Володарі прізвища Рудь, безумовно, можуть пишатися своїм прізвищем як пам'ятником української історії, культури та мови.
У слов'ян здавна існувала традиція давати людині прізвисько на додаток до імені, отриманому їм при хрещенні. Історично це явище легко пояснити. Донське козацтво складалося з сміливих і незалежних молодців, які не бажали жити в постійній залежності від князів і бояр, а тому змушених тікати з центральних російських земель. Тому основна частина козацтва мала в цілях безпеки приховувати своє походження і хрестильне ім'я.
У козацтві при утворенні прізвиська першорядну роль грали індивідуальні ознаки людини: його зовнішність, манера поведінки, внутрішні якості. Такі ж ознаки, як походження з певної місцевості і певної сім'ї, були відтіснені на другий план.
Подібні прізвиська можна вважати своєрідною енциклопедією народного побуту, традицій, духовної культури. У них яскраво відбився національний характер українця, його схильність до жарту, вміння жартувати. Так з'явилися прізвища типу Безбородько, Бородай, Довгань, Горбаль, Шумило, Кривобок, Довгошиї, Щербань, Цикало і багато інших.
Швидше за все, основа прізвища Рудь сходить до староруського слова «руда», спочатку мав значення «кров», «сажа». Пізніше в різних говорах закріпилися різні значення цього слова. Так, в північних говорах «рудіть» означає «бруднити, бруднити, бруднити». У південних і західних говорах в українською та білоруською мовами прикметник «рудою» вживається в значенні «рудий, червоний, бурий». Те ж значення слово має в чеською, польською та інших слов'янських мовах. Таким чином, своє прізвисько предок роду Рудь міг отримати як за рудий колір свого волосся, так і за смаглявий, засмаглий колір шкіри.
Наприклад, в архангельських говорах про смаглявому людині говорили: «Не Заруддя, а такий уродився».
Крім того, відомо село Рудь в Сорокському районі Молдавії. Не виключено, що основоположник роду Рудь міг бути вихідцем з цієї місцевості.
У документальних джерелах зафіксовані подібні прізвиська і прізвища, утворені від них: Руда, Борисоглібський священик, в Пскові (1343); Рудак Стефанов, прикажчик в Волоцького повіті (1554); Марк Рудко, панський селянин (1565); Івашка Рудой, стрілець (тисячу шістсот вісімдесят три); Рудь Михайло, козак (тисячі шістсот сімдесят вісім) та інші.
Пізніше прізвисько Рудь, спочатку приєднане до спадкового імені, повністю замінило його як в повсякденному житті, так і в офіційних документах. В результаті чого це прізвисько стало основою для прізвища Рудь.
Говорити про точне місце і час виникнення прізвища Рудь в даний час не представляється можливим, оскільки процес формування прізвищ був досить тривалим. Проте, прізвище Рудь є дуже цікавий пам'ятник слов'янської писемності і культури.
Джерела: Словник сучасних російських прізвищ (Ганжіна І.М.), Російські прізвища (Унбегаун Б.О.), Російські прізвища: популярний етимологічний словник (Федосюк Ю.А.), Енциклопедія російських прізвищ (Хигир Б.Ю.), СУЧАСНI украiiнскі прiзвіща (Редько Ю.К.).
Аналіз походження прізвища Рудь підготовлений
фахівцями Центру досліджень «Аналіз Прізвища»