До 1971 року працювала інспектором в Бюро з централізованого виплаті пенсій. Потім два роки працювала техніком-технологом на Омському приладобудівному заводі ім. Козицького. У 1974 році закінчила інститут і отримала диплом економіста за фахом "Планування народного господарства". У тому ж році влаштувалася на роботу в міську Раду депутатів трудящих - старшим інженером-економістом.
Галина Каплунову, головний бухгалтер, заступник з фінансів директора ФГУП "ОНІІП"
Виховала двох синів. Молодший син теж економіст, закінчив ІМЕК при ОмГУПС.
- Підприємство тоді оголосило конкурс на заміщення посади головного бухгалтера. Я вирішила взяти участь в цьому конкурсі. Ось так все і вийшло. Десь навіть випадково.
- Галина Юріївна, як ви потрапили в ОНІІП десять років тому?
- Не те слово. У фінансово-економічній службі творилося взагалі щось неймовірне. Утворилося як би кілька угруповань, які намагалися ділити між собою сфери впливу. Робота нікого не цікавила. Багато ділянок фінансово-бухгалтерської роботи були запущені. Почала потроху розчищати завали. Почала вимагати. Їм це, природно, не сподобалося. До того ж більшість бухгалтерів були вже передпенсійного віку. Освоювати роботу на комп'ютерах вони не хотіли. Говорили: навіщо нам ці ящики. Довелося ламати стереотипи. А хто не зміг, тим довелося піти.
- Людини з боку зустріли в штики?
- Наскільки я пам'ятаю, середина дев'яностих років була важкою для всіх підприємств оборонки. Як виживав в цей час ОНІІП?
- Ви, як я розумію, чекати не стали? Чи не цим, зокрема, пояснюється стійкий фінансовий стан ОНІІПа сьогодні.
- Багато пройдисвітів навколо крутилося, це дійсно так. Розповідали, що у них кругом зв'язку, в Мінфіні, в податковому відомстві, пропонували швидко і без проблем провести залік, а потім забирали усі документи і зникали назавжди разом з грошима. Я знаю багатьох директорів, які були таким чином обдурені. Слава богу, вистачило у мене прозорливості і інтуїції, щоб не попастися до них на вудку.
- Навколо цих залікових схем було багато криміналу. Кого-то "кидали", хтось, навпаки, збагачувався.
- Були. Одного разу нас хотіли "кинути" на залишок суми. Але інтуїція мене не підвела. Я це якось відчула. Загалом, за дорозрахунків прийшов інший чоловік. А вони чекали, що до них прийде жінка. Не встигли, мабуть, збагнути і розрахувалися з нашим підприємством повністю. Були й інші різні випадки. І до літака мене одного разу проводжали з охороною.
- А були випадки, коли вас намагалися "кинути"?
- Коли працюєш з грошима, то інтуїція дуже виручає. Підсовують, наприклад, на підпис договір, а у тебе і часу немає все уважно перевіряти, і немає права на помилку.
- У вас надзвичайно розвинена інтуїція. Мабуть, головному бухгалтеру без неї ніяк?
- Навколо фінансово-стійких підприємств, як я знаю, завжди в'ються бажаючі урвати і собі шматочок.
- І вмовляють, і намагаються чинити на мене тиск з усіх боків, і бігають скаржитися до директора. Ця маса людей, які хочуть відібрати від підприємства шматочок пожирніше, як правило завжди знаходить собі союзників всередині.
- Починають вас умовляти?
- За три відсотки?
- Матеріально-технічне постачання - це взагалі хвора для мене тема. Суми там проходять дійсно не маленькі. Абстрактно кажучи, якщо підприємство купує на 10 мільйонів в місяць матеріалів і комплектуючих, скільки буде 10 відсотків від 10 мільйонів? Загалом, я зі своєю педантичністю за ці роки встигла наступити на фінансові інтереси дуже багатьох людей. Буває таке, що люди, наприклад, звільняються з підприємства, реєструють таке собі ТОВ і займаються тим, що скуповують і перепродують нам комплектуючі. Доводиться витрачати час на боротьбу з таким бізнесом, на якісь невластиві бухгалтеру функції - організацію складського господарства зокрема. До речі, коли склади стали підкорятися бухгалтерії, чомусь різко знизилася кількість крадіжок.
