Висновок господарського договору здійснюється відповідно до принципів, встановлених для здійснення підприємницької діяльності:
принцип рівності учасників господарських правовідносин;
принцип свободи договору;
принцип сумлінності і розумності суб'єктів господарських правовідносин.
Керуючись вище перерахованими принципами і ст.391 ГК Республіки Білорусь свобода договору розуміється двояко:
боку вільні вирішувати, укладати їм договір чи ні;
боку самостійно формулюють умови договору.
Однак, не всяке пропозицію вступити в договірні відносини може бути визнано офертою. Оферта повинна містити:
певне і явний намір укласти договір;
містити істотні умови договору;
Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Однак, не всяке заяву, лист або інша поведінка акцептанта, є акцептом. За загальним правилом мовчання не є акцептом, якщо інше не випливає із суті закону або угоди сторін. Акцепт може бути виражений не тільки в письмовій формі, а й повідомлений по факсу, телеграмою або повинні бути здійснені певні дії контрагента, спрямовані на укладення договору. Наприклад, часто зустрічається оферта у вигляді відправлення рахунок-фактури факсом.
Час прийняття оферти залежить від того, зроблена вона з зазначенням або без зазначення строку для відповіді, усно або письмово. У тому, випадку, якщо в оферті існує термін для відповіді, то відповідь має вкластися в термін, передбачений в ній. Якщо термін відсутній, то в разі усного пропозиції - відповідь має бути отриманий негайно, а в письмовому вигляді - з урахуванням термінів встановлених законодавством. У разі відсутності терміну в письмовій оферті, відповідь має бути отриманий протягом нормально необхідного часу. Після закінчення терміну для відповіді оферент вважається не пов'язаним своєю пропозицією. Але якщо відповідь, який був надісланий своєчасно, отриманий із запізненням, то акцепт не буде вважатися опізнився, якщо оферент негайно повідомить іншу сторону про отримання акцепту. Якщо ж з вини акцептанта, акцепт отримано із запізненням, інша сторона має право його прийняти, про що повинно бути повідомлено акцептантові (п.2 ст.412 ЦК).
При укладанні господарсько-правового договору між контрагентами можуть виникнути розбіжності. Вони можуть бути врегульовані за допомогою протоколу розбіжностей. В судовому порядку можуть бути врегульовані розбіжності в разі обов'язкового укладення договору сторонами (ст.415 ЦК).
Істотними є умови про предмет договору, умови, які названі в законодавстві як істотні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Закріплення в законі існуючих умов, які є обов'язковим, має місце метою однакове здійснення конкретних договірних відносин і виступати гарантією в разі порушення суб'єктивних прав учасників, тому що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог закону. Без істотних умов неможливо існування договору. Окреме законодавство містить детальні переліки істотних умов деяких видів договорів. Так ст.17 Закону про страхування визнає такими - об'єкт страхування, розмір страхової суми, розмір страхових внесків і терміни їх сплати, перелік страхових випадків, термін страхування, початок і закінчення дії договору [42].
У господарському договорі необхідно найчастіше формулювати спеціальний розділ - терміни. Їх існує два види: початок і закінчення терміну дії договору і термін виконання зобов'язання.
Господарські договори є оплатним, тому до їх істотних умов належить ціна, яка виражається в підлягає сплаті грошової суми або вказується спосіб обчислення, формулюється порядок платежу.
Важливий розділ - визначення місця і часу виконання зобов'язань. При укладанні договору завжди виходять з того, що зобов'язання будуть виконуватися відповідно до умов договору, отже, необхідно вводити розділ, що визначає відповідальність сторін за порушення умов договору.
Звичайними іменуються умови, що встановлюються в нормативному порядку, диспозитивними нормами і застосовуваними сторонами без спеціальної домовленості.
Випадковими умовами договору є такі, які змінюють або доповнюють звичайні умови і включаються в текст договору на розсуд сторін і тільки після цього набувають обов'язкову силу.
Договір між суб'єктами господарювання укладається в письмовій формі, така угода сторін може бути оформлено:
шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами;
шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфної, електронної та іншої зв'язку, але при цьому необхідно достовірне вираз воль повноважних сторін;
прийняття до виконання замовлення, якщо замовник створює всі необхідні умови.
Говорячи про структуру договору. слід зазначити, що він зазвичай складається з:
преамбули, що містить найменування договору і його номер, місце і дату підписання договору, визначення сторін договору;