Добре, коли є заздалегідь відомого-ні орієнтири, або людина, що був тут раніше, а якщо перед вами ледя-ве поле і на ньому навіть самотніх «пеньків» - рибалок не видно? А тоді доведеться думати, шукати і сподіватися самому, на свій страх і ризик. Для того щоб максимально скоротити втрати часу і сил, корисно знати Незнач-які особливості різних «риб'ячих вотчин». Це знання в сумі з міні-ною кількістю предваритель-ної інформації (максимальні глу-біни, протягом, видовий склад риби), певним умінням і часткою везе-ня зможе забарвити ваш виїзд в ра-достние тони і сильно зіпсувати на-будова рибі.
Для зручності викладу було ви-делено кілька типів найбільш пер-перспективного місць лову. У цій статті головним завданням є характери-стика, а не способи лову в конкурують-ном місці, так як переваги тих чи інших способів лову залежить від дуже багатьох чинників, в тому числі і суб'єктивних.
Як приклади були взяті великі річки, водосховища, про-точні і стоячі великі озера, так як саме в цих водоймах найбільш імовірна піймання «риби всього мого життя» або «улову моєї мрії». При цьому, на відміну від невеликих водо-емов, тут не так швидко і сильно позначаються наслідки жорсткого тривалого рибальського пресингу. Отже, розберемо все по пунктах.
Великі річки є, напевно, найбільш «рибними місцями» з тих, з якими може ознайомитися середовищ-нестатистичні материковий рибо-лов. Під «рибності» має на увазі-ся можливу кількість і якість риби в уловах. У той же час складність ність умов лову в річках часто не дає повністю «розкритися» Рибалка-вам і, після декількох невдач, вони змінюють місце лову, вважаючи що тут риби мало. Щоб уникнути багатьох помилок, починаючи ловити в великих по-доїм, слід пам'ятати, що улови сильно коливаються по самих різних причинах: температура, рівень, ско-кість течії, прозорість і багато інших. Також непогано знати, що швидкість переміщення риби в річці зви-но трохи вище, ніж в стоячому по-доїм, так як вона «звикла» рухатися, адже навіть залишаючись прак-тично на одному місці, будь-яка рибеха змушена долати швидкість течії. Якщо в цілому спробувати сформулювати відповідь на питання - «Як і чому тут має бути багато риби?», - то виглядає він наступним чином: висока кормность, плюс висока на-насичення води киснем, плюс велика різноманітність умов суще-вання, а значить велика видове різноманіття і рибопродуктивність. Як приклад можна привести річку Неву. Лящ від 1 до 2 кг тут яв-ляется «рядовим» для більшості місцевих «серйозних» рибалок, в той час як у багатьох озерах це ред-кістка. Приблизно така ж кар-тину зі щукою, язем і багатьма други-ми. При цьому риба розподілена дуже нерівномірно, тому без знання місць ловити дуже складно. А таке зна-ня можна отримати тільки двома спо-собами. Перший, найпростіший, б-стрий і часто ненадійний - це розпитати тих, хто в даному місці ловить більш-менш часто і цілком і повністю «віддатися в руки» їх компі-тентности і щирою зацікавлений-ності у вашому успіху.
Другий, набагато більш копітка і довгий - самостійне вивчення, яке пов'язане з великими витрата-ми часу, і, часто, нервів. При цьому дуже корисно мати у своєму розпорядженні хоча б деяким запасом знань по гід-рологии: як змінюється рельєф дна на різних ділянках, від чого зави-сит і як розподіляється швидкість ті-чення. Якщо гранично спростити рельєф рівнинної річки середньої по-смуги Росії і зобразити у вигляді схе-ми, то на прямолінійній ділянці вона буде виглядати приблизно сле-дмуть чином (рис.1).
Ділянка 1 - прибережне Мелкова-дье, часто заростають влітку «травою». Тут зазвичай протягом зна-ве повільніше і добре замет-на межа течії, що проходить над скатом в глибину. Поєднання сущест-венного перепаду глибин, більш, спо-койне течії і наявності трави (а значить - доступного корму) робить цей шматочок річки досить прива-них для дуже багатьох риб. Звичайні-но тут прописаний дрібний і середній окунь, плотва, дрібна густера, біля-щик, невелика щука. З тією чи іншою періодичністю попадається великий окунь, судак, жерех і лящ. Думаю, що в такому місці найвигіднішою і ре-результативності буде ловля на кордоні течій: з берега, якщо не заважає рослинність, або з човна. Дуже годину-то, саме в нижній частині берегово-го свала скупчуються «зачепи», прав-да, вони теж розподіляються нерівномірно. Тому слід мо-рально бути готовим до зміни місця і мати запас снастей.
