Їжу можна вводити через:
- назо-езофагеальний зонд
- фарінгеальний зонд
- езофагеальний зонд
- гастростомічний трубку, розміщену з по-міццю спеціальних пристроїв, в тому числі методом черезшкірної ендоскопічно контро-ліруемой гастростомії (ЧЕГ)
- еюностоміческую трубку
При кожному методі використовується безліч раз-особистих зондів або трубок для примусового харчування. У кожного шляху введення їжі є свої переваги і недоліки.
Шлях введення їжі для конкретного боляче-го вибирається з урахуванням можливості наповнення кишечника відповідно до його функцією. Други-ми словами, якщо пацієнту поставили діагноз мегаезо-Фагус і при цьому потрібно розміщення трубки для штучного харчування, то слід встановлювати гастростомічний живильну трубку, наприклад, шляхом проведення ЧЕГ, тоді як при важкій формі гінгівіту або стоматиту, коли хворий не може (або не хоче) є, доречно використовувати езофагостоміческую трубку. Друге практичне пра-вило: можна вибрати спосіб примусового харчування, найкращим чином підходить для індивідуальної ситуації, відповівши на наступні питання:
- Чи планується залишити трубку для спокуса-ного годування на тривалий час?
- Чи існує ризик, пов'язаний з анестезією, в результаті якого установка зонда / трубки може завдати шкоди здоров'ю?
- Який тип дієти потрібно хворому? (Деяка їжа не проходить через зон-ди з невеликим діаметром, наприклад назоезофагальние або еюностоміческіе.)
І нарешті, вкрай важливо обговорити з родичами хворого прийняте рішення, оскільки він дол-дружин бути згоден забезпечувати необхідне корм-ня, коли хворого можна буде забрати додому. Багато родичів можуть годувати хворого 4 рази на день, що зазвичай потрібно при установці езофагостоміческіх трубок або розміщенні гастростомічний трубки методом ЧЕГ. Однак у хворих з еюностоміческімі трубками болюсное трьох - чотириразове годування з великою часткою вероят-ності приведе до діареї в зв'язку з об'ємною і осмо-ної перевантаженням тонкого відділу кишечника. По-цьому при годуванні через еюностоміческую трубку потрібно дуже часте (через кожні 2-3 години) або безперервне введення поживної суміші невеликі-шими порціями з використанням инфузомата (ав-томатически помпової шприца для інфузій), що неможливо забезпечити в домашніх умовах. Таким чином, при виборі найкращого способу примусового харчування необхідно враховувати не тільки потреби хворого, але і можливості тих, хто безпосередньо бу-дет доглядати за хворим.
План примусового харчування
Коли шлях надходження живильної суміші визна-льон, слід розробити план годування. Суті-ет кілька моментів при розробці такого плану, перший з яких - визначити, скільки калорій потрібно хворому в індивідуальній ситуації. Другий полягає у виборі їжі для примусового харчування (на основі виду зонда / трубки, наявності необхідного корму в продажу і індивідуальних потреб хворого) і, нарешті, слід врахувати продолжитель-ність штучного годування, частоту і обсяг їжі для введення.
Необхідна кількість калорій при примусовому харчуванні для кожного хворого може бути розраховане за допомогою раз-особистих рівнянь. Але, як правило, для тяжкохворих хворих, які не в змозі були споживати їжу або у яких були порушен-ня, що утрудняють засвоєння їжі, основне завдання полягає в досягненні споживання калорій, покриття-вающих енергетичну потребу хворого в стані спокою (RER). Для більшості пацієнтів RER - це все, що їм необхідно, навіть якщо хворий знаходиться в стані важкого метаболічного стресу. Пацієнтам при важких метаболічних на-рушення (наприклад, при опіках) можуть вимагатися додаткові калорії (1,25-1,5 х RER), але в біль-шинстве випадків забезпечення RER є більш ніж достатнім для підтримки функції кишечнику-ника, імунної системи і основних потреб білкового і енергетичного обмінів. Найпростіше рівняння, яке використовується в клінічній практиці, - лінійне рівняння:
RER = 30 х МТ (кг) + 70.
Багато експертів з харчування використовують дотримуюся-ний рівняння, найбільш точне для розрахунку RER у дуже дрібних або дуже великих хворих:
RER = 70 х МТ 075 (кг).
Після розрахунку RER хворого наступний крок полягає у виборі дієтичного корму, який найкраще підходить при корекції захворювання (наприклад, високоусвояемих або високоенергеті-чна / відновлює дієта; гіпоалергенні продукти або дієта з гідролізованими компонентами).
Коли визначені кількість і тип їжі, необ-ходимо розробити ефективний план її введення з мінімальною ймовірністю провокування блювоти та інших ускладнень. Для більшості пацієнтів більш відповідним є часте примусове харчування невеликими порціями, а не болюсне введення великих обсягів їжі, оскільки шлунок не здатний до б-строму розтягування. У перший день людини годують 4-6 разів, вводячи через зонд / трубку половину від розрахованої кількості їжі, що забезпечує RER. Якщо ця кількість переноситься хворим без ускладнень, то на наступний день обсяг їжі збільшується на чверть, і так далі. Деякі хворі із захворюваннями шлунково-кишкового тракту не в змозі вос-прийняти кількість їжі, що задовольняє RER; проте, навіть якщо хворий може прийняти обсяг пі-тательной суміші, на 50% відповідний RER, це знижує ризик транслокації кишкових бактерій, їм-мунодефіціта внаслідок нестачі білка і загибелі в результаті сепсису.