Головуючий Гаврилова Є.Г.
Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду Республіки Хакасія в складі:
головуючого Морозової В.М.,
суддів Пархомовіч Г.П. Поранений А.В.,
при секретарі М.Ю.,
Заслухавши доповідь судді Пархомовіч Г.П. пояснення представника відповідача В. наполягав на доводах скарги, поданої відповідачем, і заперечує по доводам скарги представника позивача, судова колегія
встановила:
К. звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління" Сервіс "(далі - ТОВ" ДСУ "Сервіс") про оскарження акту про нещасний випадок на виробництві, стягнення втраченого заробітку та компенсації моральної шкоди, мотивуючи вимоги тим , що складався з відповідачем у трудових відносинах з ДД.ММ.РРРР на посаді <.>. ДД.ММ.РРРР в робочий час, перебуваючи на покрівлі битумохранилища, допомагаючи іншому робітнику, настав на лист металопрофілю і впав разом з цим листом з висоти 4,9 метра. В результаті падіння отримав різні травми, які відповідно до медичного висновку віднесені до тяжкого ступеня тяжкості, був госпіталізований в МУЗ "Абаканська міська лікарня", перебував на лікуванні з ДД.ММ.РРРР по ДД.ММ.РРРР, з ДД.ММ.РРРР йому встановлена <.> група інвалідності, визначена втрата професійної працездатності - <.>%. ТОВ "ДСУ" Сервіс "ДД.ММ.ГГГГ затверджений акт про нещасний випадок, в якому встановлено факт грубої необережності потерпілого і визначено ступінь його вини - 100%. Позивач не згоден з актом в частині встановлення його 100% провини. Просив визнати акт N 1 від ДД.ММ.РРРР незаконним, стягнути з відповідача втрачений заробіток за період перебування на лікуванні в зв'язку з нещасним випадком на виробництві в розмірі <.>, компенсацію моральної шкоди в розмірі <.> рублів.
Позивач і його представник С. в судовому засіданні вимоги підтримали в повному обсязі, суду пояснили, що в день нещасного випадку завдання про закриття отвору (отвору) в даху 2-го сховища видано не було, проте раніше роботодавцем було зазначено на виконання цієї роботи в вільний час, дані дії необхідні для здійснення технологічного процесу. Позивач стверджував, що виконував свої обов'язки за трудовим договором, грубої необережності в його діях не було.
Представник відповідача В. вимоги не визнав, суду пояснив, що викладені обставини та докази на акті про нещасний випадок відповідають дійсності, в те, що сталося вбачається груба необережність самого працівника, що реалізувалася в неуважності. Будь-яких доручень від керівництва для виконання завдання про закриття отвору (отвору) в даху 2-го сховища позивача не видавалося, що ні заперечує і сам К. Лікарняні листи оплачені вчасно, в повному обсязі.
Суд постановив вищенаведене рішення, яким задовольнив позовні вимоги про компенсацію моральної шкоди, стягнувши з відповідача на користь К. компенсацію моральної шкоди в розмірі <.> рублів, в задоволенні позовних вимог про оскарження відсотка провини працівника в акті про нещасний випадок на виробництві, стягнення втраченого заробітку відмовив.
З рішенням не згоден представник відповідача М.С. і представник позивача С.
В апеляційній скарзі М.С. просить рішення суду скасувати, висловлюючи незгоду з висновком суду про заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Вважає, що шкода підлягає відшкодуванню на загальних підставах, оскільки відсутні шкідливі властивості заводу, в той момент не здійснює виробничий процес.
В апеляційній скарзі С. просить рішення суду скасувати, прийняти новий акт, яким задовольнити вимоги про визнання акта
N 1 про нещасний випадок на виробництві незаконним в частині встановлення вини позивача в розмірі 100%, а також компенсувати моральну шкоду в розмірі <.> рублів. Вважає, що необхідний інструктаж з позивачем проведено формально, є порушення в порядку розслідування нещасного випадку, занижений розмір компенсації моральної шкоди.
В запереченнях щодо апеляційної скарги представник відповідача М.С. висловлює незгоду з доводами скарги С. знаходячи їх неспроможними. Мотивує тим, що позивач під час нещасного нагоди не виконував свої трудові обов'язки, розслідування нещасного випадку проведено відповідно до чинного законодавства.
Вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заперечень на неї, судова колегія приходить до наступного.
Як випливає з матеріалів справи, з ДД.ММ.РРРР К. працював в ТОВ "ДСУ" Сервіс " <.> розряду асфальтобетонного заводу.
