1. Мусульманська Іспанія. В середині VIII століття арабські володіння в Іспанії відокремилися від халіфату і утворили емірат з центром в Кордові. З X століття правитель мусульманських володінь в Іспанії - Андалусії - носив ти-тул халіфа. Арабів і берберів, що проживали в Іспанії, християни іменували маврами: адже завойовники прийшли з області в Північній Аф-рике - Мавританії.
Мусульманська Іспанія була процвітають щей частиною Європи. Мережа зрошувальних кана-лів на півдні півострова дозволила підняти уро-Жаї зерна і винограду. На плоскогір'ї роз-дили великі стада овець. Більшість маврів розселився в містах, число яких достига-ло чотирьохсот. Кордова, одне з найкрасивіших міст світу, налічувала до півмільйона жителів. Андалусія славилася своїми шелко-вимі і вовняними тканинами, виробами з металу, шкіри та скла. Володіючи великою фло-те, вона активно торгувала з Африкою, Багдад-ським халіфатом, Італією, Візантією.
Маври спочатку не заважали місцевим населе-нию Іспанії сповідувати свою релігію. В Ан-далусіі пліч-о-пліч уживалися нащадки басків і інших жителів колишньої римської провин-ції, вестготи, араби, бербери, євреї. Тут було чимало християн, які прийняли іслам, але були і ті, хто, зберігши християнську віру, перейняли арабську мову, одяг, деякі звичаї.
2. Реконкіста. Відразу ж після завоювання маврами Іспанії почалася Реконкіста - про-ратну відвоювання захопленої території. Реконкіста тривала близько восьми століть.
Господа в ході Реконкісти отримували нові землі та посади на відвойованої території. Селяни, беручи участь у війнах, купували не тільки землю, а й особисту свободу. Міста, знову засновані або відвойовані у маврів, домагалися самоврядування і різних прав. Всі учасники воєн з маврами мріяли захопити багату здобич. Крім ко-корінних жителів півострова, в Реконкісті часом беру участь-вали французькі і італьянс-кі лицарі. Папи не раз призи-вали християн до Хрестовим по-ходам проти мусульман в Іспано-ванні.
В ході Реконкісти на півночі Піренейського півострова обра-зовались королівства Кастилія (в перекладі - «Країна замків»), Арагон, а в Піренейських горах - Наварра. На заході півострова з Кастилії виділилося королівство Португалія.
Близько 1030 року Кордовський халіфат рас-пался на десятки незалежних князівств. З середини XI і до середини XIII століття в Рекон-кісті були досягнуті найбільші успіхи. Ослаблені міжусобними війнами, мусуль-Манський князівства стали легкою здобиччю для християнських правителів. В кінці XI століття хри-стіане зайняли місто Толедо і незабаром перенесли в нього столицю Кастильского королівства. Як і зднее Арагон заволодів великим мусульман-ським центром Сарагосою, а португальці взяли Лісабон і зробили його своєю столицею. Рекон-кіста проходила не поступово, а як би стрибками. Вона сповільнювалася ворожнечею між християнськими государями, їй заважали вторгнення фа-натічних прихильників ісламу - войовничого-них берберських племен з Північної Африки. Бербери завдавали важкі ураження христи-Анам, але і вони не змогли об'єднати ворогую-щих мусульманських емірів. Тиск христи-ан на південь наростало.
У 1212 році об'єднані сили Кастилії та інших християнських держав півострова розтрощили мавританські війська в битві біля селища Лас Навас де Толоса. Сили маврів в Іспанії були остаточно підірвані. У сле-дмуть десятиліття Кастилія зайняла крупней-шие мусульманські князівства з центрами в Кордові, Севільї та інші. Арагон стверджував свою владу на Балеарських островах, островах Сицилія і Сардинія, а пізніше - в Південній Іта-ща. У маврів залишилася лише багата область на півдні - Гранадський емірат.
