Неврози - психічні розлади, які виникають в результаті порушення особливо значимих життєвих відносин людини і проявляються в основному психогенно обумовленими емоційними і соматовегетативних розладами при відсутності психотичних явищ.
У визначенні В. А. Гіляровського наводиться кілька ознак, які ха-рактерізует неврози: психогенний характер виникнення, особистісні особливо-сті хворого, вегетативні та соматичні розлади, прагнення до подолання хвороби, переробці особистістю ситуації, що склалася і виникла хворобливої симптоматики. Зазвичай, даючи визначення неврозу, оцінюються перші три при-знака, хоча вельми важливими для діагностики неврозу є критерій, що характеризує ставлення до ситуації, що виникла хвороби, і боротьба з метою її подолання.
В рамках психодинамічної теорії визначення неврозів засноване на установ-ленній взаємозв'язку між симптомом, пусковий ситуацією і характером ранньої дитячої травматизації.
Неврастенія - найбільш поширена форма невротичного розладу. Вона характеризується підвищеною збудливістю, дратівливістю, стомлюваністю-стю і швидкої истощаемостью. Неврастенія виникає на тлі нервового виснаження, що викликається перевтомою. Причиною цього перевтоми є внутрішньоособистісний конфлікт. Суть цього конфлікту полягає в невідповідності нервово-пси-хіческім можливостей людини тим вимогам, які він висуває себе в процесі виконання діяльності. Стан втоми виступає в цьому випадку сигналом до її припинення. Однак вимоги, які людина пред'являє собі, змушують його зусиллям волі долати це стомлення і продовжувати, наприклад, виконувати великий обсяг роботи в стислі терміни. Все це часто поєднується з скор-щением часу для сну, і в результаті людина опиняється на межі повного нервового виснаження. В результаті з'являється симптоматика, яка розглядається як стрижневе розлад при неврастенії, - «дратівлива слабкість» (по визна-поділу І. П. Павлова).
Хворий бурхливо реагує по самому незначному приводу, що було нехарак-Терно для нього раніше, емоційні реакції при цьому нетривалі, так як швидко настає виснаження. Часто все це викликає сльози й риданнями на тлі вегетативних реакцій (тахікардії, пітливості, похолодання кінцівок), які досить швидко проходять. Як правило порушується сон, стаючи беспо-койне і переривчастим.
Найгірше самопочуття неврастеніка вранці, до вечора воно може поліпшуватися. Однак відчуття втоми і втоми супроводжує його майже весь час. Інтелектуальна діяльність не може, з'являється неуважність, різко пада-ет працездатність. Іноді у хворого виникають короткочасні і лякають його відчуття, що у нього припинилася розумова діяльність - «мислення зупинилося». З'являються головний біль, які носять стягує, гнітючий характер ( «каска неврастеніка»). Підвищується чутливість до зовнішніх раздра-жителям, хворий реагує на яскраве світло і шум роздратуванням і посиленням голів-ної болю. Як у чоловіків, так і у жінок спостерігаються сексуальні розлади. Знижується або пропадає апетит.
Легкі неврастенічні прояви можуть спостерігатися у будь-якої людини при перевтомі. При лікуванні неврасте-ванні показана психотерапія, спрямована на виявлення зовн-них і внутрішньоособистісних причин, що викликали цей невроз.
Істеричний невроз (істерія) - це хвороба, яку через Вестн французький психіатр Ж. М. Шарко назвав «великою сімулянткой», так як її симптоми можуть нагадувати прояв-лення найрізноманітніших хвороб. Він же і виділив основ-ні симптоми цієї форми неврозу, яка за частотою зани-томить серед неврозів друге місце після неврастенії.
Істеричний невроз найчастіше виникає в молодому віз-расте, його розвиток обумовлений наявністю певного «істеричного» личност-ного набору рис. Перш за все це сугестивність і самовнущаемость, особистісна незрілість (інфантилізм), схильність до демонстративного вираження емоцій, егоцентризм, емоційна нестійкість, вразливість і «спрага призна-ня».
Невроз - психічний розлад, який виникає в результаті порушення особливо значимих життєвих відносин людини і виявляється в основ-ному психогенно обумовлюються леннимі емоційні-ми і соматовегетативних розладами при відсутності психот-чеських явищ.
Е. Крепелін вважав, що при істерії відбувається поширення емоцій на всі сфери психічних і соматичних функцій і перетворення їх в симптоми хвороби, які відповідають спотвореним і перебільшеним формам душевних пережива-ний. Він також вважав, що у кожної людини при дуже сильному хвилюванні можуть ис-чезнуть голос, підкосили ноги і т. Д. У істеричної особистості в результаті лабиль-ності психіки ці порушення виникають дуже легко і так само легко закріплюються.
