Sports Psychology in Kazakova Street
A.V. Rodionov. Dr. Hab.
N.A. Hudadov. Dr. Hab.
Key words: VNIIFK, sports psychology, history of development, scientific schools, research directions.
The purpose of this publication was to consider the main landmarks of the sports psychology's development in the All-Russian Research Institute of Physical Culture and Sport.
The authors show the outstanding role of such psychologists as S. G. Gellershtein, V. A. Alatortsev, L. D. Gissen, A. V. Alexeyev, in the development of Russian sports psychology.
Together with the fundamental investigations in the area of the sports psychology the specialists of VNIIFK had taken part in the scientific ensurance of Soviet and Russian national sports teams, when their preparing to take part in the Olympic Games as well as the World and European Championships.
ПСИХОЛОГІЯ СПОРТУ В ІНСТИТУТІ НА ВУЛИЦІ КАЗАКОВА
Доктора педагогічних наук, професора А.В. Родіонов, Н.А.Худадов
Ключові слова: ВНИИФК, спортивна психологія, історія розвитку, наукові школи, напрямки досліджень.
Спортивні психологи, навіть з великим стажем, навряд чи знають, які сильні лабораторії по психології спорту працювали на вулиці Казакова вже в довоєнний час. Правда, тоді спортивно-психологічна наука як така ще не була сформована. Окремі дослідження, присвячені вивченню впливу фізичних вправ на різні психічні функції займаються фізичною культурою і спортом, проводилися з кінця 20-х років в Московському, Ленінградському і Харківському інститутах фізичної культури (П.А. Рудик, А.Ц. Пуні, Г.М . Гагаева, А.П. Нечаєв, З.І.Чучмарев, О.А. Чернікова).
При створенні ЦНІІФКа в ньому була організована психологічна лабораторія з 13 осіб - зараз такого штатним розкладом можна тільки позаздрити. Її завдання полягало в тому, щоб "забезпечити правильну постановку обліку впливу фізичної культури (на підприємствах, в школах, армії) на підвищення продуктивності праці і на розвиток специфічних форм поведінки трудящих у зв'язку з фізичною культурою". Діяльність лабораторії була недовговічною: її співробітники використовували психотехнічні методи, а після "історичного" постанови ЦК ВКП (б) "Про педологічні перекручення в системі Наркомпросом" всі установи, які спираються на психотехніку, були ліквідовані.
Вперше систематична експериментальна розробка питань психології спорту почалася в стінах ЦНІІФКа в 1947 р коли в інституті за ініціативою його директора І.А. Крячко був організований сектор психології спорту з чотирьох чоловік. Керував сектором відомий фахівець в області психології праці С.Г. Геллерштейн. У період 1948 - 1951 рр. була розроблена методологія вивчення швидкості спортсмена як "психофізичного якості", розроблені та апробовані методики самоконтролю мікроінтервали часу і прийоми розвитку швидкості реакції, почуття часу і темпу у представників боксу, баскетболу, фехтування та легкої атлетики. Ці прийоми і нині можуть бути з успіхом використані в процесі навчання і тренування. На жаль, після сумнозвісної ювілейної Павлівської сесії Академії наук СРСР в 1952 р почалася офіційно інспірована кампанія проти тих психологічних напрямків, які нібито ігнорують основні постулати условнорефлекторного вчення І.П. Павлова. Цим скористалися кон`юнктурники в області спортивної науки на чолі з П.І. Жуковим, безпідставно звинуватили в "ідеалізмі" та "мракобісся" таких видатних вчених, як Н.А. Бернштейн, А.Д. Новиков, В.С. Фарфель, С.Г. Геллерштейн і ін. В результаті сектор психології спорту в 1952 р було ліквідовано, і разом з ним були фактично закриті більш ніж на десятиліття спортивно-психологічні дослідження. Правда, ряд співробітників сектора теорії і методики спорту (І. Преображенський, В.М. Писаренко, Л.В. Юрасов) ще в кінці 50-х рр. займалися розробкою і впровадженням в практику тренувань і змагань методів вольової підготовки спортсменів, але така робота носила переважно педагогічний характер.