3. Життя євреїв в Іспанії. На Піренеях ще з римських часів проживало багато евреев.В мусульманської Іспанії виник один з цент-рів єврейської культури Середньовіччя. Євреї були землеробами, ремісниками, торгів-цями, а найбільш освічені брали участь в управлінні країною: виконували торговельні та дипломатичні доручення, служили лікарями, послами, відали збором податків. Але з XII століття, після вторгнень фанатичних берберів, їв-реев почали примушувати переходити в іслам. Багато євреїв, не бажаючи відмовлятися від віри своїх предків, бігли на північ до християн.
Ставлення до євреїв в християнській Іспано-ванні довгий час було набагато краще, ніж в інших країнах. Але з кінця XIV століття, коли Ре-конкіста наближалася до завершення, почалися переслідування і цькування євреїв. Їх поставили перед вибором: хрещення або смерть. Багато прийняли мученицьку смерть заради своєї ве-ри, інші вважали за краще перехід в християнство, сподіваючись перечекати грозу і в майбутньому повернути-ся до своєї віри. Хрестилися євреї не були визнані, проте, рівноправними з Христом-нами.
4. Освіта Іспанського королівства. Виниклі на Піренейському півострові дер-жави були становими монархіями. Спочатку в Кастилії королі скликали на раду вищу світську і церковну знать. Пізніше на засідання стали запрошувати представників го-народжувати і навіть вільних селян. Так виник-ло збори представників станів - корті-си (від слова «корт» - королівський двір). Кортеси в Кастилії, як і Генеральні штати у Франції ділилися на три палати. Кортеси стверджували нові податки і брали участь в изда-ванні законів. Станові установи виникли і в інших королівствах на Піренейському напів-острові. Але кастильские кортеси були першим в Європі парламентом за участю селян.
Після вирішальних успіхів Реконкісти на-чалісь затяжні міжусобні війни між християнськими державами. Тільки в кінці XV століття настав останній етап в об'єднаннями-ванні країни. У 1479 році за владою супружес-кой пари Ізабелли Кастильской і Фердінан-да Арагонского відбулося об'єднання двох держав в єдине Іспанське королівство. Наварра була поділена між Арагоном і Фран-цією. Тепер настав час повного вигнання маврів з Іспанії.
У 1492 році після 10-літньої війни війська Фердинанда й Ізабелли взяли Гранаду. На території Піренейського півострова залишилися два християнських королівства - Іспанія і Португалія.
5. Введення інквізиції в Іспанії. Рекон-кіста проводилася під гаслом боротьби христи-ан проти ісламу. Маври здали Гранаду за умови, що за ними і євреями зберігаються їх майно і віра. Але ці обіцянки не були виконані. Багатьом мусульманам і євреям при-йшлося переселитися в Північну Африку. Іспано-нію покинула значна частина торговців і ремісників, що виявилося для країни важки-лій втратою.
Фердинанд і Ізабелла недарма називали себе «католицькими королями»: вони Пожела-ли зробити Іспанію чисто християнської стра-ної. За рештою в Іспанії маврами і євреями, вимушено прийняли хрещення, велася постійне стеження: церква прагнула викрити їх у відступі від істинної віри, звинуватити в єресі і чаклунстві.
Для викорінення єретиків в Іспанії була заснована інквізиція. Її очолив лютий і нещадний Томас Торквемада, наділений званням «великого інквізитора». За 10 років, по-ка Торквемада стояв на чолі інквізиції, ти-сячі людей були спалені на вогнищах, ще більше піддалися тортурам і містилися у в'язницях. Страта єретиків в Іспанії отримала назву аутодафе ( «справа віри»). Вона проводь-лась як церковне свято: багаття палало на міській площі, при великому скупченні на-роду, знаті і воїнів. Часом одночасно сжи-гали десятки невинних людей. З'явилися по-собія по викриттю відьом, чаклунів і ереть-ков, в Толедському університеті спеціально вивчений-чали «демонологію».
Відразу після взяття Гранади король і коро-лева видали указ про вигнання всіх євреїв з Іспанського королівства. 120 тисяч чоловік повинні були протягом трьох місяців покинути країну. Залишивши вдома і майно, вигнанці попрямували в мусульманські країни, в іспан-ські колонії в Америці або в Нідерланди.