Про гидрогеологическом обгрунтуванні захищеності підземних вод стосовно до розрахунків зон санітарної охорони водозаборів підземних вод
Розглядається ряд невідповідностей вимог СанПіН сучасним гідрогеологічних уявленням про захищеність підземних вод.
Ключові слова: захищеність, зони санітарної охорони, водозабір підземних вод.
Оцінка захищеності (в англомовній літературі - уразливості) підземних вод питного призначення має вкрай важливе значення при плануванні заходів по їх охороні і, в першу чергу, при визначенні меж окремих поясів зон санітарної охорони (ЗСО). Залежно від визнання підземних вод захищеними або незахищеними розміри окремих поясів ЗСО можуть істотно змінюватися. В першу чергу, це відноситься до розмірів 1-го поясу, що встановлюються директивно. Тим часом чіткі критерії розмежування підземних вод за ступенем захищеності в нормативній базі відсутні.
Згідно СанПіН 2.1.4.1110-02 «Зони санітарної охорони джерел водопостачання та водопроводів питного призначення» [5], в якості основного і єдиного критерію захищеності підземних вод приймається наявність суцільної водоупорной покрівлі, яка виключає можливість місцевого харчування в межах зон санітарної охорони. Згідно з цим критерієм, підземні води, які добуваються водозабором, підрозділяються на захищені і недостатньо захищені. Залежно від наявності суцільний водоупорной покрівлі водоносного горизонту визначається радіус 1-го поясу ЗСО - 30 або 50 м, а також час просування мікробного забруднення з потоком підземних вод, що використовується при розрахунку радіуса 2-го поясу ЗСО.
З гідрогеологічної точки зору дане визначення некоректно, тому що в абсолютній більшості випадків місцеве харчування водоносних горизонтів присутній, але може становити малу частку водного балансу досліджуваної території. Поняття захищеності стосовно до водозаборів в цілому є здатністю геологічного середовища перешкоджатиме потраплянню забруднюючих речовин в видобуваються підземні води.
Існуючі методи оцінки захищеності умовно поділяються на 3 групи: гідрогеологічного районування і індексного-рейтингові; параметричні і моделювання [6]. Перша група дозволяє провести тільки якісну оцінку захищеності і непридатна стосовно до розрахунків зон санітарної охорони. Друга і третя групи дозволяють провести кількісну оцінку захищеності підземних вод досліджуваної території, що необхідно при визначенні меж ЗСО.
Очевидно, що розмір 1-го поясу не може залежати від захищеності підземних вод, так як виконує функції захисту ділянки розміщення водозабору і водозабірних споруд від випадкового або навмисного забруднення і пошкодження. Так як територія 1-го поясу ЗСО виконує виключно охоронні функції водозабірних споруд, які можуть і повинні забезпечуватися виключно технічними засобами, доцільно переглянути двухваріантную систему захищених (30 м) або недостатньо захищених (50 м) підземних вод в залежності від наявності суцільний водоупорной покрівлі над цільовим водоносним горизонтом. Це особливо актуально в зв'язку з введенням нового Земельного кодексу, що передбачає відчуження земель першого поясу ЗСО, що найчастіше при таких вимогах неможливо в сучасних умовах щільної забудови населених пунктів. Також скорочення розміру 1-го поясу логічно і дуже бажано для неосвоєних територій. Як приклад можна розглянути типові перекачують майданчики нафто- і газопроводів Сибіру і Далекого ВостокаУкаіни. Майданчики часто розташовані в глухій тайзі на видаленні 20-30 км від населених пунктів. Водозабори планується розташовувати не ближче 1 км від планованої до забудови території. При дотриманні вимог СанПіН розмір 1-го поясу для недостатньо захищеного джерела складе 10000 м 2. в той же час, якщо не враховувати захищеність як критерій для оцінки розміру 1-го поясу ЗСО, то його можна скоротити до 3600 м 2 і більше, що в свою чергу значно скоротить вартість відчужуваної території.
При оцінці захищеності підземних вод в даний час все рідше використовується спільний розрахунок вертикальної і горизонтальної складових часу переміщення забруднюючої речовини до водозабірних свердловин на користь спрощеного горизонтального руху забруднювача. При належному гидрогеологическом обґрунтуванні використання спільного розрахунку за різними розробленими методиками [1-4] дозволяє значно скоротити величину розрахункових 2-го і 3-го поясів санітарної охорони. Так, для одиночних водозаборів, перекритих досить потужною товщею слабопроницаемих відкладень (де час просування мікробного забруднення менше часу фільтрації через водотривких покрівлю), можливе суміщення 1-го і 2-го поясів санітарної охорони.
Безпосередньо після визначення меж цих поясів необхідно проведення додаткового натурного обстеження території для оцінки промислово-господарської обстановки. Зазначене обстеження дозволить уточнити розміри поясів зон санітарної охорони з урахуванням розташування на території різних об'єктів, здатних вплинути на потік підземних вод.
В сучасний час активно розвиваються і удосконалюються технології знезараження води. Їх відносно невисока вартість, а також необхідність їх застосування в умовах можливості вторинного біоуражень дозволяє говорити про відсутність прямого зв'язку між якістю видобутої води та захищеністю підземних вод і відповідно про необхідність проведення розрахунку радіуса 2-го поясу санітарної охорони водозабору. У той же час заходи, передбачені пунктом 3.2.3 СанПіН для 2-го поясу, досить розумні, і їх виконання необхідно навіть за умови комплексного знезараження видобуваються вод.
Також бажана розробка типізації, що враховує перераховані вище фактори, здатна спростити вибір методики розрахунку радіусів поясів зон санітарної охорони водозаборів, а також рекомендацій щодо коригування СанПіН 2.1.3.1110-02.