Час відпочинку - це час, протягом якого працівник вільний від виконання своїх трудових обов'язків і який він може ис-користувати на свій розсуд (ст. 106 ТК РФ).
Перерви протягом робочого дня (зміни) включають в себе перерви для відпочинку і харчування, перерви для особистих потреб і спе-ціальні перерви для обігрівання і відпочинку працівника.
Перерва для відпочинку і харчування (обідня перерва) тривалістю-ністю не більше 2 год і не менше 30 хв повинен бути наданий робіт-нику протягом робочого дня (зміни). Даний перерва не включається в робочий час і не оплачується. Час надання перерви і його конкретна тривалість встановлюються правилами вну-тертя трудового розпорядку організації або за угодою між працівником і роботодавцем.
Крім обідньої перерви протягом робочого дня (зміни), ра-цівників можуть надаватися короткострокові перерви для відпочинку і особистих потреб, які включаються в робочий час шляхом їх врахування при встановленні норм праці.
На окремих видах робіт передбачається надання робіт-никам протягом робочого часу спеціальних перерв для обігр-вання і відпочинку, які включаються в робочий час і оплачуються. Види цих робіт, тривалість і порядок надання таких перерв встановлюються правилами внутрішнього трудового роз-порядку організації.
Щоденним (міжзмінного) відпочинку є час з моменту закінчення роботи до її початку наступного день (зміну). Його продов-жительность визначається правилами внутрішнього трудового распо-рядка або графіком змінності і залежить від тривалості денний роботи і обідньої перерви. ТК РФ не встановлює мінімальну тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку, але по сло-який жив практиці вона (разом з часом обідньої перерви) становить не менше подвійної тривалості часу роботи в попередній відпочинку день (зміну).
Вихідні (або щотижневий безперервний відпочинок) - це вільні від роботи дні календарного тижня, що надаються працівникам для відпочинку. Тривалість вихідних обчислюється з моменту вікон-чення роботи напередодні вихідного дня і до початку роботи (зміни) в наступний за вихідним день.
Мінімальна тривалість щотижневого безперервного від-нку встановлена ст. 110 ТК РФ в розмірі 42 год і повинна дотримуватися у всіх організаціях при встановленні режимів роботи і графіків змінності (в тому числі і на безперервних виробництвах).
Робота у вихідні, святкові та неробочі дні забороняється, за винятком випадків, передбачених ТК РФ. Так, згідно з ч. 2 ст. 113 ТК РФ залучення працівників до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні провадиться тільки з їх письмово-го згоди в разі необхідності виконання заздалегідь непред-бачених робіт, від негайного виконання яких залежить у даль-нейшем нормальна робота організації в цілому або її окремих структурних підрозділів , індивідуального підприємця. В окремих випадках (ч. 3 ст. 113 ТК РФ) допускається залучення працівників до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні і без їх згоди:
• для запобігання катастрофи, виробничої аварії або усунення їх наслідків;
• для запобігання нещасних випадків, знищення або псування майна роботодавця, державного або муніципального майна;
• для виконання робіт, необхідність яких обумовлена введенням надзвичайного або воєнного стану, а також не-невідкладних робіт в умовах надзвичайних обставин або загрози лиха і в інших випадках, що ставлять під загрозу життя чи нормальні життєві умови всього населення або його частини.
В інших випадках залучення до роботи у вихідні, святкові та неробочі празд-нічно дні допускається з письмової згоди працівника і з урахуванням думки виборного профспілкового органу.
Залучення до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні інвалідів, жінок, які мають дітей віком до 3 років, допускається тільки за умови, якщо це не заборонено їм за станом здоров'я відповідно до медичного висновку. При цьому вони повинні бути під розпис ознайомлені зі своїм правом відмовитися від роботи у вихідний або неробочий святковий день.
Залучення працівників до роботи у вихідні, святкові та неробочі празд-нічно дні проводиться тільки за письмовим розпорядженням ра-ботодателя.
Відпустка як вид часу відпочинку являє собою певне число вільних від роботи календарних днів (крім святкових неробочих днів), що надаються працівникам для безперервного відпочинку і відновлення працездатності із збереженням місця роботи (посади).
