В іншій частині цієї глави я хотів би дати вам кілька практичних порад, які по-могли багатьом батькам впоратися з наслідками-ями моральних помилок підлітків і спокутувати їх. Коли ми ставимося до прорахунків підлітків з по-розумінням і співчуттям, то ведемо себе, по Вира-жению Роузмонд, як хороші батьки, «посту-пающие правильно, коли дитина помиляється».
1. Не звинувачуйте себе
Перш ніж ви станете допомагати своєму синові або дочці, спочатку розберіться зі своїми собст-судинними почуттями. Першою реакцією большинст-ва батьків на помилки підлітків буває питання: «Що ми зробили не так?» Це логічне запитання, особливо в суспільстві, де велика увага приділили-ється правильному вихованню. Однак у багатьох книгах з серії «Допоможи собі сам» і семінарах з питань виховання занадто перебільшують значення правильного виховання і забувають про свободу вибору підлітка. Підлітки можуть і бу-дуть приймати самостійні рішення в будинку і поза ним. І у цих рішень будуть наслідки. Пло-хой вибір веде до плачевних результатів, а муд-рий вибір приносить позитивні плоди.
Батьки не можуть стежити за підлітком і кон-троліровать його двадцять чотири години на добу. Ви робили так, коли вашої дочки було три роки, але тепер їй тринадцять. Це лякає, але підлітку треба дати свободу вибору.
Чим старшою стає ваша дитина, тим більше він приймає самостійних рішень. Це зо-ково і часто здоровий процес, але зростає ризик помилок. Батьки, які звинувачують себе в ошиб-ках підлітка, надають йому погану послугу. Це підліток прийняв невірне рішення і тепер стра-дає від його наслідків. Підліток буде просто щасливий, якщо йому буде кого звинуватити в своїх бе-дах. Якщо він зможе перекласти тягар своєї провини на ваші плечі, він не зможе вчитися на своїх помилках і, швидше за все, буде повторювати їх в буду-щем.
Зазвичай винними в моральних промахах під-паростків вважають себе ті батьки, які поні-мают, що в попередні роки вони були поганими вихователями. Вони Новомосковсклі книги, відвідували се-Мінар і зрозуміли, що порушили якийсь прин-цип виховання. Я не хочу сказати, що батьки не зобов'язані добре виховувати своїх дітей. Я гово-рю, що ви несете відповідальність за свої помилки, але не помилки підлітка. Якщо ви розумієте, в чому конкретно помилялися в минулому, сповідайтеся в цьому перед Богом і визнайте це перед підріст-ком. Попросіть у обох вибачення, але не беріть на себе відповідальність за неправильні рішення підлітка.
Зазвичай підліток почуває себе винуватим. Підлітки розуміють, коли їх поведінка ранить батьків. Вони усвідомлюють, що порушили мораль-ні норми, яким їх навчали. Пропагуються не нуж-ни.
Деніелу, засмученому батькові, з яким ми по-знайомилися на початку цієї глави, я сказав: «Коли ваш син приїде завтра додому з коледжу, які не го-воріте йому з порога, що він винен. Не кажіть: "Чому ти так вчинив? Ти ж знаєш, що ми тебе не цьому вчили довгі роки. Як ти міг таке зробити? Ти що, не розумієш, як нам важко? Ти все зіпсував. Повірити не можу, що ти такий дурень! "Я розумію, що ви думаєте саме так, - продовжив я, - але вашому синові не потрібно все це вислуховувати. Він вже про це думав, він сам ставить перед собою такі питання. Якщо ви про це скажете і заду-дитя їх йому, він почне захищатися і перестане сам шукати на них відповідь ».
Підліток, який учинив помилку, сам повинен розібратися зі своєю провиною, його не потрібно засуджувати.
3. Не применшуйте провини підлітка
Багато батьків намагаються зробити вигляд, що ні-чого особливого не сталося. Вони намагаються все залагодити і захистити підлітка, що, на мою мені-нию, зовсім нерозумно. Якщо ви намагаєтеся ус-Тран фізичні наслідки помилки підріст-ка, то чините з ним як з дитиною. Підлітки вчаться життя на помилках і їх наслідки. Якщо батьки усувають наслідки, підліток ниче-му корисного не вчиться. Навпаки, він вчиться без-відповідальності. «Я можу чинити негарно, а хтось інший подбає про наслідки» - той-який висновок призводить до того, що підлітку буває дуже важко навчитися відповідального поведе-ням.
Я знаю, вам важко дивитися, як підлітки страждають від наслідків своїх рішень, але устра-нять ці наслідки - значить позбавити їх вели-чайшего можливості вчитися життя. Пам'ятаю, один батько сказав мені: «Найважче, що мені при-ходилось робити в житті, - це виходити з тюрь-ми, залишивши мого хлопчика за гратами. Я знав, що міг внести за нього заставу, але, якби я це зро-лал, він в той же вечір знову пішов би торгувати наркотиками. Заради його ж власного блага я по-ступив так, щоб він відчув наслідки своєї провини. І зараз я розумію, що це б-ло одне з наймудріших моїх рішень ».
4. Дайте підлітку зрозуміти, що ваша любов до нього беззастережна
Перш за все, покажіть підлітку, що любите його, що б не трапилося. Це не суперечить ска-занному вище. Те, що ви дозволяєте підлітку страждати від наслідків неправильного вибору, як раз і є прояв любові. Поступаючи так, ви дієте на благо підлітка, а в цьому - суть люб-ві. Однак в даному випадку я говорю про задовольнив рении емоційної потреби підлітка. Тут дуже важливо знати про п'ять «мовами любові». Якщо ви знаєте «рідна мова» підлітка, саме час звернутися до нього на цьому «мовою» як мож-но голосніше, а потім додати по можливості і про-рощення на чотирьох інших «мовами».
