Печерні міста Криму це місця, які обов'язково необхідно відвідати. Найвідомішим з них є Мангуп Кале. Розташований це печерне місто поряд з селом Ходжа-Сала.
Як добратьс я - найпростіше з Бахчисарая на маршрутці (напрямок с. Залісне)
Із Сімферополя до Мангуп Кале доїхати можна:
- автобусом Сімферополь - Бахчисарай - Залісне до Мангупа. Вийти потрібно на автобусній зупинці з назвою Мангуп перед селом.
- автобусом Сімферополь - Рідне до Мангупа
- рейсовими автобусами N 40 або N 109 до Тернівки, які відправляються з кінцевої зупинки (5 км Балаклавського шосе). Вийти потрібно на кінцевій зупинці автобуса в с.Тернівка. Потім пройти через все село по трасі а й трохи піднявшись по шосе, ліворуч, по ходу руху, буде поворот грунтової дороги на мон. Шулдан, йдемо далі по дорозі, нікуди не звертаючи ще близько 2 км. Незабаром здасться Дівоче озеро. Це і є підніжжя Мангупа.
- на електричці потрібно їхати до ст.Сірень. Далі пішки або попутками.
З Севастополядоехать до Мангуп Кале можна:
- автобусом Севастополь - Багата Ущелина до Мангупа
- автобусом Севастополь - Тернівка до с.Тернівка
- на електричці до ст.Сірень. Далі пішки або попутками.
Мангуп-Кале отримала свою назву від турків, які в 1475 після піврічної облоги штурмом її взяли. Кале з тюркського означає фортеця, замок. Мангуп це османсько-турецьке слово ÂwknM mänkub означає випробував нещастя, нещасний, пригнічений, розгромлений (про армію і т.п.), опальний. Природно захисники її так не називали (за різними даними від початку фортеця назвалася Мангупакак, Манкоп, Дора). Просто мабуть туркам так було простіше, та й тішило більше таку назву. Все-таки вони його взяли таки штурмом.
Добиралися ми до підніжжя автомобілем, ну а наверх природно пішки. Стартували з Бахчисарая і вже через півгодини були в селища Ходжа-Сала (тюркське Мудре село). Це власне і є стартова точка для пішохідних екскурсій на Мангуп. Прямо на шосе стоїть зупинка, яка так і називається - Мангуп.
Зупинилися на ніч, щоб вранці вийти на екскурсію. Вартість проживання і харчування відносно невисока, порівняно з такими розкрученими місцями як Ялта і Бахчисарай.
Вийшли вранці. Вдалося навіть проскочити повз шлагбаума і не оплатити за відвідування. Приємний бонус. Взагалі в Криму модно ставити шлагбауми всюди і брати плату за все підряд. При цьому законність цього сумнівна.
Але повернемося до екскурсії. При відвідуванні фортець, руїн і т.д. головне екскурсовод. Ви не отримаєте жодного задоволення, якщо просто будете бродити серед каменів з написами тут був Вася. А ось під хорошу історію і ще з анекдотом - інша справа. Наш екскурсовод був людиною ерудованим, які знають, і нехай не все що він розповідав було правдою (я теж трошки історію Мангупа вивчав), але зате захоплююче.
Підйом для нетренованого людини не такий простий, але завдяки довгим зупинок, в процесі яких Борис Іванович потихеньку розповідав історію Мангупа, все пройшло досить легко.
Підйом проходить по зарослому лісом схилу і тому навіть в саму спеку проходив досить комфортно. Взагалі я не заздрю туркам при штурмі. У кожного був меч, щит, якась кольчуга, шкіряні чоботи по 5 кг. І ще треба було тягти сходи. Не дивно що вони півроку тримали в облозі, перш ніж взяти місто. Обриви там стрімкі, а кілька ярів (по одному з них ми піднімалися) були перегороджені кріпосними стінами.
Екскурсовод в самому початку попередив, що Мангуп це місце сили і під час 5ти годинної екскурсії (яка пройшла як 5 хвилин) ми не будемо втомлюватися. Дійсно коли ми вийшли на плато втоми не було. Може завдяки силі, а може цікавим розповідям на довгих зупинках.
До речі при першій згадці печерних міст в уяві постають образи людей в шкурах, які сидять в темних печерах. Але ж 1475 рік (рік взяття турками Магупа) цей час правління московського царя Івана III (батька Івана Грозного), до відкриття Америки Колумбом залишалося 17 років. Насправді там звичайно є печери допрацьовані до стану кімнат з поличками, дверима і вікнами. Але і залишків звичайних будівель цілком достатньо. Інша справа що печери залишилися до цих пір такими як були сотні років, а ось кам'яна кладка вже розвалилася. Фактично там тільки фундаменти.
Подивимося на маршрут який ми пройшли. Ось так виглядає Мангуп Кале на карті (клікніть для збільшення):
На супутниковій карті Мангупа відразу і не зрозумієш де що. Відомо що за формою гора нагадує чотирипала лапу дракона. Ось на фото нижче спробував показати її обриси. Штрихові лінії це основні маршрути спуску і підйому на Мангуп Кале:
Отже першою пам'яткою на маршруті було караїмський цвинтар. Караїми це іудеї (не плутати з євреями) проживали в Криму. Чим конкретно релігія караїмів відрізняється від ортодоксального іудаїзму ми зараз розбиратися не будемо. Цікавий факт, що коли фашисти в 1941 році захопили Крим, євреїв вони розстрілювали, а караїмів не чіпали. Була навіть такий жарт - караїми це такі євреї, які навіть Гітлеру довели що вони не євреї.
Але ми рушимо далі. Пункт номер 2 на маршруті - руїни палацу. Навіть з супутника їх видно як світла пляма. На землі нічого цікавого вони не уявляють. Просто залишки фундаментів і стін.
Неприступність Мангупа можна оцінити глянувши зверху з обриву. Фото зроблено з точки 3 на маршруті.
Вид з плато Мангупа приголомшливий. От би такий з вікна квартири. Не дивно що тут століттями жили люди.
Як я вже говорив від будівель мало що залишилося, в основному вирубані в скелі фундаменти.
На фотографії вище, наприклад, залишки православного храму (точка 4 на мапі). До речі щодо православ'я. Саме в таких місцях починаєш по-іншому дивитися на історію. Що спадає на думку при слові православний храм? Золотоглаві церкви Москви, Смелаа, Києва, будь-якого міста Русі. Однак все пам'ятають, що коли князь Сміла хрестив Русь, центром православ'я була Візантійська імперія. Саме звідти приїхали перші патріархи. І символом православ'я був Константинополь, а не Київ. Якої до речі тоді ще не було.
Далі ми відвідали карстову печеру цілком природного походження. Примітна вона не своїми розмірами (фактично це невеликий грот), а тим як ми з неї вибиралися. Щоб продовжити шлях потрібно було видертися по крутій стіні та вилазити через вузький отвір наверх. Відчуття як народжується заново - із сутінків печери наверх до сонця.