ДД.ММ.РРРР з К. стався нещасний випадок, в результаті якого він впав з висоти 4,9 метра, отримавши при цьому травми різного ступеня тяжкості.
Заперечуючи акт про нещасний випадок на виробництві від ДД.ММ.РРРР, позивач посилався на відсутність в його діях грубої необережності, вказуючи, що виконував роботу в інтересах підприємства, в зв'язку з чим просив визнати оспорюваний акт незаконним в частині встановлення його 100% провини.
Суд, відмовляючи в задоволенні вимог позивача про визнання оспорюваного акта незаконним в частині встановлення ступеня вини працівника у нещасному випадку, виходив з того, що 100% вина працівника встановлена актом про нещасний випадок на виробництві та актом розслідування нещасного випадку, з якими погодився Державний інспектор з охорони праці Державної інспекції праці в Республіці Хакасія, підтверджується показаннями свідків, а тому прийшов до висновку, що нещасний випадок на виробництві стався з вини самого р працівника, при відсутності протиправних дій з боку роботодавця, в силу чого вина працівника в нещасному випадку в розмірі 100% встановлена правомірно, так як саме груба необережність К. виразилася в самовільному виконанні не доручених йому робіт в умовах повного нехтування правилами безпеки праці, безпосередньо сприяла падіння позивача з висоти.
Покладаючи на відповідача обов'язок компенсації моральної шкоди, суд прийшов до висновку, що шкода здоров'ю позивача заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, так як падіння К. відбулося в результаті робіт на висоті, отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини власника джерела підвищеної небезпеки.
Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають встановленим у справі обставинам.
Відповідно до ст. 22 Трудового кодексу Російської Федерації роботодавець зобов'язаний надавати працівникам роботу, обумовлену трудовим договором; забезпечувати безпеку та умови праці, що відповідають державним нормативним вимогам охорони праці; відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникам у зв'язку з виконанням ними трудових обов'язків, а також компенсувати моральну шкоду в порядку та на умовах, які встановлені цим Кодексом, іншими федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації.
Як вбачається з акту про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування нещасного випадку та висновку Державного інспектора з охорони праці Державної інспекції праці в Республіці Хакасія, безпосередньої провини відповідача в нещасному випадку на виробництві, в результаті якої заподіяна шкода здоров'ю К. не виявлено.
Однак, в ході розслідування нещасного випадку, а також у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснював, що ДД.ММ.РРРР вирішив, поки є час до очікування машини, прокласти на даху другого битумохранилища кабель живлення для підключення обігрівальних електричних елементів, а щоб прокласти кабель, необхідно було закрити технологічний отвір на даху, що він і почав робити, взявши лист металопрофілю і перекривши їм отвір, залишалося тільки закріпити лист саморізами. В цей час підійшов К. і запитав, чи підходить лист по отворах, на що він (ОСОБА_2) відповів, що у нього все позначено. К. став підніматися вище отвору, щоб переконатися, чи підходять отвори зверху. В цей час лист металопрофілю зрушився і К. впав в отвір (а.с. 40, протокол опитування очевидця нещасного випадку).
Працівник ФІО3 пояснював, що К. поліз на дах битумохранилища слідом за ОСОБА_2 з метою допомоги ОСОБА_2 (а.с. 41, протокол опитування очевидця нещасного випадку).
Показання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 узгоджуються з показаннями позивача, який пояснював, що за кілька днів до того, що сталося ОСОБА_1 сказав, щоб при наявності вільного часу закрили отвір в даху шифером. ДД.ММ.РРРР був час до очікування крана, тому він (К.) спокійно піднявся на дах, де вже знаходився ОСОБА_2 і міряв листи, щоб закрити отвір.
З урахуванням вищенаведених свідчень позивача, свідків і очевидців нещасного випадку, судова колегія приходить до висновку, що роботодавцю в особі начальника асфальтобетонного заводу ОСОБА_1 було відомо про те, що на даху битумохранилища в цей день, ДД.ММ.РРРР, слюсарем-електромонтажником ОСОБА_2 виробляються підготовчі роботи для протягування електрокабелю, для чого необхідно було закрити отвір в даху, зазначені роботи проводилися для забезпечення виробничої діяльності, але контроль з боку посадових осіб работо дателя при роботах на висоті не вистачало, працівники виконували роботу на висоті без засобів індивідуального захисту, що заперечували при розслідуванні причин нещасного випадку.