Прояви істеричного неврозу різноманітні: від паралічів і парезів до по-тери здатності говорити. Відчуття, які відчувають і описують хворі, можуть бути схожі на органічні розлади, що ускладнює своєчасну діагностику.
Однак типові раніше паралічі і парези, астазія-абазия тепер спостерігають-ся рідко. Психіатри кажуть про «інтелектуалізації» істерії. Замість паралічів хворі скаржаться на слабкість в руках і ногах, зазвичай виникає при хвилюванні-ях. Вони відзначають, що ноги робляться як ватяні, підкошуються, одна нога раптом слабшає, або з'являються тяжкість, похитування при ходьбі. Ці симптоми, як пра-вило, демонстративні: коли за хворим перестають спостерігати, вони стають менш вираженими. Рідше зустрічається в даний час і мутизм (неможливість говорити); замість нього частіше спостерігаються заїкання, запинки в мові, труднощі в про-зношених окремих слів і т. д.
При істеричному неврозі хворі, з одного боку, завжди підкреслюють ис-ключітельно своїх страждань, говорять про «жахливих», «нестерпних» болях, всіляко підкреслюють незвичайний, невідомий раніше характер симптомів. Емоційні порушення характеризуються лабільністю, настрій швидко ме-вується, часто виникають бурхливі афективні реакції зі сльозами і риданнями.
Перебіг істеричного неврозу буває хвилеподібним. При несприятливо скла-дивать обставин істерична невротична симптоматика посилюючи-ється, і поступово на перший план починають виступати афективні розлади. В інтелектуальній діяльності з'являються риси емоційної логіки, егоцент-річеская оцінка себе і свого стану, в поведінці - елементи демонстративності, театральності з прагненням будь-якою ціною привернути до себе увагу. Істеричний невроз необхідно лікувати у вра-ча-психотерапевта, особливо звертаючи увагу на деонтологічні аспекти.
Невроз нав'язливих станів (психастенія, або невроз нав'язливості) проявляється у вигляді нав'язливих страхів (фо-бій), уявлень, спогадів, сумнівів і нав'язливих дій. Цей невроз в порівнянні з істерією і неврас-теніей зустрічається набагато рідше і, як правило, виникає у людей розумового типу з тривожно-недовірливим ха-рактером.
Хвороба, як і при інших формах неврозів, починається після впливу психотравмуючого фактора, який після особистісної «про-ництва» буває важко визначити в процесі психотерапевтичного лікування. Симптоматика цього неврозу складається з нав'язливих страхів (фобій), нав'язливих думок (обсессий) і нав'язливих дій (компульсивні розлади). Загальним для цих симптомів є їх сталість і повторюваність, а також суб'єктивна неможливість позбавитися від них при критичному ставленні до них хворого. Фо-біі при неврозі нав'язливих станів різноманітні, і їх поєднання з нав'язливими діями робить стан таких хворих дуже важким. При лікуванні також при-змінюється психотерапія.
Під реактивним психозом розуміють розлад психіки, що виникає під впливом психічної травми і проявляється цілком або переважно НЕ-адекватним відображенням реального світу з порушенням поведінки, зміною раз-особистих сторін психічної діяльності з виникненням не властивих нор-мальної психіці явищ (марення, галюцинації і ін. ).
Для всіх реактивних психозів характерна наявність продуктивної псіхопатоло-ня симптоматики, афективно-звуженої стану свідомості, в результаті чого втрачається здатність адекватно оцінювати ситуацію і свої статки.
Реактивні психози можна в залежності від характеру психічної травми і клінічної картини розділити на три групи:
1) афективно-шокові реакції, що виникають зазвичай при глобальній загрозі життя великим контингентам людей (землетруси, повені, катастрофи і т. Д.);
2) істеричні реактивні психози, які виникають, як правило, в ситуа-ціях, що загрожують свободі особистості;
3) психогенні психотичні розлади (Параноїд, депресії), обумовлений-ні суб'єктивно значущими психічними травмами, т. Е. Психічними травмами, що мають значення для певної особистості.
· Реактивний психоз - розлад психіки, мож-ника під впливом психічної травми і проявляється цілком або переважно неаде-кватним відображенням реаль-ного світу з порушенням поведінки, зміною різних сторін психічної діяльності з виник-Новен не властивих нормальної психіці явищ (марення, галюцинації і ін.).