Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
Сталий розвиток базується, з одного боку, на включенні це-лей охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпечно-сти в політику економічного розвитку, а з іншого боку, на обліку екологічних і сировинних потреб як живих, так і буду-щих поколінь людей. Тим самим, в ній поєднуються елементи концепцій охорони навколишнього середовища і помірного розвитку економіки.
В рамках моделі сталого розвитку зростання повинен бути менш матеріало- і енергоємним і більш справедливим з точки зору рас-пределеніе доходів. Ці зміни необхідні для економії ресур-сов, поліпшення розподілу доходів і зменшення ступеня подвер-ності країн економічних криз. Стійкість також вимагає обліку таких неекономічних потреб людини, як потреби в освіті, здоров'я, високій якості навколишнього середовища (чисті повітря і вода, можливість рекреації, отримання естетичного удо-вольствия від спілкування з природою).
Якщо економічний розвиток призводить до виснаження ресурсів, то майбутнім поколінням повинна бути надана їх повна компенса-ція в тій чи іншій формі. Таким чином, стійкість насамперед має на увазі збереження сталості основного капіталу.
Прийнято виділяти три види капіталу (К): створений людиною (Km), людський капітал (освітній рівень населення, технічні навички) (Kh) і природний капітал (Kn). Таким чином, основний капітал складається з трьох названих видів капіталу. Тоді правило сохране-ня основного капіталу записується в такий спосіб:
dK / dt = dKm / dt + dKh / dt + dKn / dt> 0.
Це правило можна інтерпретувати по-різному. По-перше, можна прагнути до незменшення всього основного капіталу. Даний підхід виражається в правилі Хартвік, згідно з яким ситуація є стійкою, якщо виснаження природного капіталу компенсуючого-ється вкладеннями рентних доходів в збільшення створеного челове-ком капіталу. Таким чином, в крайньому випадку можна припустити, що цілком прийнятно повне виснаження природного капіталу при розвитку двох інших видів капіталу. Ця ситуація отримала назву слабкої стійкості.
Ключовою передумовою концепції слабкої стійкості є положення про високий ступінь взаємозамінності капіталів, дозволяю-щей протистояти обмеженості природних ресурсів, лимитирующей економічний розвиток. Тим самим, досягнення стійкості оказива-ється в безпосередній залежності від продуктивності ресурсів, кото-раю може бути посилена за рахунок технологічних нововведень.
Однак, на думку екологів, слабка стійкість не забезпечує вирішення екологічних проблем. Окремі елементи природного капі-тала мають самостійну цінність як частини природно-ресурсовой потенціалу планети. З плином часу вони можуть виявитися вирішально-ми для подальшого економічного розвитку. Тому необхідно з-яке береже весь природний капітал або, принаймні, ті його складаю-щие, які мають критичне значення для розвитку. Такий підхід до розвитку суспільства називається сильною стійкістю.
Для вимірювання ступеня стійкості використовуються спеціальні індикатори. Нехай S (t) - заощадження в році t, a D (t) - амортизація ос-новного капіталу. якщо
то правило збереження основного капіталу прийме наступний вигляд:
S (t) - D (t) = S (t) - Dm (t) - Dh (t) - Dn (t)> 0,
де Dm (t) - амортизація капіталу, створеного людиною, Dh (t) - амортизація людського капіталу і Dn (t) - амортизація природного капіталу.
З урахуванням того, що Dh (t) = 0, тобто людський капітал не під-лежить амортизації, висловивши все величини у відсотках ВВП, отримуємо індикатор слабкої стійкості:
Z = S / Y - Dm / Y - Dn / Y> 0.
Для сильної стійкості повинно виконуватися співвідношення:
Dh> 0 або Dn / Y <О, dt
тобто запаси природного капіталу не повинні зменшуватися.
Поряд з індикаторами на практиці часто використовуються различ-ні показники сталого розвитку. Їх набір свідчить про пріоритети країни щодо забезпечення інтересів майбутніх поколінь. Наприклад, в США використовуються наступні групи показників ус-тойчивость розвитку:
1. Показники поліпшення здоров'я людей і стану навколишнього середовища:
• скорочення кількості людей, що живуть в регіонах з низькими стандартами якості води і повітря;
• скорочення випуску токсичних матеріалів, що впливають на людину;
• зниження захворюваності і смертності з екологічних причин.
2. Показники економічного розвитку:
• збільшення ВВП на душу населення;
• збільшення кількості та покращення якості робочих місць;
• зменшення кількості людей, які живуть за межею бідності;
• зростання заощаджень та інвестицій на душу населення;
• зростання природоохоронних витрат.
• вирівнювання доходів на душу населення;
4. Показники збереження природи:
• зменшення втрати грунтів антропогенного характеру;
• збільшення площі здорових боліт і сінокосів;
• збільшення площі лісів і біологічного різноманіття;
• зменшення кількості видів, що знаходяться під загрозою зникну-нення;
• скорочення викидів забруднюючих речовин та внесення добрив;
• зменшення емісії «парникових» газів.
5. Показники раціонального господарювання:
• скорочення матеріаломісткості на одиницю продукції і на душу населення;
• зменшення енергоємності виробництва;
• раціональне використання відновлюваних ресурсів.
В даний час сильна стійкість недосяжна, і тому необхідно створити умови для формування слабкої стійкості. Для цього слід сформувати інституційні основи компен-сації виснаження природно-ресурсного потенціалу.
Екологічні проблеми можна також розглядати застосуй-тельно до окремих видів природних ресурсів або підсистем окру-лишнього середовища. З цієї точки зору існує серйозна загроза ис-тощенія і деградації земельних ресурсів. У той час як 1 см чер-нозема накопичується в природі протягом 300 років, в даний час він гине за три роки. Основними причинами втрати земель-них ресурсів є антропогенна (прискорена) ерозія грунту, вто-ковий засолення, хімічне та радіоактивне забруднення.
У промислово розвинених країнах найбільш серйозною екологічн-ської загрозою є забруднення атмосферного повітря, негативно впливає на здоров'я людей і погіршує стан навколишнього середовища в цілому. Концентрація шкідливих для здоров'я людини речовин у великих містах перевищує медичні норми в десятки разів. Кі-слотние дощі, які є наслідком з'єднання викидів оксидів сірки та оксидів азоту з атмосферною вологою, завдають шкоди лісам, озерам і грунті. Так, в Європі щорічний збиток від викликаної загряз-ням повітря загибелі лісів оцінюється в 35 млрд дол.
Крім того, в усьому світі посилюється забруднення водних систем промисловими відходами і хімічними речовинами. Серед них найбільшу небезпеку становлять нафта і нафтопродукти, песто-ціди, синтетичні поверхнево-активні речовини та ін. За послід-ня роки збільшилося забруднення Світового океану, багато в чому визна-ділячи екологічну рівновагу на планеті. Особливе місце в цих процесах займає теплове забруднення водних систем, що веде до загибелі що мешкають в них живих організмів.
Таким чином, необхідними умовами виживання человечест-ва стають охорона навколишнього середовища та раціональне викорис-ня природних ресурсів.