О четвертій ранку група почала екіпіруватися. Одягли бронежилети, розвантаження, на голову чорні маски і спеціальні титанові шоломи, які захищають від пістолетних куль і осколків. Радіозв'язок в групі доведена до кожного бійця. Тепер перемовлялися в основному по радіозв'язку, використовуючи особисті позивні.
Чаклунів розуміючи наскільки небезпечно входити в будинок, вирішив йти в групі захоплення першим, про що повідомив по станції Зурину:
-"Таллін", я "Чаклун" піду першим. Це наказ!
Не хотілося заступнику, щоб командир йшов першим але з наказом не посперечаєшся. Підійшов призначений час.
-Машини вперед! - в 4.55 скомандував чаклунів і два УАЗіка- таблетки рушили в укрите темрявою село.
Рівно о 5.00 машини зупинилися в 50 метрах від будинку.
В цей час мулла в мечеті прокричав:
-Аллах акбар!
Це був сигнал до початку операції. Групи покинувши автомобілі швидко зайняли свої місця. Чаклунів біг першим, за ним відразу Зурін з рештою групи. Заскочивши у двір вибили двері та так що у Колдунова в руках залишилася ручка, яку він тут же викинув. За дверима невеликий коридор, тут група розділилася. Командир зі своєю підгрупою забіг на чоловічу половину, інша підгрупа на жіночу, де відразу ж почувся вереск переляканих жінок і доповідь в навушниках:
-Титанік спійманий! Відходимо! - передав всім по радіостанції чаклунів.
Схопивши в оберемок захоплених група відходила до машини. Кинувши їх на підлогу машини і завантажившись самі, терміново рушили на виїзд з села. Слідом за ними вирушила друга машина в яку завантажилися снайпера і група блокіроанія.
-Двадцять секунд! - сказав засікати час за секундоміром Симонов, коли останній зі складу ОБГ застрибнув у машину. Машина рвонула з місця наздоганяючи вже сховалася з виду машину з трьома захопленими. Доїхавши до блок-поста дали команду закінчити комендантську годину дещо раніше. Скупчилися на блок-посту автомобілі приховали в своїй масі автомобілі чекістів, і дозволили без пригод дісталися до кордону з Дагестаном.
Все ж невелике сумнів у чекістів було.
-Раптом це не Радуєв? - мучився сумнівами Симонов. Через годину шляху лежав під ногами Зурина чеченець заворушився і сказав: -Отведіте мене до старшого, я хочу зробити заяву.
Оскільки вже знаходилися на території Дагестану, машини зупинили і його підвели до полковника Симонову.
-Ви тут старший? - запитав чеченець
-Так я - відповів Симонов.
-Ви розмовляєте з бригадним генералом республіки Ічкерія Салманом Радуєвим.