Періодизація дитинства і особливості розвитку дітей різних вікових груп
1. Від народження до 1 року - раннє дитинство. Це період первісного пристосування і приведення в готовність сутнісних сил до первісної адаптації.
4. Від б до 8 років - власне дитинство. У цей період відбувається завершення первісного дозрівання фізіологічних і психологічних структур головного мозку, подальше накопичення фізичних, нервово-фізіологічних і інтелектуальних сил, що забезпечують готовність до повноцінного систематичного навчальної праці.
5. Від 8 до 11 років - предподростковий період - час зрілого дитинства, накопичення фізичних і духовних сил для переходу до отроцтва. Разом з періодом дитинства предподростковий період іменується ще і молодшим шкільним віком.
6. Від 11 до 14 років - підлітковий, підлітковий вік - новий якісний етап у становленні людини. Його найхарактернішими рисами є: у фізіологічному відношенні - статеве дозрівання, в психологічному - особистісне самосвідомість, свідоме прояв індивідуальності. Підлітковий період називають ще середнім шкільним віком.
Характеризуючи кожний з названих вікових періодів розвитку дітей під кутом зору їх духовно-морального становлення, слід відзначити обмеженість досвіду реальних суспільних відносин у дошкільнят і молодших школярів. Цим і пояснюється їх величезна тяга до накопичення вражень, прагнення зорієнтуватися в житті і затвердити себе. Дошкільнята і молодші школярі здатні оцінити і цінують моральні якості в іншій людині, особливо доброту, дбайливість, увагу і інтерес до себе. Вони оцінюють ці якості утилітарно-практично, а людську красу бачать в зовнішніх, привабливих, безпосередньо споглядаємо формах одягу, прийомах поведінки і вчинках. Період дошкільного та молодшого шкільного дитинства є найважливішим для розвитку естетичного сприйняття, творчості та формування морально-естетичного ставлення до життя. У цьому віці здійснюється найбільш інтенсивне формування властивостей і якостей особистості, які зберігаються в більш-менш незмінному вигляді на все життя.
Не менш складний і юнацький вік. У цей період завершується фізичне дозрівання людини, реально виникають умови для його психічної і морально-естетичної зрілості. Юнаки і дівчата вже готові до учас гію в суспільно-виробничої діяльності, в продуктивній праці. Однак поки що сім'я і школа не забезпечують необхідних умов, утримують старшокласників на положенні підопічних, постійно контрольованих людей, ніби не здатних до самостійних рішень, до відповідальності за свою поведінку і свої дії. Це перешкоджає розвитку у юнаків і дівчат самодіяльності, становленню колективу, здійснення багатосторонньої діяльності громадських організацій, шкільного учнівського самоврядування.
Юнаки і дівчата здатні до цілісної морально-естетичної оцінці людини в єдності його духовної і зовнішньої фізичної краси. Їх свідомість насичене знаннями, враженнями, ідеальними прагненнями, максималістськими вимогами до морального поведінки людини. Окремі старшокласники, прагнучи в своєму максималізм до формування в собі високих моральних якостей і суспільних ідеалів, не мають можливості для їх реального здійснення. В результаті вони внутрішньо «перегорають», заспокоюються, схиляються до байдужості і скептицизму, йдуть в «неформальні» об'єднання. Інші, долаючи життєві перешкоди, знаходять вихід до реальних справ, відповідальним суспільним відносинам і формуються як цілісні особистості. Треті переймаються міщанської життєвою мудрістю. В особистій практиці вони переконуються, що зовсім не вигідно бути самим собою. Потрібно здаватися, лицедіяти, зображати з себе громадського працівника і тоді можна непогано влаштуватися.
Особливість підліткових та юнацької вікових груп полягає в тому, що підлітки, юнаки і дівчата не завжди вважають за потрібне і здатним висловити своє морально-естетичне ставлення до життя в естетичній формі. У їхньому середовищі можна зіткнутися з фактами, коли хороші хлопці виглядають комічними і жалюгідними або зовні ведуть себе зухвало грубо. Важливо допомогти підліткам розібратися в самих собі, знайти адекватні форми самовиявлення.
Про сформований ™ у молодої людини суспільно цінного морально-естетичного ставлення до життя можна говорити тоді, коли його морально-естетичне почуття і свідомість виступають в якості дієвого стимулу активної боротьби з неподобством, аморальним і антиестетичності. Це почуття і свідомість перетворюються на внутрішнього контролера, що не дозволяє переступити через моральний закон. Воно стає совістю, засобом самопрозренія і самопокарання, що приносить моральне задоволення і душевний спокій або каяття і докори.