Жив собі в селі кіт
Без особливих турбот.
Миші, правда, теж билі.-
За балам вони ходили.
А на вечерю молодий і старий
Все гурьбою йшли в комору,
Щоб наїстися досхочу
Там зерна. Тоді для балу
Досить сил. Танцюй так співай.
І ось так от цілісінький день.
Набридло тут господині
Слухати мишьі балалайки
І годувати кота задарма.
І стусаном, одним ударом,
Вибила його за двері!
Ось хоч вір мені, хоч не вір.
Зажурився котейка:
Ось яке життя лиходійка!
І побрів в найближчий ліс
Пошукати там інтерес.
Може, що й посміхнеться.
Але фортуна не дається.
Немає ні молока, ні сиру.
І в траві свіжо та сиро.
Він на дерево заліз
І до стовбура в листі притиснувся
В муках весь, не говори,
І проспав він до зорі.
Ну, а там, як сонце встало,
Все листя затремтіла,
Пройняла його печаль,
Вже себе так стало шкода!
Почав голосно голосити
І лісової народ лякати.
Голосить він: - Мяу-млю!
А все чують: "повішуся!"
Кличе він своє: - Мяв-му!
Відчувається: "В повний візьму!"
Нарікання по лісі пішов,
Мовляв, якийсь звір прийшов!
Як би нас він не образив!
І його ніхто не бачив.
З дерева він не злазить,
Тільки душі всім терзає.
Тут прийшов великий ведмідь
Став він місце то дивитися.
Почав дерево трясти,
Щоб лиходія вапна.
Зрозумів кіт, ніщо не світить,
З виттям стрибнув на ведмедя.
І вчепився прямо в ніс.
Що тут було? Не питання.
Кров текла і шерсть летіла,
Око заплив, в вухах дзвеніло
І ведмідь зрозуміти не міг:
Хто насмілився? Хто міг?
З ревом Мишка втік.
Навіть з'ясовувати не став,
Хто його так покалічив?
І народ лісової вирішив:
Видно силою відзначений,
Раз ведмедя переміг!
Що ж, треба скоритися,
З прийшлим звіром помиритися.
І, де було поле брані,
Наносили всякої данини,
Щоб лиходій нажерся досхочу
Яка не торкнулася їх волю.
Зажілось коту багато.
Незабаром вибудував палати,
Прямо тут же, на узліссі.
Пив з позолоченою гуртки.
Слугами ходили звірі.
Чи не бачив би - не повірив.
Білки щерсть йому чесали,
Сови кігтики рівняли,
Ну а вовки сторожами
Обходили всі ночами.
День за днем, ось рік і прожитий,
Тільки все одне й те саме.
Кот вирішив розвіяти нудьгу,
Якусь придумав штуку,
Щоб себе розвеселити
І господарку здивувати.
І відправився верхи
На смузі в свій колишній будинок.
А за ним лісова свита
І охорона. і захист.
Це було не інакше
Від нападок від собачих.
Чи не сталося бою-бійки,
Всі поховалися собаки.
А коти, що задирались
Раніше, зовсім розбіглися.
Наш герой вуса відправив,
Сліз з лося і шлях направив
Прямо до дверей, де був битий.
Але тепер він не сердитий.
І для колишньої для господині
Чи не тримав він зла в приховуванні.
Видно так доля вирішила,
Карти десь розклала,
Щоб потрапити в лісову знати,
Треба трохи постраждати.
А господиня побачила,
На колінця впала,
Думала кінець прийшов,
Он кіт її знайшов.
Але повів її дружок
В світлицю за лікоть.
А за ним величезний віз
Тих подарунків, що привіз.
І велів лисиці піти
Всіх мишей поізвесті,
Що живуть в зерні, в коморі
І влаштувалися, як барі.
А потім був бенкет горою,
Славу святкував герой!
На бенкеті я теж був,
Пивом бороду мочив.
І по вусах напевно текло. )
Ну що ж.
Удачненько, веселенька і складненькая вийшла пересказочка.
З посмішкою
На цей твір написано 2 рецензії. тут відображається остання, інші - в повному списку.