Цінність людини як об'єкта морального ставлення, відносини гу-манності, може бути визначена за допомогою цього кантівського розуміння. Кант називає людське суспільство, що розглядається в моральному плані, «царством цілей». Взагалі цінність - це значимість об'єкта для суб'єкта. Якщо людина - цінність, то виходить, що він для суспільства - об'єкт, а суспільство-суб'єкта. Але тоді саме воно виявляється метою, а людина - засобом. Ми ж говоримо, що він служить метою. Нічого дивного і незвичайного тут немає. Так, машина - засіб, але як об'єкт, створюваний людиною, вона є для не-го метою, а він - засобом. Поняття цілі та засоби «міняються місцями».
У нас широке поширення набула формула «людина - найвища цінність», породжена нині панівною в Росії ліберальної идеоло-гією. Вища в порівнянні з чим? Очевидно, з громадськими інтересами? Це так само невірно, як те, що останні завжди вище особистих, які, безвусий-ловний, повинні їм підкорятися. Раніше висловлювалася думка, що ніякого підпорядкування не повинно бути, бо правомірна лише гармонія між тими і іншими інтересами. Але гармонія і заснована на взаімоподчіненность. Згадаймо слова Геракліта: «З розходяться - найпрекрасніша гармонія». Мабуть, пра-вильно буде вважати, що ті або інші інтереси можуть бути вищими лише ситуаційно.
У Програмі ДСР йдеться: нам потрібно не сильна держава, а силь-ні громадяни. Чим не маніфест анархізму! Якщо визнається нерівність цих грома-дян, то, напевно, треба визнати, що є не тільки сильні, але і слабкі? Чи всі є вищими цінностями? Якщо все, то хоча б в цьому, зовсім нема-ловажном, сенсі треба визнати загальна рівність? Але яке може бути рівність: адже сильні дійсно стають «вищими цінностями» по відношенню до слабких, а вони по відношенню до сильних при відсутності сильного держави вже будуть «нижчими цінностями». Бо там, де є вища, повинно бути, відповідно, і нижче. А якщо все до одного - «вищі», то де «нижчі» і взагалі - «нижче»? Ось яке «розумне» поняття придумали і навіть включили в нашу Конституцію.
Який же раціональний, відповідає дійсності сенс за-ключает в собі це поняття? Той, що в суспільстві є «вищий клас», що виник у нас, як всім відомо, шляхом нелегітимного, по суті - незаконного присвое-ня основних засобів виробництва, що належали всьому суспільству, тобто шляхом пограбування народу, що став в результаті цього « нижчим класом ». «Вищий клас», узурпувавши держвладу і всю правову систему, присвоївши собі левову частку суспільного надбання, перетворив «нижчий клас», то є величезна біль-шинство населення, в бідних і жебраків. Суспільство перестало бути справжнім загальним благом для них, а вони для нього - кінцевими цілями. Їм залишається один наділ - деградувати, хворіти і вмирати, у багатьох випадках не доживаючи 20-30 років до старості.
Мораль, звичайно, не зникає з настанням ери капіталізму. Вона фор-мируется в дітях їх батьками, проповідується в релігійних політичних та інших спільнотах, її принципів дотримуються багато вчених, письменники, художники. Але буржуазна економіка, вищим принципом якої є збагачення част-них осіб, досягнення ними максимальних прибутків, які не залишати-ляет місця для совісті, людяності, справедливості. Як писав один журна-лист, при 300% прибутку немає таких злочинів, на які не пішов би капіталіст навіть під страхом шибениці (ці слова процитував Маркс в «Ка-Піталов»). А економіка, в кінцевому рахунку, - визначальний фактор життя загально-ства. Тому домінуючим стає приватний інтерес, індивідуалізм, несумісний з основним моральним законом, з мораллю в цілому. Про це писав Маркс, вказуючи на противагу «політекономії моралі», тобто моральних принципів, з «мораллю політекономії» - з принципами погоні за прибутком, конкуренції та ін. Чи можна визнати такий лад нормальним, відповідним споконвічним людським прагненням, які завжди несуть в собі орієнтацію на моральний ідеал? Звичайно, ні! Загальнолюдський мо-ральний ідеал - це ідеал не тільки моральної особистості, а й морально-го суспільного ладу, людяного і справедливого. Немає необхідності до-показувала, що буржуазний лад нічого спільного з цим ідеалом не має, що він є його прямим і абсолютним запереченням. Тому він не може бути довговічним. І ми бачимо, що вже в усьому світі відбувається повільний, важкий, суперечливий, але нездоланний процес переходу від капіталізму і класового ладу взагалі до соціалізму - першій фазі комунізму. Тільки рос-сийской «еліта», охоплена жадобою збагачення і озброїти лженаучной ідеологією лібералізму, безсоромно обдурила і продовжує обмани-вать народ, примудрилася повернути країну в зворотному напрямку, в первона-чільного капіталізм, а в області світогляду ще далі - в минуле, в середньовіччя з його пануванням релігійної свідомості.