Факт ознайомлення К. з "Інструкцією N 46 з охорони праці робітника при роботі на висоті" і вказівка в акті про нещасний випадок на порушення позивачем пункту цієї інструкції про те, що при роботах на висоті необхідно надіти монтажний пояс, свідчить про виконання і раніше працівником К. робіт на висоті.
При таких обставинах висновок суду про те, що нещасний випадок на виробництві стався з вини самого працівника і його вина в нещасному випадку в розмірі 100% встановлена правомірно, судова колегія не може визнати правильним.
Погоджуючись з висновками суду про грубу необережність К. виразилася в нехтуванні вимогами безпеки праці, судова колегія вважає за необхідне рішення у цій справі в частині визначення відсотка провини працівника в нещасному випадку на виробництві змінити, встановивши ступінь провини роботодавця з урахуванням встановлених у справі обставин - 20% .
Висновок суду про заподіяння шкоди здоров'ю К. джерелом підвищеної небезпеки лише з огляду на те, що роботи по закриттю отвору проводилися на висоті, судова колегія також визнає невірним, виходячи з наступного.
П. 1 ст. 1079 Цивільного кодексу РФ відносить до джерел підвищеної небезпеки використання транспортних засобів, механізмів, електричної енергії високої напруги, атомної енергії, вибухових речовин, сильнодіючих отрут і т.п .; здійснення будівельної та іншої, пов'язаної з нею діяльності та ін.
В порушення зазначених вимог, суд першої інстанції не вказав, за якими ознаками він відніс дах битумохранилища до джерел підвищеної небезпеки.
При таких обставинах до виниклих правовідносин повинна бути застосована загальна норма ст. 1064 ЦК України, яка поширюється на випадки заподіяння шкоди при звичайній діяльності, а не норма ст. 1079 ГК РФ.
Згідно ст. 1064 ЦК України шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ГК РФ, якщо громадянину завдано моральної шкоди (фізичні або моральні страждання) діями, що порушують його особисті немайнові права або посягають на належні громадянину інші нематеріальні блага, а також в інших випадках, передбачених законом, суд може покласти на порушника обов'язок грошової компенсації зазначеного шкоди .
При визначенні розмірів компенсації моральної шкоди суд бере до уваги ступінь вини порушника та інші заслуговують на увагу обставини. Суд повинен також враховувати ступінь фізичних і моральних страждань, пов'язаних з індивідуальними особливостями особи, якій завдано шкоду.
Згідно ст. 1101 ЦК України розмір компенсації моральної шкоди визначається судом залежно від характеру заподіяних потерпілому фізичних і моральних страждань, а також ступеня вини заподіювача шкоди у випадках, коли вина є підставою відшкодування шкоди. При визначенні розміру компенсації шкоди повинні враховуватися вимоги розумності і справедливості.
З урахуванням встановленої провини роботодавця в нещасному випадку на виробництві, заслуговують на увагу доводи представника позивача про занижений розмірі судом компенсації моральної шкоди.
Судова колегія вважає, що розмір компенсації моральної шкоди підлягає збільшенню до <.> руб. що буде відповідати принципам і вимогам, передбаченим в ст. 1101 ЦК України, фактичним обставинам, при яких була заподіяна моральна шкода, та індивідуальним особливостям потерпілого.
При цьому судова колегія приймає до уваги ступінь вини потерпілого в настанні нещасного випадку, його грубу необережність.
Доводи представника позивача в скарзі про те, що необхідний інструктаж з позивачем проведено формально, є порушення в порядку розслідування нещасного випадку, були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дана належна правова оцінка.
Рішення суду в частині вимог про стягнення втраченого заробітку сторонами що немає оскаржується, а тому в силу ст. 327.1 ЦПК РФ не перевіряється.
Керуючись ст. 328 ЦПК України, колегія суддів
визначила:
Акт N 1 про нещасний випадок на виробництві від ДД.ММ.РРРР щодо К. у частині встановлення 100% провини працівника скасувати. Встановити ступінь провини роботодавця товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління" Сервіс "в нещасному випадку, що стався ДД.ММ.РРРР з К. в розмірі 20%.
Змінити рішення в частині розміру компенсації моральної шкоди, стягнувши з ТОВ "Шляхово-будівельне управління" Сервіс "на користь К. компенсацію моральної шкоди <.> рублів.
судді
Г.П.ПАРХОМОВІЧ
А.В.ПРОНІНА