Історія відсотка налічує багато століть. Ще за дві тисячі років до нашої ери були відомі численні види натуральних позик із сплатою відсотка натурою - худобою, зерном і т.д.
У Древній Русі, наприклад, хліб віддавався часто з розрахунку «на чотири п'ятих зерно».
Грошові позики супроводжуються грошовою формою відсотка.
Позичковий відсоток - це плата позичальника кредитору за користування кредитом.
Сутність позичкового відсотка визначається представниками раз-них напрямків економічної теорії неоднозначно.
Так, трудова теорія вартості розглядає позичок-ний відсоток як частину додаткової вартості, створеної найманою працею і переданої функціонуючим капіталістом грошовому капіта-листу за взятий в позичку капітал.
Представники теорії граничної корисності (вона займає гос-подстве положення в теорії позичкового відсотка і економічній політиці західних країн) вважають, що позичковий відсоток - це ціна капіталу, сплата платником-Чіва за його використання.
Наприклад, Пол Хейне в своїй книзі «Економічне мислення» пише, що відсоток є ціна, яку люди платять за те, щоб по-лучити ресурси зараз, замість того, щоб чекати до тих пір, поки вони запрацюють гроші, на які ці ресурси можна купити. З цього випливає, що використання позикових коштів дозволяє припускає-рінял дії, які з плином часу можуть збільшити розмір доходів позичальника. У таких випадках позичальник готовий, якщо це необ-обхідно, платити деяку надбавку - відсоток за умови, що ця плата менше того доходу, який передбачається одержати від ис-користування позикових коштів.
Величина позичкового відсотка визначається його нормою або ставши-кою. Математично норма відсотка визначається як відношення годо-вого доходу, отриманого від надання кредиту, до величини са-мого кредиту.
Наприклад, кредит (К) виданий на термін в 1 рік в сумі 100 тис. Грошових одиниць. Через рік позичальник виплатив кредитору суму (К1) в 105 тис.д.е. де 5 тис.д.е. - дохід кредитора. У цьому випадку про-процентним ставка (ПС) складе:
У загальному вигляді це може виражатися так:
Якщо позичковий відсоток нараховується на одну і ту ж суму капі-тала протягом всього терміну позики, то це простий або видимий відсоток.
Складний відсоток передбачає розрахунок процентної ставки не тільки з початкового капіталу, а й з капіталізованої суми нарахованих відсотків. Спосіб обчислення процентних платежів по складним відсоткам отримав назву «відсоток на відсоток».
Розрізняють номінальну, реальну і позитивну ставки позичкового відсотка.
Номінальна ставка - це поточна ринкова ставка позичкового відсотка.
Реальна ставка має важливе значення для прийняття инвестици-ційного рішення.
Позитивна ставка - це номінальна ставка, збільшена на рівень інфляції. Позитивна ставка позичкового відсотка виконує антиінфляційну функцію стимулювання заощаджень і обмеження інвестицій внаслідок подорожчання кредиту.
Величина позичкового відсотка має велике значення для участ-ників грошових і фінансових ринків, на яких стикається попит і пропозиція грошей. Кредитори зацікавлені в подорожчанні креди-ту, а позичальники - в його здешевленні. Разом з тим існують нижній і верхній граничні рівні процентних ставок.
Нижній рівень визначається витратами кредитора, а верхній - рівнем рентабельності позичальника.
Один і той же суб'єкт кредитних відносин - організації, населення, держава, банки можуть одночасно бути і кредитором, і позичальником і, в зв'язку з цим, виступати одержувачем і платником позичкового відсотка.
Тому в банку відсотки поділяються на дві групи - ак-тивні і пасивні.
Коли відсотки сплачує банк, то це пасивні відсотки.
Якщо банк отримує відсотки за надані позичальникам кре-Діти, то це активні відсотки. З активних відсотків формуються доходи банку. За рахунок доходів банк покриває свої витрати (зара-бітної плата службовцям, сплата відсотка вкладникам, експлуатаційними ні витрати та інше).
У практиці кредитних відносин існує велика разнообра-зие процентних ставок, що встановлюються в залежності від виду опе-рацій та їх учасників. Головними з них є:
офіційні процентні (облікові) ставки: вони встановлюються центральними банками по кредитах, що видаються іншим банкам, в пер-шу чергу, комерційним. Дані операції протягом тривалого ча-мени здійснювалися у вигляді переобліку комерційних векселів. Цим пояснюється друга назва такої ставки. Змінюючи облікову ставку, Центральний банк підвищує або знижує кредитні можливості когось мерційних банків.
