Організація повинна застосовувати однакові методи розрахунку собівартості подібних за характером запасів, затвердженої облікової політики підприємства.
Основним положенням по обліку запасів, що розкриває вимоги з обліку, згідно НСФО № 2, є оцінка запасів, яка, згідно з НСФО, проводиться за найменшою з двох величин: собівартості або чистої ціни продажу (реалізації).
Коли собівартість запасів не може бути відновлена, визначається чиста вар-тість продажу.
Чиста вартість продажу (реалізації) - це передбачувана продажна ціна за вирахуванням можливих витрат на реалізацію.
Причинами зниження собівартості до чистої вартості продажу можуть бути:
фізичне пошкодження товарів;
1. При застосуванні постатейного методу, при якому оцінюється кожне найменування запасів і вибирається найменше значення (гр. 4). Найменше значення = 387 500 тенге.
2. При застосуванні методу основних товарних груп - оцінюються групи запасів (за сумою) і вибирається найменше значення з групи. Найменше значення = 400 000 тенге (44 000 + 356 000).
3. При застосуванні методу загального рівня запасів, при якому оцінюються всі запаси одночасно - вибирається найменше значення загального рівня запасу. Найменше значення = 403 500 тенге (403 500 менше, ніж 404 000).
В обліковій політиці кожне підприємство повинно вибрати один з методів оцінки запасів і вказати метод списання запасів до чистої вартості продажу.