Ділянка 2 характеризується значи-тельной силою течії і дуже плав-ним наростанням глибини. На мій погляд, цей «стіл» найменш резуль-татів. Риба тут, найчастіше, «про-ездом» від мілководдя до фарватеру або навпаки. Трава в таких місцях раз-віта несильно через значну глибину, укриттів мало, а значить і мирна і хижа риба (за исключе-ням хіба що «верхової») проходить повз майже не затримуючись. Якщо все-таки зупинятися на цьому навчаючи-стке, то краще притискатися до його крейда-ководним і глибинним відрізках або рухатися зигзагом, зупиняючись на результативних місцях.
Останній, ділянка - русло або фарватер, є найглибшим і швидкоплинним. На свалах зазвичай зустрічаються стирчать з дна каміння або корчі, що затримують различ-ний підводний мотлох і створюють додаткові укриття. Менша, ніж на попередніх ділянках, осве-щенность полегшує маскування круп-ним хижакам. Завдяки всьому ви-шеперечісленному, чим більша риба, тим легше їй тут вижити. Саме через це найбільшу здобич найлегше знайти на руслі. При ловлі, правда, варто знати, що навіть тут в першу чергу варто перевіряти звали. На судноплавних ре-ках фарватер позначають бакенами, але рибалці варто пам'ятати про прохо-дящих повз нього судах. Плавсредст-ва, при бажанні ловити на цьому навчаючи-стке, варто обладнати хорошими якорями або мотором, щоб не було біди. Серед представників спожи-тельской кошика рибалки на фар-Ватер зустрічаються велика щука, су-дак, лящ і великий окунь.
А де ж «банки», острова, перекати, вири? А вони зустрічаються не на всіх відрізках річки. По суті «банку» і острів відрізняються один від одного тільки тим, що «банку» (луда і т. Д.) Під водою, а острів виступає над поверхнею.
Перекат вдає із себе відно-сительно мілководна ділянка з дуже сильною течією і більш-менш пліт-ним дном. Як правило, перед і після перекату знаходяться ділянки з більшою глибиною і меншим плином - пле-си. За моїми спостереженнями, вони намно-го краще для риби. Напри-заходів, ловлячи голавлей, я часто бачив, як вони виходили з глибини на перекат і проходили проти течії, останавлі-ваясь на самому початку або перед пере-катом. Закінчивши годівлю, ті, кого не вдалося виловити, скочуються обрат-но за перекат.
Вири - це локальні відрізки з великою глибиною і слабким або про-ратним плином. У таких місцях най-більш типові «тиховодні» риби. Слабке протягом дозволяє осідати мулистих частинок і різних корчів створюючи додаткову кормову базу.
Але все-таки найбільш результативні-ми і цікавими є відрізки річки з банками або островами. У цих місцях можна знайти і вири, і пере-кати, і трав'яниста мілководді, і рус-ло, завдяки чому є вибір можли-них трофеїв і способів лову.
Наступний тип - загачені річки, які в залежності від обсягів по-ма отриманого водойми називають ставками або водосховищами. Що-б добре уявляти собі рельєф дна водосховища, необхідно знати будову річкової долини. Якщо у вас є карта місцевості до її зате-ння, то практично всю інформа-цію можна почерпнути з неї. В про-тивно випадку знову знадобиться вивчати все самому. Отже, річкова до-лина (рис.2) складається з корінного бе-Рега (1), надзаплавної тераси (2), ко-торих може бути кілька, заплави (5) і русла річки (3). Між руслом і заплавою часто утворюється прируслової вал (4). На заплаві звичайні заплавні озера, стариці, болота. На схемі горизонтальними лініями вказано уро-вень води до, а косими - після зате-ння долини. Так само як фарватер в річці, в долині русло може прижитися-маться то до одного, то до іншого ко-ренному березі. Як правило, на їхню обривисті можна припустити, до якого берега русло річки підходить ближче. Ну, а якщо це зробити затруд-ково, то знову доведеться ВООР-житися глибиноміром або ехолотом і терпінням.
Тепер залишилося розібрати послід-ний шматочок - прибережні мілководдя-ний звалювання. Тут, як і на інших водо-емах, багато тієї чи іншої рослинності, є перепади глибин та інше, а значить риба кишить: дрібний і середній окунь, плітка, дрібні і середні щучкі, більш серйозна доби-ча рідкісна.
Зрозуміло, що крім вишеперечіс-ленного на водосховищах можуть бути, як і на річках, острови, банки і ями, але на них я зупинятися не буду, так як острів добре помітний, а шукати банки і ями без предваритель-ної інформації в стоячій воді намно-го складніше, ніж в річці.