Наступний виток спортивної психології в ЦНІІФКе почався в 1963 р коли з ініціативи директора А.В.Коробкова була створена фактично перша в країні лабораторія психології спорту в кількості шести чоловік. Керував лабораторією відомий шахіст В.А. Алаторцев. Надалі склад лабораторії значно розширився і в ньому виділилося кілька напрямків.
Одне з них, кероване В.А. Алаторцева, мало в основному теоретико-методологічний характер і включало дослідження процесу формування психічної готовності спортсмена. Інше, під керівництвом Б.Б. Коссова. було пов'язано з експериментальною розробкою сенсорних основ техніко-тактичної майстерності спортсменів і ролі сенсорного контролю в спортивній діяльності. Третє, під керівництвом Л.Д.Гіссена, об'єднувало розробку і вдосконалення методів особистісної психодіагностики (Е.А.Калінін, М.П.Мірошніченко, Ф.Н.Кондратьев) і регуляції психічного стану спортсменів (А. В. Алексєєв).
Одночасно з дослідженнями за цими напрямками співробітники лабораторії постійно вели практичну роботу в збірних командах країни.
У 1971 р в інституті стали працювати два спортивно-психологічних підрозділи: лабораторія психології спорту (зав. Н.А. Худадов) і лабораторія спортивної психогігієни (зав. - Л.Д. Гіссен). У першій з них в період 1971 - 1976 рр. велася розробка проблем емоційної стійкості спортсменів і надійності спортивної діяльності. У другій в цей період часу був розроблений і уніфікований комплекс методів діагностики особистості спортсмена (анкетних, психомоторних і прожективних), визначені зв'язку між динамікою психічного стану спортсменів і їх особистісними особливостями. Проводилась робота по вдосконаленню психорегулирующим впливів в різних видах спорту: А.В. Алексєєвим був розроблений модифікований варіант психорегулюючий тренування під назвою "психом'язового тренування". Результати науково-практичної роботи впроваджувалися в практику підготовки радянських спортсменів до ХIХ і ХХ Олімпійських ігор. Основні результати досліджень були викладені в п'яти випусках збірок "Питання спортивної психогігієни". Великим досягненням стала організація інженерно-математичної групи, впроваджувала обробку емпіричних даних за допомогою ЕОМ.
Однак "статус кво" даної структури виявився неміцним і недовговічним. Вже до кінця 1977 р внутрішні підрозділи лабораторії були ліквідовані, а кадровий склад суттєво скорочено, в основному за рахунок фахівців з проблем психогігієни і психопрофілактики. Одночасно була ліквідована технічна база лабораторії в Палаці спорту "Труд" на Кольоровому бульварі, відповідно "зникли" ЕОМ і великий парк апаратури.
При підготовці до Олімпіади 1984 року в Лос-Анджелесі, де очікувалася особливо запекла боротьба між радянськими та американськими командами, проблемою № 1 стало питання про формування психічної надійності та готовності наших спортсменів до олімпійських стартів. Зусилля всіх психологів були спрямовані на вирішення цієї проблеми, хоча говорити, що вона була більш-менш задовільно вирішена, немає підстав. У дослідницькій та прикладної роботі в той період було багато недоліків, які неодноразово відзначалися на різних нарадах в Спорткомітеті. Це - недостатня розробленість психологічних розділів комплексних цільових програм підготовки до Олімпіади, умовність активно розробляються модельних характеристик психологічної підготовленості спортсменів, відсутність уніфікації психодіагностичних методик, епізодичне використання коштів психорегуляции, слабка прикладна підготовка фахівців зі спортивної психології.
Безпосередньо перед відмовою Радянського Союзу від участі в Олімпіаді 1984 року в 35 КНГ працювали психологи (з них 21 - з ВНІІФКа). Корекційну частину психологічної роботи виконували в основному співробітники групи під керівництвом д.м.н. В.П.Некрасова. Правда, лише деякі з них володіли одночасно методами психодіагностики і регуляції, більшість обмежувалося використанням двох-трьох діагностичних методик або методів регуляції без використання діагностичних даних. Напевно, помилковою була установка керівництва на те, що основну частину роботи по психологічній підготовці повинні були проводити психологи науково-дослідних інститутів і вузів, а не тренери команд. До того ж НПО практично не мало ніяких адміністративних прав.
