Фетишизм - це віра в надприродні властивості деяких неоду- шевленних предметів. Він виражається в поклонінні предметів, що вразила уяву людини: камінь незвичної форми, шматок дерева, зуб живіт- ного, ювелірний виріб, камінь, навколо якого виріс великий урожай. Цьому предмету приписуються властивості, не притаманні йому: здатність захищати від небезпеки, приносити удачу, допомагати на полюванні, лікувати, давати врожай. Часто траплялося, що якщо після звернення до фетишу бажане про- виходило, то людина залишав фетиш собі, якщо ж результат був зворотним, то фетиш викидали, замінювали іншим. Звернення з фетишем не завжди носило друк Богошанування. Фетиш могли катувати (в Африці, в нього вбі- вают цвяхи, щоб він краще запам'ятав звернені до нього прохання); за без- потужніший фетиш могли карати. Фетишизм слід відрізняти від пре-
Історія релігії. Конспект лекцій -49-
Лекція 3. ТИПОЛОГІЯ РЕЛІГІЙ І РАННИЕ ФОРМИ РЕЛІГІЙНІЙ КУЛЬТУРИ
3. Первісні вірування і культові дії. Дискусії про початковому варіанті релігії, про співвідношення магії і релігії
відхилень перед святинями. Практично у всіх релігіях присутні об'єкти поклоніння, проте ми не вважаємо такий об'єкт поклоніння феті- шем, якщо в традиції є об'єктивні (для віруючих) підстави вважати якийсь предмет сакральним. Такими об'єктивними підставами можуть виступати:
• зв'язок об'єкта з Божеством або святим, що, як вважається, передає йому частину святості, здатності очищати людини (камінь Кааба в мусуль- манстве, символ розп'яття);
• володіння об'єкта деяким духовним статусом (мощі, священні річки в Індії).
Анімізм - уявлення про населеності світу духами речей, про наявність душі у всіх предметів. Звертаючись до речі по імені, людина вважає, що
вона його чує і розуміє, що її можна задобрити. Це уявлення про те, що кожен предмет, кожне явище живої або неживої природи име- ет свою душу, зафіксовано в віруваннях великого числа народів і пле-
мен. Ось, наприклад, як описує В. Г. Богораз такі уявлення чукчів:
«Все існуюче живе; лампа ходить, стіни будинку мають свій голос, і навіть урільнік має власну країну і намет, дружину і дітей і буває
службовим духом. Шкури, що лежать в мішках як запас для торгівлі, разго- варівают ночами. Рогу на могилах небіжчиків ходять обозом навколо могил, а вранці стають на колишнє місце, і самі небіжчики встають і приходять до
живим ». У такій або кілька менш яскравій формі натхненність всього існуючого визнається релігіями багатьох народів, вивчених етногра- фіческой наукою.
Якщо всі предмети мають душею, значить, вони - живі. таке перед-
дання призводить до погляду, за яким немає ніякої різниці між живим і неживим, так як всі - живе. Штернберг наступним чином з- лагает такий погляд на світ: «. дерево, гора, скеля-живі, розумні істоти, які слухають, розуміють, що рухаються, діючі. найменша тварина, на кшталт жаби, може бути страшно розумною істотою, розум-неї навіть людини. людина може народитися від дерева. і вступати в шлюб навіть з такими істотами, як камбала, зрубане дерево може воскрес- нути, якщо увіткнути в пень маленьку заструженную паличку », і« навіть предмети, зроблені людиною, як котел, спис, ніж, човен і т. д. мають душу і можуть слідувати за людиною на той світ »[386. С. 16].
Аніматизм (від лат. Animatus - одухотворений - термін Р.Маррет) - віра в стихійну безособову силу, що впливає на життя людини і при з- Вестн обставин теж піддається впливові. ця сверх'есте-
ственная сила, визначає всі життєві процеси в природі (урожай, успіх в полюванні, на війні). Таку силу, яка виявила світобудову і пронизливий природу індіанці-Алгонкіни називали ім'ям Маніту, полінезійці почі-
талі як Мана, папуаси - Оним, австралійські аборигени - Вангарр, жителі Західного Судану - Ньяма, пігмеї - Мегбе, зулуси Умою, угандійці - Жок, північний конголезці - Елім, Дакота - Вакан, ірокези - Оренда і т.д.