- Наскільки я розумію, ОНІІП купує за рік матеріалів на дуже велику суму?
- До цього варіанту ми і приходимо. І теж долаючи опір. Але іншого виходу немає. А то ж до смішного часом доходить. Виявляється, ми купуємо деякі комплектуючі в десять разів дорожче, ніж могли б. Питаю: чому так відбувається? А мені кажуть: це наші постачальники, ми з ними багато років працюємо і вони нас жодного разу не підводили. Все це, звичайно, добре, але десятикратна ціна не - занадто дорога плата за таку вірність постачальникам? Або візьмемо кричущий випадок з персональними комп'ютерами, які потрібні були в великій кількості для виконання одного з відповідальних замовлень. Чому то купувалися вони в два рази дорожче. Якщо я правильно розумію, то повинно бути навпаки - для великих партій завжди передбачена знижка.
- Можна ж проводити закупівлі на конкурсних засадах.
- Переконали директора, що вони нібито підвищеної надійності і працюють довше, ніж інші. Того разу я нічого не змогла довести.
- І чим скінчилася ця історія з комп'ютерами?
- І як ви встигаєте всім займатися?
- Думаю, що намагалися. Останні кілька років перевірки йдуть за перевірками. Вже побували у нас на підприємстві з перевірками всі правоохоронні органи, з КРУ Мінфіну теж були. Не кажу вже про податкові органи - вони перевіряють без кінця.
- А чи не намагалися вас прибрати з дороги?
- Ні. Нічого не знайшли. Але, по-перше, самі розумієте, час відривають. По-друге, при такій масі документів можна щось пропустити. Та й підставити, грубо кажучи, можуть запросто. Весь час треба бути напоготові - і вдень і вночі.
- Безумовно, на родині це теж відбивається. Але сини вже дорослі, на щастя, самі все розуміють.
- Він працює в банку. Я не захотіла, щоб він у нас працював. Обов'язково пішли б розмови. А так все нормально. Він влаштувався сам. У нього тепер хороша робота, яка його влаштовує.
- Молодший син у вас економіст за освітою. Випадково не в ОНІІПе працює?
- Жодного разу не пошкодувала. Я щиро пишаюся, що за ці роки ОНІІП став таким потужним підприємством. Що його всі знають. Що нам вдалося зберегти науковий потенціал, а люди у нас отримують гідну зарплату. Це дуже здорово. І в цьому є частка і моєї праці. Загалом, робота мені приносить величезне задоволення. І без нашого підприємства я своє майбутнє не мислю. Буду і далі працювати, щоб збереглося першість ОНІІПа в холдингу.
- Чи не пошкодували, що прийшли десять років тому в ОНІІП?
- Фінансисти все забобонні, і про особисті плани говорити не хотілося б. Втім про одну мрію можу сказати. Хочу написати методичний посібник, яке б допомогло в роботі фінансистам і головним бухгалтерам інших підприємств.
- До мене дуже часто зверталися за консультаціями головбухи інших омських підприємств. І я зрозуміла, що сьогодні гостро не вистачає саме такої книги, написаної практиком для практиків. Як, наприклад, на основі сухих цифр бухгалтерської звітності зробити висновок про господарську діяльність підприємства. Там буде дуже багато конкретних прикладів.
- Чому у вас таке бажання виникло?
- Цілком можливо. Хоча вона, звичайно, розрахована в першу чергу на бухгалтерів.
- Є, до речі, люди, яким дуже важко отримати достовірні відомості про підприємство. Це потенційні інвестори. Думаю, їх ваша книга зацікавить.
- Квіти вирощую. Дуже люблю кімнатні рослини - герань, алое. Дивишся на них і заспокоюєшся.
- Чим численні стреси знімаєте?
- Звичайно є. І велика кількість. У нас всі працівники бухгалтерії люблять квіти. Деякі навіть жартують, що якщо квіти не любиш, то в ОНІІПе робити нічого.
- У кабінеті теж ростуть квіти?