Піфагор переконався, що Земля має форму кулі. Висловлював цю думку домашнім, знайомим, але ті лише добродушно сміялися.
Одного разу цю думку він надумав доводити натовпі, що зібрався по якомусь випадку на площі.
Довго говорив народу Піфагор. Із задоволенням слухали розумні промови, але погано розуміли. Подобалися натхнені і палкі сло-ва, блискучі очі, міміка і жести.
З натовпу до Піфагору наблизився якийсь великоголовий малий років 30 і сказав оратору, коли той на час замовк.
- Ти говориш, що Земля схожа на кулю. Як можна з цим злагоди-ситься! Куля гладкий, а ми бачимо навколо себе незліченні нерівно-сти, прірви і гори. Ти скажеш, що це тільки поблизу, а видали Земля також куляста, як м'ячик. Але ось взойдём звідси на са-мий високу гору і подивимося кругом. Знову ми бачимо нерівності і величезну площу. Швидше Земля схожа на поверхню круглого столу з купами каміння.
- Якби Земля була кулею, то на чому б вона трималася! Ця куля полетів би в безодню і розбився б про якесь зустрілося на шляху перешкоду. Та й як на кулі могли б жити люди? Адже людина не має чіпких пазурів, як у кішки і лип-ких лапок, як у деяких комах, щоб ходити догори ногами! На твоєму кулі небезпечно було б жити: зайдеш далеко і скотитися в безодню. Всі океани повинні б стекти з твого кулі. Ти можеш на-лити трохи води в поглиблення цього столу, але на кулі ніяка рідина не втримається. Як же можуть втриматися безмежні океани.
Натовп спочатку слухала неохоче сперечальника, але в міру того, як він говорив, все більше і більше схвалювала його своїми вигуками. Раз у раз кричали: «Однак це вірно ... так ... без сумніву ...»
Під кінець промови був нестримний регіт над смутою і огор-чённим Пифагором. Інші навіть озлобилися і говорили між собою: «Ніколи ми не чули ні від кого подібних дурниць, які чу-шалі тут від Піфагора. Якщо він божевільний, то нехай рідні на-спостерігалися за ним і тримають його будинку. Якщо ж він морочить народ, то ми не розуміємо, до чого це. Ми знаємо багато книг, написаних самими поважними людьми, вже померлими, святими і навіть богами - і ні в одній нічого подібного не йдеться. Чи не сміється він над людьми зі своєю вченістю? Боги не могли створити Землю в смішному вигляді. Це знущання над богами ... Невже він розумніший за всіх мудреців, від яких ми ніколи нічого схожого не чули! Яке честолюбство! Чи не уявляє він себе вище Бога. Знаємо рідних Піфагора, і зна-ем, що він земного походження ... »
Ледве дійшов абсолютно засмучений Піфагор до дому.
Тепер рідні вже спостерігали за Піфагором, та й сам він бачив, що нажив неприємності і ворогів. Важко було виходити з двору, особливо туди, де було багато народу. Зараз же поширилася чутка, що з'явився на вулиці божевільний і зухвалий Піфагор, який запевняв народ в кулястості Землі і вважав себе розумнішим за всіх.
Мало виходив Піфагор з дому і вже не ризикував більше говорити з натовпом.
Все ж у нього були і друзі, і учні, які більше розуміли, чим народ; хоча вони заперечували вчителю, але, врешті-решт, були переможені його логікою.
Ось як переконував Піфагор в кулястості Землі людей, близьких до нього за розумовим розвитком.
- Перш за все, я доведу, - говорив він, - що Земля обмежена і не має ніякої підставки, тобто ні на чому не лежить і ні з яким дру-гим тілом не повідомляється ... Ви бачите, як кожен день заходять за Землю Сонце, Місяць і незліченні зірки і як вони знову з'являються і сходять з протилежного боку Землі. Ясно, що вони обходять кругом Землю, а, отже, і не зустрічають ніяких перешко-тей при своїй течії.
- А може бути вони проходять через будь-які канали в Землі, - заперечив один з юних слухачів.
- Яке ж безліч для цього знадобилося б каналів, - відпові-тил Піфагор. - Адже зірок так багато! Притому Місяць і Сонце сходять і заходять в різних місцях, так що для них знадобився б канал шириною в 47 градусів. Чи не простіше припустити, що Земля є обмежена маса, подібна Місяці або Сонця. Тоді вільний рух небесних тіл навколо неї пояснюється дуже просто.
- Але в такому разі Земля б впала в безодню, - зауважив хтось, - і, крім того, на іншій стороні її не могли б утриматися ніякі предмети.
- А як же Місяць, Сонце і зірки. Тримаються на них предмети і роблять вони своє правильне рух, нікуди не падаючи, - возра-зил Піфагор.
- Те інша справа: це тіла невеликі небесні, нічого спільного з Землею не мають. Може бути, навіть це прості світочі в руках богів, або самі боги. А, може бути, вони прикріплені до кришталевим обертовим сферам.
- Ми і наша Земля - частка Всесвіту, як і зірки. Тому і Земля подібна до них. Ми зрозуміємо це краще, продовжував Піфагор, якщо припустимо, що тяжкість Землі і зірок залежить від них самих і укладаючи-ється в їх серединці, в тяжінні їх речовини. Тримаються ж на мокрому кулі різні прилипли до нього піщинки і інші легкі тіла. При-тягівает ж натертий бурштин всілякі речовини.
- Те бурштин, а то Земля, - заперечив один з його послідовників. - Але все ж простіше буде те, що ти говориш, ніж ці незліченні канали в Землі, що роблять її надто й дивно дірявої. Дивна і таємнича тяжкість, що тягне все в одну сторону ... Ми готові з цим погодитися, але чому ти думаєш, що Земля має форму ша-ра, а не циліндра або куба? - запитали його друзі.
- Знову-таки скажу: Земля є одне з тіл Всесвіту. У ній же ми бачимо тільки круглі тіла. Природно, що і Земля кругла ... Ось вам ще підтвердження.
- Уявіть собі, - продовжував Піфагор, - ви бачите величезний рівний стіл. Його поверхня має вигляд площині. Тепер уяви-ті собі на ньому дві людини. Вони завжди будуть бачити один одного, як би далеко не стояли. На Землі цього немає. Я не буду говорити про су-шу, тому що там багато нерівностей, які можуть збити з пантелику, але візьмемо море в тиху, по можливості, погоду. Кожен корабель висотою в 5 сажнів ховається від нас на відстані 11 верст. Значить Земля не плоска.
- Але корабель взагалі зовсім і не видно на такій відстані, -зауважив один з учнів ...
- Його присутність можна зробити помітним, якщо на вершині ко-Рабле помістити гарне дзеркало і відображати їм сонячне світло у напрямку до спостерігача. Дзеркало буде виблискувати до тих пір, поки судно не пройде 11 верст. (Цей досвід вирішили провести учні. Після бесіди вони виконали свій намір, після чого вже менше сперечалися з учителем. Те ж можна було зробити безлунной вночі з яскравим ліхтарем на щоглі).