Історія релігії. Конспект лекцій -51-
Лекція 3. ТИПОЛОГІЯ РЕЛІГІЙ І РАННИЕ ФОРМИ РЕЛІГІЙНІЙ КУЛЬТУРИ
3. Первісні вірування і культові дії. Дискусії про початковому варіанті релігії, про співвідношення магії і релігії
них культурою операціях », виконуваних за допомогою духів, але на целена- правленном використанні людиною Закону подоби. Ритуальні дейст- вія, згідно з поглядами прихильників магії, здатні надавати воздей- ствие на природу і людину. Магія також виступає ядром більшості ре- лігіозние систем.
Магія включає в себе: здійснення заклинань, виконання магіче-
ських ритуалів, фундований станом виконавця магічних обря-
дов. Важливим елементом магії виступають і вбудовані в неї матеріальні об'єкти - амулети. Магія являє собою практику використання надприродних, «надмірний» сил для встановлення контролю над явле- нями і процесами матеріального світу і впливу на них. Магія також передбачає спілкування з надприродними силами і пояснення физи- чеських процесів, засноване на вірі в ці сили.
Найбільшого поширення набули такі магічні практики: окультна магія, натуральна магія, Теургическая магія, шаманізм. Ок культное напрямок ґрунтується на традиціях і ритуалах западноевро- ського окультизму, Каббали, древнегерманской рунической магії.
Натуральна магія має на увазі застосування змов, привороту, траволікування та інших методик, пов'язаних в основному з язичницькими тради- ціями і ритуалами. Вона представлена різного роду цілителями і деревен-
Теургическая магія передбачає активне використання релігійних ритуалів і молитов. Представники цього напряму намагаються діяти
в рамках існуючої релігійної традиції. Формально (наприклад, по хрещенню) вони можуть належати до лона Церкви, але, по суті, не воцер- Ковле і тому особливо страждають від повного несприйняття та осуду з боку
священнослужителів, які вважають їх діяльність богопротивні.
Шаманізм являє собою найдавнішу форму віри в духів, предпо-
лага в першу чергу, анімізм, а також центрацию навколо фігури шамана - могутнього цілителя і ясновидця, здатного спілкуватися з
духами, підпорядковувати їх своєму впливу і подорожувати по «іншим» світів. Для здійснення магічних дій шамани часто впадають в особливі прикордонні психосоматичні стани - екстаз або транс. входження в
ці стани досягається різними способами: частими ударами в бубон, виконанням ритмічного ритуального танцю, прийомом галюциногенів, з- тримаються в рослинних і тваринних тканинах і т. п.
Також відома магічна практика, пов'язана зі спробою К. Кастанеди інтелектуально і науково осмислити магічне спадщина древньої і мало- відомої культури тольтеків, що населяли Мексику задовго до її захоплення
З інших підстав, види магії такі: 1) магія біла: магічний вплив, мета якого досягнення або відновлення космічного
рівноваги, що не суперечить Божественної волі, тобто застосовується з доб- рими намірами; 2) магія ментальна: магічні дії, що здійснюються людиною з метою впливу на самого себе для розвитку і зміцнення
Історія релігії. Конспект лекцій -52-
Лекція 3. ТИПОЛОГІЯ РЕЛІГІЙ І РАННИЕ ФОРМИ РЕЛІГІЙНІЙ КУЛЬТУРИ
3. Первісні вірування і культові дії. Дискусії про початковому варіанті релігії, про співвідношення магії і релігії
своїх здібностей і можливостей; 3) магія народна: комплекс порівняй тельно простих магічних прийомів, що склався на основі багатовікового досвіду в малоосвічених верствах населення. Має завдання головним чином виявляти і виганяти злих духів, відьом, попереджати нещастя, зцілювати заподіяну шкоду, зцілювати хворих; 4) магія натуральна (природний- ная); 5) магія оперативний: будь-які магічні дії, спрямовані на зміну поточного ходу речей; 6) магія священна: магічні дії, що входять до складу ритуалів того чи іншого культу і виконувані жерцями (священнослужителями). Здійснюється з метою захисту людини від впливу сил зла; 7) магія сіра: сучасне позначення нейтральної магії, тобто ма ня дій, які не ведуть до зміни космічного рівноваги або просто здійснюються без усвідомлюваного доброго чи злого наміру. По- останньої небезпечно, бо в результаті подібної дії може бути заподіяно шкоду; 8) магія церемоніальна: комплекс ритуальних правил і прийомів, виконуваних для підготовки до вчинення магічних дій для посилення очікуваного ефекту; 9) магія чорна: магічні дії, що мають на меті порушення космічного рівноваги, що суперечать Божественній волі, що здійснюються зловмисно. За старих часів особа, задумав заподіяти шкоду кому-небудь за допомогою магічних дій, попередньо «укладало договір з силами зла». Сам вираз «чорна магія» походить від грече- ському терміну «некромантия», що використовувався Церквою в Середні ве- ка для позначення будь-якого «недозволеного чарівництва». Поняття «біла (дозволена) магія» виникло пізніше як протиставлення «чорної».