У Росії офіційна процентна ставка називається ставкою ре-фінансування Центрального банку.
Рефінансування - мобілізація комерційними банками ресурсів для покриття виданих позичок або поточного кредитування.
За визнанням іноземних економістів, облікова політика в пос-Ледней час не дає достатнього ефекту. Це пояснюється роз-ством міжбанківських кредитних угод. В даний час коммерчес-кі банки при необхідності можуть отримати кредит від банку - кор-респондента, а не від Центрального банку. До того ж така угода для позичальника обходиться дешевше.
У США міжбанківська ставка називається прайм-Рейт (англ. Prime rate - первинна ставка). Це мінімальна процентна ставка, за якою комерційні банки США надають кредити першокласним позичальникам. Вона є однією з найнижчих. До неї прив'язані інші процентні ставки, тому що за ставкою прайм-Рейт, оголошеної банком - лідером, в різному ступені слідують інші банки при укладенні кредитних угод.
Традиція встановлення ставки прайм-Рейт склалася в США в 1930-і роки і відображала політику подолання «процентної війни» між банками.
Найвідомішими процентними ставками є ставки Лондонського грошового ринку.
Лібідо (англ. LIBID - London Interbank Bid Rate) - процентна ставка, яку готовий сплатити банк, що залучає кошти з лон-донського грошового ринку.
Лібор (англ. LIBOR - London Interbank of fered Rate) - Лон-донська міжбанківська ставка пропозиції. По ній банки в Лондоні готові надати позики першокласним банкам строком на 3-6 місяців. До ставки Лібор додається надбавка - спред. Спред - це різниця між процентними ставками по депозитах і позичкам банку.
Процентні ставки в Англії фіксуються кожним з банків станом на 11 годину ранку за лондонським часом. Банк Англії щодня збирає ці ставки і публікує їх, а також визначає середні ставки.
Лімен (англ. LIMEN - London Interbank Mefn Rate) - середня розрахункова ставка між Лібор і лібідо.
МІБОР - середня величина оголошених ставок за міжбанківськими кредитами, що подаються першокласним банкам найбільшими російськими банками.
МІБІД - середня ставка, по якій ті ж банки готові купити міжбанківський кредит.
МІАКР - середня фактична ставка за наданими міжбанківськими кредитами в цих банках.
Процентні ставки зазнають впливу численних факторів. До числа традиційних факторів, що впливають на величину процентних ставок, відносяться:
- ступінь розвитку кредитної системи країни і обсяг грошових накопичень населення;
- стан економіки країни;
- термін, на який надається позика;
- забезпечення кредиту (позика із заставою або бланкова);
- розмір бюджетного дефіциту і стан національної валюти;
У сучасних умовах велике значення для учасників кре-дітних відносин має співвідношення ринкових сил і державного регулювання.
У будь-якій країні держава здавна в тій чи іншій мірі оказ-валі вплив на формування відсотка.
Цілі регулювання процентних ставок складаються, в першу чергу, в пріоритетний розвиток окремих галузей економіки, наприклад, експортних галузей. Це дозволяє в ряді випадків компенсувати відставання національних компаній від іноземних конкурентів на зовнішньому ринку і тим самим скорочувати дефіцит торгового балансу.
Інша найважливіша мета регулювання державою процентних ставок - проведення антиінфляційної політики. Для цього на початку 80-х років багато розвинених країн проводили політику «дорогих де-млостей».
Процентна політика широко використовується для подолання ва-лютні труднощів, наприклад, для залучення іноземних капіталів з-за кордону. Особливо широко цей метод застосовували США в першій половині 80-х років для фінансування дефіциту платіжного балансу і державного бюджету. Залишок вільних грошових коштів в США в результаті американської політики високих ставок надав отри-цательного вплив на економіку інших країн, викликав погіршення по-літичних відносин США з Західною Європою. Намагаючись змінити ситуацію, західно-європейські країни були змушені підвищити норму відсотка. Ситуація, що склалася в той період в світі, отримала в економічній літературі образну назву «війни процентних ста-вок».
Банк Росії також регулює процентні ставки, які є од-ним з найважливіших методів грошово-кредитної політики.
Однак в останні роки в багатьох розвинених країнах політика державного регулювання процентних ставок стала поступово втрачати своє значення, тому що все більшу роль у формуванні вартості кредиту грають ринкові сили.