Правосуб'єктність є суспільно-юридична свій-ство осіб: вона має дві сторони - громадську і юридичну. Гро-жавна сторона правосуб'єктності виражається в тому, що ознаки суб'єктів-тов права законодавець не може обирати довільно - вони диктуються са-мій життям, потребами і закономірностями суспільного розвитку. Юридична ж її сторона полягає в тому, що ознаки суб'єктів права обя-ково повинні бути закріплені в юридичних нормах.
В теорії права є досить обґрунтована точка зору, перебуваючи-щая в тому, що правосуб'єктність може розглядатися як свого роду суб'єктивне юридичне право - «право на право», що існує в рам-ках так званих загальних (общерегулятівних) правовідносин по лінії норм державного права. Дійсно, спільна з суб'єктивним правом природа правосуб'єктності тут у наявності - правосуб'єктність також пред-ставлять собою певну юридичну можливість. Причому реально впливає, можна сказати, відчутно допомагає регулятивний вплив на пове-дення суб'єктів права.
У складі правосуб'єктності розрізняють правоздатність та дієздатний-ність.
Правоздатність - це обумовлена правом здатність особи мати суб'єктивні юридичні права і обов'язки, тобто бути учасником правовідносини. Таким чином, може бути досить однієї правосп-ності, щоб виступити стороною у правовідносинах. Так, загальна грома-Данський правоздатність індивіда виникає в момент його народження, і учасником цивільно-правового відносини (наприклад, правовідносини спадкування) може бути немовля.
Дієздатність - це обумовлена правом здатність своїми собст-судинними діями (бездіяльністю) набувати суб'єктивні юридичес-кі права і обов'язки, здійснювати і припиняти їх.
Правоздатність та дієздатність - це дві сторони одного і того ж феномена - правосуб'єктності, яка за своєю природою є єдиною праводееспособностью. Реальне роз'єднання правосуб'єктності на право-здатність і дієздатність відбувається в основному в сфері цивільного права і то не для всіх суб'єктів (громадянська правосуб'єктність організа-цій єдина).
Різновидом дієздатності є деліктоздатність, яка представляє собою здатність особи нести юридичну відповідальність (виконувати відповідні юридичні обов'язки) за вчинені правопорушення (делікти).
равосуб'ектность може бути загальною (здатність бути суб'єктом права взагалі), галузевої та спеціальної (наприклад, правосуб'єктність юридиче-ських осіб).
Початкове правове становище суб'єктів характеризується поняттям «пра-Вовою статус». Найбільш широким він є у громадян і складається з правосуб'єктності і конституційних прав і обов'язків, які за Конституцією Укаїни становлять основи правового статусу особи і є чинними безпосередньо (гл. 2 Конституції РФ). Пра-Вовою статус громадян Укаїни є рівним для всіх.
Слово «status» в перекладі з латинської означає «стан», «положе-ня». Проте в літературі пропонується поряд з поняттям правового статусу виділяти поняття «правове становище». Таке доповнення має сенс, якщо під «правовим становищем» розуміти конкретне правове по-ложення суб'єкта, яке визначається як його правовим статусом, так і со-сукупністю конкретних правових зв'язків, в яких він складається.
виглядати правове відношення з двох суб'єктів, у одного з яких є юридичне право, а в іншого - кореспондуються юри-дичні обов'язок.
75 Об'єкт правовідносини - це те, на що спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів правових відносин, або те, з приводу чого складається саме правове відношення. Як об'єкт правових відносин можуть виступати різноманітні матеріальні і нематеріальні явища, блага.