Однак система середньовічних відношенні в першій тре-ти XVII в. вже серйозно перешкоджала подальшому розвитку Англії. Влада в Англії знаходь-лась в руках феодального дворянства, інтереси якого представляв король. Особливо абсолю-тизм зміцнився в Англії в XVI ст. коли парламент цілком був підкорений королю, королівської влади. Діяли Таємна рада і надзвичайні суди - «Зоряна палата», «Висока комис-сія». У той же час англійський король не мав права збирати без дозволу парламенту подат-ги. І якщо починалася війна, королю необхідно було скликати парламент для отримання разре-ності одноразового податку та встановлення його розміру. В кінці XVI ст. відносини між ко-ролем і парламентом загострилися, тому що англійські королі прагнули до посилення абсо-лютізма, вважаючи, що влада короля дана богом і її не можна пов'язати ніякими земними законами. У 1603 р після смерті бездітної королеви Єлизавети Тюдор трон перейшов до Якова I Стюарту (1566-1625). Без дозволу парламенту Яків I став стягувати старі мита і вводити нові, чим порушив встановлені звичаї країни. Він захищав цехові обмеження, забороняв нові винаходи. Викликала незадоволення і зовнішня політика короля, який всупереч сподівання-вам боротьби з католицькою Іспанією - суперником Англії в захопленнях колоній - десять років до-Біван з нею союзу.
У 1625 р після смерті Якова I англійський трон зайняв король Карл I (1600-1649). Він також не зрозумів необхідність змін в англійському суспільстві і не бажав навіть найменшого обмеження своєї влади. Недовіра до нього посилився, коли всупереч бажанням англійського суспільства він же-нілся на французькій принцесі, католичка.
Тому ідеологічним прапором боротьби революційної опозиції абсолютизму став пуританізм, а очолив її парламент. Англійський парламент складався з двох палат - верхньої і нижньої. Верхня палата лордів була спадковим зборами англійської знаті. Вона пользо-валась правом «вето». Нижня палата - більш представницька, але менш знатна. Вибагливі-ми правами користувалися тільки власники, тому від графств в палаті громад засідали дво-ряне. Вони могли представляти і міста, оскільки останні перебували на землі знатного і бо-гатого дворянина. Більшість в палаті громад становили пуритани.
У 1628 р парламент опротестував порушення Карлом I підписаного ним «Білля про права», що стало приводом розпуску парламенту королем. Наступні 11 років були періодом особистого правління Карла I. Від участі в державних справах були повністю відсторонені нове дво-рянства, інакомислячих духовенство, посилилися гоніння на пуритан, стала жорсткішою цензура. Ні-обмежений характер знову отримала торгівля монополіями, що викликало зростання цін. Вигуби-ство торгівлі і промисловості, посилення еміграції - підсумок політики короля Карла I. У країні населення голодувало і бунтува, почалися вуличні заворушення в столиці. До того ж Шотландія оголосила Англії війну.
Хід буржуазної революції
В період революції (1640-1649) в Англії пройшли дві громадянські війни: в 1642-1646 і в 1648 рр. між прихильниками Довгого парламенту і роялістами - прихильниками короля. Парла-мент підтримували купецтво, підприємці, нове дворянство, фермери, ремісничі мас-тера і підмайстри Лондона і південно-східних графств. Старі порядки захищали роялісти - великі землевласники з залежними від них селянами, придворні чиновники, англійська церква.
Створена Олівером Кромвелем (1599-1658) парламентська армія завдала вирішальної пора-ються королівської армії в битвах при Нейзві (1645) і в Пестон (1648). Під тиском народ-них мас в 1649 р король був страчений, і Англія проголошена республікою. У влади виявилися багаті купці, підприємці і нове дворянство. Парламент став однопалатним - вся зако-нодательная влада належала палаті громад. Виконавча влада формально вручалася раді, яким керувала військова верхівка на чолі з Кромвелем, Панівне становище в Англії зайняли індепенденти1. розгромили демократичні рухи левеллеров1 (сто-ронніков міських дрібних власників) і діггеров2 (виразників інтересів міської та де-ревенской бідноти), придушили визвольну боротьбу ірландського і шотландського народів. Селяни-орендарі землі не отримали, залишалися безправними під владою лендлородов. Акти про обгородження проходили тепер через парламент, тобто придбали законодавчу силу. Чи не була скасована і десятина. Республіка нічого не зробила з безробіттям і дорожнечею. Ну-які чекали в захисті своєї власності нові дворяни і буржуазія підтримали встановлення одноосібної і необмеженої влади, і в 1653 року в Англії була встановлена військова диктатура - протекторат Кромвеля. Влада протектора була набагато більше, ніж у короля до революції. Кромвель підтвердив всі закони Довгого парламенту, що захищають інтереси нового дворянства і буржуазії.
Зовнішня політика лорда-протектора була вигідною для англійської буржуазії. У 1654 р Кромвель переможно завершив війну з Голландією - головним суперником Англії у світовій морській торгівлі. Потім він здобув перемогу над Іспанією.
Після смерті Кромвеля (+1658) нове дворянство і буржуазія прагнули відновити мо-нархію, яка захистила б встановилися в ході революції нові порядки. У 1660 р була здійснена реставрація династії Стюартів, що погодилися визнати основні завоювання ре-волюции. Новий король Карл II (1630-1685) підписав документ, що підтверджує всі привілеї нового дворянства і буржуазії, отримані в ході революції. Таким чином, тепер в Англії була абсолютна монархія, а влада, отримана в результаті компромісу і дотримання інтересів нового дворянства і буржуазії. Однак монархи порушували свої зобов'язання, все ча-ще розпускали парламент і виявляли схильність до католицизму. У 1688-1689 рр. було здійснено державний переворот, який історики називають «славною революцією». Англійська ко-рона була передана правителеві Голландії - протестанту Вільгельму III Оранскому (1650-1702), одруженому з донькою Якова II - Марії.