Наступного період підготовки до Олімпіади 1988 року в Сеулі керівництвом Спорткомітету СРСР було поставлено завдання посилити роботу по індивідуалізації психологічної підготовки, залучити до неї тренерів і лікарів команд і організувати їх навчання на базі інститутів фізичної культури, створити в Спорткомітеті спеціальну психологічну групу. Більшість завдань так і не було вирішено. Це в значній мірі пояснювалося початком процесу "перебудови" і розвалу спортивної роботи в країні, а також незрозумілим поділом ВНІІФКа на два інститути: ВНИИФК і ЦНДІЗ.
В даний час ця лабораторія шукає шляхи розширення та поглиблення експериментальних і прикладних робіт в основному силами аспірантів та здобувачів. Співробітники лабораторії вибрали основним напрямком своєї роботи вивчення механізмів, що забезпечують когнітивну і моторну діяльність людини. Тут мова йде про широкий спектр проблем, починаючи з рухової діяльності дитини в дитячому дошкільному закладі і закінчуючи техніко-тактичної діяльністю висококваліфікованого спортсмена. Поставлено завдання встановити особливості сполучення когнітивних і моторних механізмів, ступінь впливу моторної і психомоторної діяльності на інтелект, перш за все так званий практичний інтелект, без якого в спорті успіх немислимий.
Деякі аспекти цієї проблеми носять явно пошуковий характер, в інших більше проглядається крен в сторону прикладного. Як приклад прикладної роботи можна привести розробку індивідуалізованих варіантів ментальної (розумової) і психофізичного тренування, які включаються безпосередньо в систему спортивної підготовки. Треба сподіватися, що тимчасові труднощі лабораторії залишаться позаду і в її роботі почнеться новий "виток" дослідницької та практичної діяльності.
Якщо всерйоз думати про перспективу, то дослідження повинні розгортатися на стику психології, педагогіки, фізіології, біомеханіки в формі рішення прикордонних проблем (психогогики, псіхобіомеханікі, психогенетики). Причому на основі так званого особистісно-діяльнісного підходу.
Підвищення ролі гуманістичних цінностей в спорті вимагає більш всебічного і глибокого комплексного вивчення особистості спортсмена, його індивідуально-типологічних особливостей, закономірностей психічного і фізичного вдосконалення в єдності процесів розвитку, навчання і виховання.
Особливу перспективу мають психосоматичні дослідження, в результаті яких можна вивчити психічні наслідки травм у спортсменів (і взагалі травм) з розробкою науково обґрунтованих засобів психічної реабілітації.
З точки зору вікової психології спорту і фізичного виховання інтерес представляють дослідження психогенетических маркерів, вікових меж сенситивного розвитку психічних якостей, особливостей психічних акселератів і ретардантов, динаміки психофізіологічних властивостей індивіда на різних етапах багаторічної спортивної підготовки.
Удосконалення спортивної підготовки робить необхідним більш глибоке вивчення системи психологічної освіти тренерів, лікарів і самих спортсменів, подальше дослідження резервних можливостей психіки спортсменів, комплексне вирішення питань психічного відновлення після великих фізичних і психічних навантажень.
Науково-практична робота по забезпеченню підготовки спортсменів збірних команд повинна передбачати розробку методів психологічного прогнозу поведінки спортсменів в екстремальних ситуаціях і опосередковано - результатів спортивної діяльності. До сих пір багато "білих плям" в проблемі управління мотивацією вищих досягнень, виховання у спортсменів почуття патріотизму, без якого неможливий подальший прогрес вітчизняного спорту.
Лабораторія чекає молодих наукових співробітників, які і будуть вирішувати ці проблеми, а також проблеми, які поки ще навіть не сформульовані.