Хронологічний вік визначається як вік окремої людини (починаючи з моменту зачаття і до кінця життя). Хронологічні віки двох різних людей можна порівняти в двох системах виміру: з одного боку, за абсолютною шкалою часу (число оборотів Землі навколо Сонця) і, з іншого - на ті психічним змін, які з'являються у них в певному віці (вікова відповідність).
У понятті біологічного віку за основу взято ті генетичні, морфологічні, фізіологічні та нейрофізіологічні зміни, які відбуваються в організмі кожної людини: стан обміну речовин і функцій організму, статеве дозрівання, окостеніння і ін. З огляду на їх вимірюваності (біологія в своєму розпорядженні статистичними даними про те, в якому хронологічному віці які зміни повинні відбуватися) встановлені певні вікові нормативи. Ставлення даного віку з хронологічним може характеризувати темп розвитку людини. Якщо в певному віці у людини ще не настали очікувані біологічні зміни, значить, він відстає в своєму розвитку, т. Е. Його біологічний вік менше хронологічного. Якщо, навпаки, настали зміни, які повинні відбутися в більш старшому віці, тоді говорять, що його біологічний вік перевищує його хронологічний вік.
Тут за основу взято самовідчуття людини, т. Е. До якого хронологічним віком він сам себе приписує, в яку точку на хронологічній осі проектує. Відповідно його суб'єктивний вік може бути менше, більше або дорівнює хронологічним віком.
Через призму вікового символізму культури суспільство сприймає, осмислює, легітимізує нормативні критерії віку (періодизацію, вікову термінологію); вікові стереотипи (риси, властивості того чи іншого віку); символізації вікових процесів (як повинні відбуватися процеси росту, розвитку в тому чи іншому віці); вікові обряди, ритуали (взаємовідносини всередині і між віковими групами); вікову субкультуру (набір специфічних ознак, за якими визначається вікової шар).
4. Виготський Л. С. Проблема віку. Собр. соч. в б т. Т.4.-М. Педагогіка, 1984.