У статті, присвяченій проблемі співвідношення магії і раціональності (1973), відомі філософи другої половини XX в. І. Ярви і Дж. Агассі писали: «Ми стверджуємо, що магія є помилковою науковою теорією, не більше і не менше. Це робить її наукою. Поппер часто говорить, що ми можемо бути впевнені в емпіричності і науковості теорії лише після її фальсіфі- кации. Але раз найкраща наука відкрита, помилкова наука може бути в кращому випадку щодо сильно раціональної. Перевага дуже сильно ра- ціональної науки тут і позначається: при зазначеному розумінні магії і науки ми віддамо перевагу науку лише тому, що вона краще проверяема, по- няет більше і більше точно, і т.п. ».
Міфологія і релігія
Міфологічна свідомість - сприйняття світу, викликане відсутністю або недоліком логічної культури. Міф як спотворення дійсності є обов'язкова ланка в розвитку кожної цивілізації, одне з перших її культурних досягнень. Слід розрізняти міфом в сенсі «сказання» ( «міфос» означає у Гомера мова, вислів, повест- вованіе) і міфом в сенсі «неправдоподібне опис действітельно- сті». В останньому значенні міф дійсно є спроба людини дати відповіді на ті питання, які його свідомість не в силах пояснити. Зараз же
Історія релігії. Конспект лекцій -53-
Лекція 3. ТИПОЛОГІЯ РЕЛІГІЙ І РАННИЕ ФОРМИ РЕЛІГІЙНІЙ КУЛЬТУРИ
4. Міфологія і релігія
ми змішуємо перше і друге значення, в той час як між ними сущест- яття принципова різниця. Не всі перекази слід пояснювати з точки зору народного мислення, вбирається в стійку форму Богів лю-які, незрозумілі з точки зору формальної логіки, природні явища. Вважати, що всі сакральні тексти, наприклад, навіяні різними фобіями, було б спрощенням складної картини світу, якою володів людина в давнину. Нам слід мати деяку «презумпцію розумності», по крайней мере, по відношенню до стародавніх цивілізацій.
Міф в сенсі «недостовірного пояснення дійсності» має такі характерні риси:
• відсутність відмінності суб'єкта і об'єкта, людина і суспільство не виді- ляють себе з навколишнього природного стихії - природа, суспільство і людина злиті в єдине ціле, нерозривне, єдине;
• в міфі немає абстрактних понять, в ньому все - дуже конкретно, персоні-
ваних, одушевлено; міфологічне свідомість мислить символами
- кожен образ, герой, дійова особа позначає стоїть за ним явище або поняття.
Цей тип міфотворчості слід відрізняти від міфу-перекази, міфа-
історії, що доносить до нас древні свідчення та факти, до яких у нас на даному етапі може не бути шифру інтерпретації. Міф-переказ йде корінням в невосставімую історію. Спостерігають спільність таких міфів у різних народів з побудови, сюжету. Вони можуть бути проаналізовані як архетипи.
до лише деякі з них притаманні «релігій людини»:
• етіологічні (причинні, пояснювальні);
• про «культурних героїв».