Екологічна культура - якісне новоутворення особистості, частина її загальної культури. Під екологічною культурою розуміється сукупність екологічно розвинених: свідомості, емоційно-чуттєвою і діяльнісної сфер особистості.
Дана схема демонструє те, що виховання екологічної культури тісно взаємопов'язано з працею в природі. Саме в процесі праці дитиною пізнається емоційне естетичне переживання від краси навколишнього живого світу, від того, що створено власною працею і працею дорослих, від результативності діяльності.
Проблема виховання екологічної культури досліджувалася в роботах: Дибіна О.Б. Шоригіной Т.А. Чадов Н.А. Князєвої О.Л. які, прийшли до висновку, що екологічне виховання неможливо без спільної праці дорослих і дітей.
У процесі спільної праці з дорослим, можливо, поступово підняти екологічну свідомість дитини на більш високий рівень, якщо при цьому створюється інтерес, установка на сприйняття природи, працю зачіпає почуття дитини, викликають співпереживання. Важливо, щоб дитина могла оцінити поведінку людини в природі, висловити свою думку, свою власну думку, проявить активність, самостійність.
Праця дітей в природі створює сприятливі умови для фізичного розвитку, удосконалює руху, стимулює дію різних органів, зміцнює нервову систему. Велике значення праця в природі має для розумового і сенсорного розвитку, так як планування послідовності дій, вибору знарядь праці, передбачення його результатів, активізує розумові процеси.
Дослідники виділяють наступні елементи екологічної свідомості найбільш характерні для дошкільнят:
Потреба в спілкуванні з природою.
Естетичні і етичні переживання.
Переживання в процесі спілкування з природою індивідуально для кожної дитини і може мати різні емоційні відтінки, позитивні чи негативні. При позитивних переживаннях формується визнання цінності природи, естетичне ставлення до неї, відбувається духовне збагачення особистості.
Спільної праці дитини і дорослого в природі багато уваги приділялося в народній педагогіці. Велике значення праці надавали А.С. Макаренко, Н.К. Крупська, В.А. Сухомлинський, К.Д. Ушинський.
Великий педагог В.А. Сухомлинський писав: «Праця ставати великим вихователем, коли він входить в духовне життя наших вихованців, дає радість дружби і товариства, розвиває допитливість і допитливість, народжує хвилюючу радість подолання труднощів, відкриває все нову красу в навколишньому світі, пробуджує перший цивільний почуття- почуття творця матеріальних благ, без яких неможливе життя людини »[19,229].
Дослідження проблеми трудового виховання (В.Г. Нечаєва, Є.І. Радіна, І. Лаунер, Г.Н. Годіна, Д.В. Сергєєва, Р.С. Буре, А.Д. Шатова, В.І. Логінова і багато інших) дали відповідь на питання про зміст, засоби, методи, форми організації праці і його ролі у вихованні особистості дитини дошкільного віку.
Трудове виховання дошкільників - є процес залучення дітей до різноманітних педагогічні організовані види громадського корисної праці з метою передачі їм мінімуму трудових умінь і навичок, розвиток працьовитості [26].
Схема 2.
Показники трудового виховання:
Трудове виховання дошкільників
Залучення в різні види суспільно корисної праці
Розвиток трудових умінь
Розвиток трудових навичок
2.2 Методика організації та проведення трудової діяльності дітей у природі: занять, доручень, чергувань
діяльність в природі
оволодіння
знаннями вміннями навикамінавикамі