текст монологу Петросяна про нових росіян які почали їздити за кордон
Щас нові російські без єдиного пострілу завоювали весь світ по туризму. Російську мову зараз можна почути на будь-якому континенті в будь-якій країні в будь-якому магазині.
- Льоня, це плаття мені не налазить ні на одну грудь!
Це наші люди окупували Брюссель.
У Парижі в солідному магазині одна жінка кричала інший:
- Нінка, бери що дорожче, Ашотік поки тебе любить за все заплатить!
А новий російський Ашотік, маленький, щупленький, але з великою гідністю, стоїть біля дзеркало у величезній ковбойському капелюсі, в ковбойських чоботях по пояс і зніяковіло запитує:
- і что, в усьому цей ще на коня стрибати треба!
Наші щас всюди, на гірських курортах Австрії, на пляжах Анталії, в круїзі біля берегів Бразилії, на неприступній скелі Сейшельських островів, так що видно тільки з літака, величезними літерами було написано "Гадом буду, не забуду цих островів".
Весь світ почав вчити російську мову. Хочуть наші гроші отримувати. У Туреччині тільки й чути:
- Шкіра, шкіра! Наташка, заходьте!
Толі шкіру хоче продати, то чи Наташку по шкірі погладити.
Наші дуже обурювалися в Німеччині. Вийшли з магазину.
- Ну темрява, ну ніхто по нашому не скімлить. Ну тупі!
Дійсно, нехай вони вчать нашу мову, тому що ми їх мову як в школі не вчили, так і не вивчили.
Один наш новий російський, 2-метровий здоровенний міцний мужик, вирішив в Карлових Варах в бар сходити. Розбавити карловарскую проносну пивом чеським. Заходить, там одні німці сидять. Ну він біля стійки, взяв кухоль пива, поки йшов до стійки, зробив один ковток. У нього ковток якраз підлогу гуртки. Він решта підлогу гуртки на стіл поставив. Пішов оселедець шукати. Прибиральниця, побачила безпритульні підлогу гуртки і прибрала. Мужик повертається, на його місці вже німець сидить і свою пиво п'є. Мужик насупився.
- Ти чтоли моє пиво взяв?
А німець такий радісний, говорить:
- Я, Яяяя, ЯЯЯЯ!
- Ну взяв то ти, а платив то я!
- Яяя, ЯЯ!
Мужик озвірів:
- А в око, хто хоче отримати !?
Ми і вони звичайно різні. Ми ніколи не зрозуміємо як це французи їдять жаб. Як їх можна їсти, вони такі симпатичні. Один новий росіянин:
- Ну це ваще я тобі скажу. Ми з корешем, в їхньому Парижі, зайшли в якийсь дорогий смердючий ресторан, замовили цю жабу. Тьху! Замовили ще пляшку горілки для хоробрості. Випили її всю. Замовили ще одну. Випили її всю. Федь, давай, цю. Вона на тебе дивиться! Хапай її за зябра. Уяви собі що ти чапля.
- Не можу! Ква-ква!
- Треба Федя! Французи кажуть, що жаби за смаком нагадують курчат!
- А можна нам замовити курчати, хрін з ним, нехай він нагадує жабу!
Нас всюди впізнають! Там, за кордоном, нас не ділять на національність. Ми там всі росіяни. Чи не ділять на національності як ми тут собі придумали на свою голову. Ми там всі російські і це правильно. А ось ти хоч як вирядився і слово по-російськи не говори, а все одно дізнаються. Один наш обурювався:
- звідки вони знають, що я росіянин? У мене піджак американський. Штани англійські, туфлі німецькі, краватка французький, у мене труси тільки російські. Звідки вони це знають ?!
- а ти не пробував на брюках блискавку застебнути?
Наших в першу чергу дізнаються за манерою або щось своє у нас в зовнішності є.
Інший новий російський:
- Сиджу в Німеччині, в ресторані. П'ю каву. Тихо, мирно, нікого не чіпаю.
Підходить офіціант, каже:
- Ви росіянин.
- Як здогадався?
- Коли кава п'єте ложечку з чашки не виймати, очей примружується, щоб ложечка в око не потрапила!
- Гаразд, врахуємо! Немає базару!
Покликав кореша, культурна людина, 2 терміни відмотав. Попередив - ложечку вийми!
Сидить, п'є! Цей гнида підходить:
- ви росіянин.
Я із засідки:
- ЯК ЗДОГАДАВСЯ. ВІН ЛОЖУЧКУ вийняв!
- Ложечки вийняв, А ОКО ВСЕ ОДНО примружується, шоб ложечка в око не потрапила!
Гаразд! Врахуємо! Покликав професора. Культурна людина, пояснив:
- Значить, професор, слухай! Ложечку вийми! І око не примружуй! Зрозумів!
Сидить, все так і зробив. Цей знову:
- Ви росіянин.
- Як здогадався. Він око не примружував і ложечку вийняв.
- Ложечки вийняв і В КИШЕНІ ПОКЛАВ.
Ну треба зізнатися, дехто у нас ще краде. Дехто, ну практично все. Ну не будемо переборщувати, людина 300 то у нас не крадуть. Вони не можуть, вони в тюрмі сидять.
Ми звичайно навчимося і як вести себе і манерам і мов. Як і було на початку століття. За 5 мов знали та й не вважали це дивом. Діти за нас це зроблять. Років через 5-10 дуже багато хто зможе поїхати закордон і поїдемо світ подивитися.
Пам'ятайте, по 30 рублів нам міняли на всю поїздку. Ганьба який.
[Закінчення монологу Е.Петросян про те, як дізнаються наших закордоном. дивіться онлайн]