У правознавстві розрізняють наступні види відпусток:
• щорічні трудові (в тому числі основні і подовжені);
• пільгові (наприклад, додаткові відпустки жінкам, маю щим дітей, учасникам Великої Вітчизняної війни та т. Д.);
• спеціальні (навчальні, по тимчасовій непрацездатності, по бе-ремінь та пологах, по сімейним обставинам та ін.).
Щорічні оплачувані відпустки відповідно до ст. 37 Консти-туції РФ гарантуються всім особам, які працюють за трудовим до-говору, незалежно від того, на яких умовах і в якій організації працює працівник. Однією з найважливіших гарантій, пов'язаних з відпусто-ському, є збереження за працівником на час відпустки місця ра-боти (посади) і середнього заробітку (ст. 115 ТК РФ). Звільнення працівника під час перебування його у відпустці з ініціативи працездатності дателя не допускається (крім випадків ліквідації організації). Сам працівник, однак, має право під час відпустки подати заяву про звільни-неніі за власним бажанням.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки, що надається працівникам, становить не менше 28 календарних днів.
• працівникам молодше 18 років - не менше 31 календарного дня;
• працюючим інвалідам незалежно від групи інвалідності - не менше 30 календарних днів;
• працівникам, зайнятим на роботах з хімічною зброєю (в зави-ності від виду робіт), - від 49 до 56 календарних днів;
• науковцям в фінансуються з федерального бюд-жета наукових установах (організаціях), які мають вчений ступінь доктора і кандидата наук, - 48 і 36 робочих днів відпо-відно;
• федеральним державним службовцям - не менше 30 кален-дарних днів;
Щорічні додаткові оплачувані відпустки надані-ються головним чином з метою компенсації або нейтралізації впливу тих чи інших несприятливих чинників на здоров'я працівника в процесі його трудової діяльності.
В окремих слу-чаях їх надання має на меті стимулювати тривалу ра-боту працівника в певній сфері, тобто за тривалий стаж роботи.
• зайнятим на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці;
• з ненормованим робочим днем (згідно зі ст. 119 ТК РФ робіт-никам з ненормованим робочим днем надається еже-придатний додаткова оплачувана відпустка у розмірі, визна-ється колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку організації, але не менше трьох календарних днів);
• працюють в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях (ст. 321 ТК РФ);
• в інших випадках, передбачених федеральними законами.
Обчислення тривалості щорічних оплачуваних відпусто-сков встановлено ст. 120 ТК РФ. Тривалість щорічних (основ-ного і додаткових) оплачуваних відпусток обчислюється в кален-дарних днях і максимальною межею не обмежується. Неробочі святкові дні, що припадають на період відпустки, у число календар-них днів відпустки не включаються. При обчисленні загальної продовж-ності щорічної оплачуваної відпустки додаткові відпустки підсумовуються з щорічною основною відпусткою.
У стаж роботи, що дає право на щорічну основну оплачувану відпустку, згідно з ч. 1 ст. 121 ТК РФ, включаються такі періоди:
• час фактичної роботи;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним в соот-но до федеральними законами зберігалося місце роботи (наприклад, час щорічної оплачуваної відпустки, неробочі святкові дні, вихідні дні та інші надаються робіт-нику дні відпочинку);
• час вимушеного прогулу при незаконному звільненні або відстороненні від роботи й наступному поновленні на преж-ній роботі;
• період відсторонення від роботи працівника, який не пройшов орга-вальний медичний огляд (обстеження) не зі своєї вини;
• інші періоди, передбачені колективним договором, тру-довим договором, іншим локальними нормативними актами орга-нізації.
У стаж роботи, що дає право на щорічні додаткові опла-Чіва відпустки за роботу із шкідливими або небезпечними умовами праці-да, включається тільки фактично відпрацьований у відповідних умовах час.
Не включаються до стажу роботи, що дає право на щорічну основ-ної оплачувану відпустку, такі періоди:
• час відсутності працівника на роботі без поважних причин, в тому числі внаслідок його відсторонення від роботи у випадках, перед-бачених ст. 76 ТК РФ;
• час відпусток по догляду за дитиною до досягнення нею установ-ленного законом віку;
• час надаються на прохання працівника відпусток без со-зберігання заробітної плати, якщо їх загальна тривалість перевищує 14 календарних днів протягом робочого року.
