У главі 17 було показано, що у відповідності з теорією предель-ної продуктивності стан довгострокової конкурентної рівноваги характеризується тим, що весь продукт без залишку розбраті-деляется між власниками трьох факторів виробництва та величина чистої підприємницької прибутку дорівнює нулю. Існування чистого прибутку у деяких економічних суб'єктів суперечать-чит самої суті рівноважного підходу. Однак таке теоретичне «зникнення» прибули, очевидно, суперечить реальностям ри-нічний економіки, в якій підприємництво і прибуток як його головний мотив грають найважливішу роль. Тому економісти прагнули дати феномену прибутку спеціальне пояснення. Мож-но виділити два основні підходи до цієї проблеми: прибуток тракту-ється або як граничний продукт специфічного фактора вироб-іодства, або як залишковий дохід.
Представники першого підходу зараховували здійснювану підприємцем «організацію виробництва» (Маршалл) або «підприємницькі здібності» до факторів виробництва і счи- |; іш «нормальний прибуток» граничним продуктом цього чинника, i) днако таке трактування з самого початку викликала критику інших тео-Єретик . Так, К. Вікселль вважав, що пропонований четвертий про-м тодственний фактор не піддається точному кількісному оп-ределению. Ф.Е. Еджуорт вказував, що він не відповідає крите-ріям нескінченну подільність і однорідності, необхідним для при-
трансформаційних змін концепції граничної продуктивності. Можна доба вити, що ринок підприємницьких здібностей навряд чи можна назвати конкурентним саме в силу їх яскраво вираженою неоднозначних народностей.
У цьому розділі ми докладніше розглянемо другу групу теорій, pat розглядати «чисту» прибуток як залишковий дохід, який про разует одночасно надлишок над ал ьтернатівнимі витратами і про гаток після виплати всіх реальних виробничих витрат. Ет дохід підприємець отримує за виконання своєї специфічно, i підприємницької функції, яка, природно, повинна отли тися від функцій власника ресурсів або менеджера, якій отримують дохід у вигляді відсотка (або ренти) і заробітної плати> управління. В історії економічної думки теорії предприним тва і прибутку займали кілька периферійне місце. отч; ти це було пов'язано з тим фактом, що вони не отримали распространних ня в Англії - країні, яка довгий час була лідером в ек номічного науці. Можливо, справа була в тому, що саме на кіш конструктивні елементи виникли форми капіталістичних підприємств, в котор підприємець ( «entrepreneur» або «Unternehmer») НЕ совпадас власником підприємства. (У Франції, наприклад, термін ' «entrepreneur» позначалися відкупщики, які купували у дер<па право на сбор от его имени налогов и податей.) Кроме того, англи! ские экономисты, видимо, исходили из того, что механизм конкуре! i ции гладко функционирует сам по себе и не нуждается в личных ус и лиях предпринимателей, чтобы привести спрос и предложение в ран новесие, в то время как теории предпринимательства неизменно дел,\ ют акцент на личном, субъективном аспекте этого занятия: предпрп нимательство — не массовое, а «штучное», всякий раз индивидуальное явление. Так или иначе, среди первых теоретиков предприниматель ства преобладают немцы и французы.
Крім цього, слід зазначити, що перші теоретики підпри німательства, як правило, займалися цією справою самі.