Критерій відкритості економіки: наявність впливу зовнішньому середовища на динаміку основних показників економічного розвитку, а саме обсяг і темпи зростання виробництва, стан внутрішніх товарних ринків, зайнятості населення.
Показники відкритості, що характеризують ступінь залученості країни в МРТ за допомогою експортно-імпортними можливостями країни.
Експортна квота - відношення вартості експорту країни (Ес) до ВВП (валового внутрішнього продукту країни - сумі цін усіх товарів, вироблених усередині країни за 1 рік).
Поняття «експортна квота» визначає ступінь орієнтованості промисловості (галузі) країни на зовнішні ринки. Зростання експортної квоти у виробництві є свідченням інтенсифікації міжнародних торгово-економічних зв'язків та підвищення конкурентоспроможності, кооперації та спеціалізації відповідних галузей і сфер національних економік в міжнародних господарських зв'язках.
Прийнято вважати ступінь відкритості економіки прийнятною, якщо експортна квота дорівнює 10%.
Динаміка експортної квоти свідчить, що в цілому в післявоєнний період цей показник збільшувався, і економіка всіх країн світу стала значно відкритішою. На початку XXI ст. в середньому у різних груп країн приблизно п'ята частина виробничого ВВП призначалася для реалізації на зовнішніх ринках. Разом з тим необхідно відзначити, що показник експортної квоти не цілком адекватно показує зміни ступеня відкритості економіки. Адже вона характеризується не тільки відносними обсягами зовнішньої торгівлі, а й її структурою. Чим більше в структурі зовнішньоторговельного обороту частка проміжної продукції (напівфабрикатів), тим глибше участь в інтернаціоналізації.
Імпортна квота - відношення вартості експорту (зовнішньоторговельного обороту, ВТ) до обсягу ВВП (від 1/4 до 2/3).
Отже, індекс відкритості національної економіки:
1откр = ((обсяг експорту за рік + обсяг імпорту за рік) / величина річного валового продукту) х 100% (зовнішньоторговельна квота)
Враховується також такий критерій, як співвідношення зарубіжних інвестицій по відношенню до внутрішніх. Відкрита економіка передбачає розумну доступність внутрішнього ринку для притоку іноземного капіталу, товарів, технологій, інформації, робочої сили.
Як правило, малі індустріально розвинені країни мають особливо високий ступінь відкритості. Вона становить 55-70% (зовнішньоторговельна квота у ВНП) в таких країнах, як Голландія, Бельгія, Австрія. Кілька знижується і коливається навколо 40-45% у таких «середніх» держав, як Франція, Італія, Великобританія. У великих світових держав, не залежно від рівня їх індустріального розвитку, не перевищує 20% (США, Росія, Китай, Індія). Зрозуміло, що причини полягають тут у великій розмірі внутрішнього ринку, відносної забезпеченості сировиною, тривалої орієнтації на замкнуту модель розвитку.
На ступінь відкритості цих груп країн впливають рівні факторів:
1) ємність внутрішнього ринку;
2) рівень економічного розвитку (величина ВВП, розвиток виробничої кооперації, забезпеченість національної економіки природними і земельними ресурсами);
3) транснаціоналізація економіки (МРТ);
4) державна політика.
Деякі економісти виділяють наступну закономірність: чим більше вага в структурі економіки займають базові галузі (енергетика, металургія, гірничорудна виробництво та ін.), Тим менше участь в міжнародному поділ праці, тим менше відкритість економіки. На думку американських економістів Дж. Сакса і Е. Уорнера, ступінь відкритості національної економіки визначається відсутністю у країни «надмірно великих» експортних і імпортних мит, наявністю «розумного рівня» конвертації національної валюти ( «розумний рівень» визначається як різниця між тіньовим та офіційним курсом ).
Слід зазначити, що не завжди надані коефіцієнти і показники адекватно відображають стан відкритості економіки. Наприклад, зовнішньоторговельна квота, характеризуючи до певної міри відкритість економіки, не може бути її синтетичним показником, відображаючи в основному ступінь участі в міжнародному поділ праці, що є однією зі складових поняття відкритості економіки. Показник відкритості економіки є більш складним і комплексним.