Порядок надання щорічних оплачуваних відпусток уста-новлено ст. 122 ТК РФ. Оплачувані відпустки повинні надавати-ся працівнику щороку.
• жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або непо-безпосередніх після нього;
• працівникам у віці до 18 років;
• працівникам, які усиновили дитину (дітей) у віці до 3 міся-ців;
• в інших випадках, передбачених федеральними законами.
Відпустка за другий і наступні роки роботи надається
Частина 1 ст. 124 ТК РФ встановлює випадки, коли щорічна оплачувана відпустка повинна бути продовжений або перенесений на інший термін, який визначається роботодавцем з урахуванням побажань працівника: при тимчасової непрацездатності працівника; під час виконання ним під час щорічної оплачуваної відпустки державних зобов'язаний-ностей, якщо для цього законом передбачено звільнення від робо-ти; в інших випадках, передбачених законами і локальними нор-мативно актами організації. У цих випадках відпустка продовжується автоматично на відповідне число днів, про що працівник через віщає роботодавця.
Перенесення щорічної оплачуваної відпустки на інший термін можливо також за згодою сторін в двох випадках: якщо працівнику своєчасно (не пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки) була про-винищені оплата відпускних і якщо працівник був попереджений про вре-мени початку відпустки пізніше ніж за два тижні до його початку.
У виняткових випадках, коли надання відпустки праців-ку в поточному робочому році може несприятливо відбитися на нор-мальном ході роботи організації, індивідуального підприємця допускається за згодою працівника перенесення відпустки на наступний робочий рік. При цьому відпустка повинна бути використаний не пізніше 12 місяців після закінчення того робочого року, за який він переді-представляється. ТК РФ забороняє ненадання щорічної оплачені ваемого відпустки протягом 2 років підряд, а також ненадання відпустки працівникам віком до 18 років і працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці.
ТК РФ допускає за угодою між працівником і работодат-лем поділ щорічної оплачуваної відпустки на частини. При цьому хоча б одна з частин цієї відпустки повинна бути не менше 14 кален-дарних днів.
Відкликання працівника з відпустки допускається тільки за його згодою. Ні-використана в зв'язку з цим частину відпустки має бути надавати пріоритет-лена за вибором працівника в зручний для нього час протягом поточно-го робочого року або приєднана до відпустки за наступний робочий рік. При цьому не допускається відкликання з відпустки працівників молодше 18 років, вагітних жінок, а також працівників, зайнятих на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці.
З метою раціонального використання працівниками належних їм днів щорічної відпустки, перш за все тривалого, ст. 126 ТК РФ дозволяє проводити заміну частини щорічної відпустки (перевищую-щую 28 календарних днів) грошовою компенсацією за письмовою заявою працівника. Не допускається заміна грошовою компенсацією щорічної основної (або додаткового) оплачуваних відпусток вагітним жінкам і працівникам у віці до 18 років, а також щорічної додаткової оплачуваної відпустки працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці.
При звільненні працівнику виплачується грошова компенсація за невикористану відпустку. За письмовою заявою працівника неис-користуватися відпустку може бути наданий йому з подальшим звільненням, за винятком випадків звільнення за винні дей-наслідком (ст. 127 ТК РФ).
Відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною за згодою сторін, може бути надано робіт-нику за сімейними обставинами та інших поважних причин на підставі його письмової заяви (ст. 128 ТК РФ).
• працюючим пенсіонерам за віком - до 14 календарних днів на рік;
• батькам та дружинам (чоловікам) військовослужбовців, загиблих або померлих внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, - до 14 календарних днів на рік;
• працюючим інвалідам - до 60 календарних днів на рік;
• працівникам у випадках народження у них дитини, реєстрації шлюбу, смерті близьких родичів - до п'яти календарних днів;
• в інших випадках, передбачених ТК РФ, іншими федеральними законами або колективним договором.