності методики оцінки залишкового слуху за даними аудіограми.
Оскільки кінцевою метою реабілітації є підготовка дітей до мовного спілкування, методика оцінки стану слухової системи як важливий підготовчий етап у вирішенні цього завдання буде найбільш адекватною в тому випадку, якщо оцінку поставити в залежність від потенційних можливостей використання слухової системи хворого саме в сфері мовного спілкування.
Таким чином, одним з важливих стає питання про те, як співвідносяться між собою результати тональної і мовної аудіометрії, чи можна за даними однієї з них передбачити результат інший?
Це означає, що слух пацієнтів щодо мовних сигналів опинявся гірше, ніж можна було очікувати, виходячи з оцінки середньої втрати слуху за даними тональної аудіометрії. У той же час спостерігалися й протилежні випадки. Було висловлено припущення, що факти розбіжності порогів залежать від неточності вимірювання тих чи інших показників. Передбачалося також, що занадто велика клінічна група, обрана у випадковому порядку, могла включати хворих, які потребують додаткових досліджень. Дійсно, в групу обстежених були включені як пізно оглухлі хворі, так і особи, у.которих зниження слуху виникло в доречевой період.
Цілком ймовірно, що здатність до мовного спілкування у тих і інших, а отже, і співвідношення їх тональних і мовних порогів могли бути різними.
Проводилися також спроби розрахувати коефіцієнт кореляції між порогом сприйняття мовних сигналів і порогами чутності різних чистих тонів [Шидловська Т. В. Carhart, Young, Gibbons, Engleberg]. Були відзначені високі коефіцієнти кореляції між порогами слуховий чутливості на частотах 500 і 1000 Гц і порогами сприйняття равноударних двоскладових слів, впізнавання яких не вимагає детального розрізнення всіх складових [Harris е. А. Young, Gibbons]. Такі слова, спеціально відбираються в мові, використовуються для вимірювання порога сприйняття мови.
Запропоновано декілька способів розрахунку співвідношень між зниженням сприйняття чистих тонів і відсотком погіршення розбірливості мови [Watson, Tolan], а також різні формули для передбачення ступеня втрати слуху до звуків мови за результатами тональної аудіометрії [Fletcher, Predicting hearing loss. Graham, Gjaevenes и др.]. На жаль, ці прийоми далеко не завжди задовольняють як самих дослідників, так і практичних лікарів.
Цим спробам була протиставлена зовсім інша точка зору, яка заперечує пряму залежність між втратою слуху хворого і його здатністю до мовної комунікації на основі залишкового слуху. Висловлювалося навіть крайнє думка про те, що розбірливість зв'язного мовлення взагалі неможливо передбачити на основі оцінки ступеня зниження тонального слуху [Davis].
Підставою для подібних висновків в рівній мірі були як випадки хорошою розбірливості мови при великих величинах середньої втрати слуху, так і випадки поганої розбірливості при значній збереження тонального слуху.