З «типових» місць на будь-якому водо-сховище найбільшу увагу сле-дует звертати на бровки затоплення-го русла. Саме в цих ділянках зазвичай тримаються наші найбільш со-Ліднєв риби. Є, правда, один дуже серйозний недолік у всіх водоймищах-ніліщ - різкі коливання рівня води, пов'язані з роботою греблі. Вони здатні попсувати багато нервів і зірвати риболовлю.
Всі водойми, звані озерами, можна розділити на кілька сильно відрізняються один від одного груп: про-точні (присутній протягом), зрозумійте-ні озера - стариці, великі непро-точні і т. Д. Відмінності їх один від одного полягають в походженні, возрас-ті, водному режимі і багато іншого. Природно, все групи розбирати великого сенсу немає, тому виокрем-лим тільки сильно розрізняються.
Проточні озера мають добре ви-вираз стік води (протягом), пов'язаний-ний з витікаючими і впадають в них річками, а не силою вітру. Багато в чому ці водойми нагадують природні по-дохраніліща або річки. Зазвичай, вони име-ют витягнуту форму, протягом створює хороший кисневий режим і постійного-ву кормову базу. Завдяки цьому швидкість росту риби тут помітно вище, ніж в східних стоячих озерах, а звідси - висока продуктивність. При вигинах озерної долини або наявності бе-регов виступів протягом може поділу-ляться на кілька потоків, притискати-ся до берега, розвертатися в зворотну сторону вздовж берега. У таких місцях можна ловити на великій глибині з когось фортом сидячи на березі. При цьому улов може дуже незначно відрізнятися від видобутого з човна.
Прибережне мілководдя (1) (рис.3), заросле рослинністю, зазвичай за-нимает невелику площу через за-метного ската в глибину. На Мелкова-дье або на схилі, відразу за ним, звичайний окунь, плотва, підлящик, густера, щука, язь. Періодично в цих місцях або поруч трапляються і великі ек-земпляри, що вийшли з глибини на кор-міжкім. Течії тут практично не буває, або воно слабке або епізоди-чеський. Наступна ділянка - глибоко-водний стіл (2), Дещо відрізняється від «річкового столу» тим, що зниження дна більш істотно, а протягом не таке стабільне: воно може бути сла-бої, періодично розгортатися або затихати з різних причин. Тому тут досить пристойне ко-личество глибоководної риби. Круп-ва плотва і підлящик, сиг, велика щука, у поверхні - чехоня (влітку) і ін. Зупинятися і обловлювати в першу чергу варто кордону свалов і течії.
Завдяки наявності течії, риба постійно переміщається, а якщо ви користуєтеся підгодовуванням, то утворює-ся слід, що збирає всіх голодних і знедолених з відстані в сотні метрів. У глибинній западині (3) дер-жатся самі глибоководні риби, а також ті, які люблять полювати в товщі води або на істотному ті-ченіі - судак, великий лящ, сиг, лосось і інші. При цьому звали більш пред-шанобливі, ніж фарватер. Зрозумілий-но, що для пошуку цих ділянок водо-ема необхідні ехолот або глибиномір. Якщо ви будете пользо-тися останнім, не забудьте вносити поправку на силу течії, або став-ті тонкий шнур з відмітками і важкий вантаж, щоб він швидко опускався на дно, поки його не знесло струменем.
У непроточних озерах протягом зви-но обумовлено силою і напрямком вітру і лише в окремих ділянках ВПА-дають або випливають водотоку-ми, тому умови життя в них отли-зустрічаються меншою динамічністю і більшою стабільністю. Переміщення риби при відсутності стресових віз-дій (заморів, цвітіння, забруднення-ня), за винятком періоду нерес-та, повільні і незначні по відстані. Найцікавішими, на мій погляд, є більш-менш великі озера - тут є де розм-ляться і рибі, і рибалкам. Рельєф дна також більш різноманітний, неже-ли в заплавних або інших дрібних озерцях.
На схемі (рис.4) зображені участ-ки, які можна виділити на біль-шинстве великих озер. Мілководді (1), зазвичай заростає очеретом, ка-мишом, осокою і інший «травою», як правило, має більш-менш чітку гра-ніцу - берегової звалювання (1а). Тут ме-сто проживання дрібного і середнього оку-ня, плітки і дрібної густери з подлещиков, карася, лина, щуки. На мілководді ж вибирається риба, пора-женная ременцом. У самій траві, якщо вона досить рідкісна, найбільш веро-ятна піймання стоїть риби по першому і останньому льоду, навесні або влітку, але на зорях або вночі.