Якщо підліток скоїв моральну помилку, він відчуває себе винуватим. Це змушує його ховатися від вас. Як Адам і Єва намагалися спря-таться від Бога, так і підліток може ховатися від вас. Він може боятися, що ви його осудіть. Реакція Бога на поведінку Адама і Єви - хороший приклад для батьків. Він зробив так, щоб вони страждали від наслідків свого злочину, але одночасним-аме зробив їм подарунок. Вони намагалися прикрити свою наготу інжирними листками. Він дав їм шкіра-ні одягу. Мудрий батько продемонструє свою любов підлітку, який жахливою не була б його помилка.
Деніел і Мікі пізніше розповіли мені, що, ко-ли їх син повернувся додому з коледжу, вони зустрів тили його біля дверей з відкритими обіймами. Вони обняли його зі сльозами і сказали: «Ми тебе любимо». Потім вони сіли і слухали, як син визнається в своїй помилці і просить у них прощення. Безуслов-ва любов створює відповідну атмосферу для вільного діалогу. Підліток повинен знати: що б не сталося, є хтось, хто завжди вірить в не-го, цінує його і готовий його пробачити. Якщо підліток відчуває себе коханим батьками, швидше за все, він зустріне наслідки своєї помилки з піднятою головою, прийме їх як щось заслужене і поста-рается витягти корисний урок зі свого досвіду.
5. Вислухайте підлітка, співпереживаючи йому
Слухаючи підлітка, задавайте йому такі питан-си: «Що ти відчував тоді? Ти думав, що ми ті-бе не зрозуміємо? Ти це маєш на увазі? »Ці питання дають підлітку можливість прояснити свої мис-ли і почуття, а батькам - можливість зрозуміти його. Співпереживаючи підлітку і слухаючи його, ви на-чину його розуміти і знаходите здатність дей-ствительно допомогти йому.
6. Підтримайте підлітка
Вислухавши підлітка і зрозумівши його думки і чувст-ва, ви зможете надати йому емоційну під-радити. Дайте йому зрозуміти, що ви не згодні з його вчинком і не збираєтеся усувати його наслідки-вия, але при цьому ви завжди з ним і будете його під-тримувати, поки він сам бореться з цими наслідки-виями.
Після того як Деніел і Мікі вислухали исто-рию свого сина і поплакали разом з ним, Деніел сказав: «Я хочу, щоб ти знав: ми з мамою завжди з тобою. Звичайно, ми не раді тому, що сталося.
Ми не знаємо, що з цього може вийти. Але ми будемо з тобою і далі. Ми сподіваємося, що ти візьмеш на себе відповідальність за цю дівчину і її дитини, і ми зробимо все, що зможемо, щоб ті-бе підтримати. Це не означає, що ми будемо за все платити. Ми вважаємо, що це твій обов'язок. Але ми будемо допомагати тобі порадами, молитися за тебе і робити все, щоб цей досвід пішов тобі на поль-зу ».
Цей вислів емоційної підтримки. Підліток повинен знати, що, навіть якщо він ошиб-ся, він не самотній в житті. Хтось може підтримати його у важкий і болісний момент.
7. Допоможіть підлітку радою
Допоможіть підлітку радою, дайте йому настав-лення. Під настановами я не маю на увазі ма-ніпуляцію. Батьки, які схильні надто суворо контролювати підлітка, зазвичай ужесто-ють свій контроль, якщо він скоїв моральну помилку. Якщо батько приймає якесь ре-шення і змушує підлітка виконати його, це маніпуляція, а не повчання. Повчання - це коли ви допомагаєте підлітку осмислити ситу-ацію і зробити вибір у зв'язку з наслідками мо-ральної помилки.
Батьки повинні серйозно ставитися до чувст-вам, думок і бажань підлітка. Їх не можна від-метати геть як незначні. Те, що підріс-ток помилився, не означає, що тепер рішення за нього повинні приймати батьки. Підліток не може стати відповідальним дорослим людиною, якщо у нього не буде права самостійно вирішувати про-блеми і приймати рішення.
Батьки можуть допомогти підлітку довести рас-судження до логічного висновку. Наприклад, син Деніела і Мікі сказав:
- Я навіть подумував про те, щоб виїхати з це-го штату, перебратися в Каліфорнію і почати життя заново.
Мікі вчинила б нерозумно, якби сказала:
- Це безглузда ідея. Це не рішення.
Замість цього вона запитала:
- А якби у тебе були гроші на поїздку в Ка-ліфорнію, то яку б роботу ти шукав?
Після того як син поділився своїми міркуючи-нями на цей рахунок, вона сказала:
- А ти став би посилати їй гроші на дитину?
І її син відповів:
- Звичайно. Я не збираюся ухилятися від відповіді-ності.
- Напевно, ти міг би зв'язатися з нашим аген-том по страховці машин і запитати, скільки вона коштує в Каліфорнії, - запропонувала Мікі. - Мені здається, у нього є родичі там, і він може знати, скільки коштує зняти житло.
Так Мікі допомогла своєму синові обміркувати пос-ледствія ідеї про переїзд до Каліфорнії.
Батьки, які вміють направляти подібним чином думки підлітка, продовжують впливати на його рішення. Якщо ж батьки тут же засуджують підлітка і не намагаються вникнути в те, про що він ду-томить, розмова швидко припиняється, і підліток звертається за порадою до комусь іншому. Підріс-ток може навіть прийняти свідомо нерозумне ре-шення у відповідь на батьківську самовпевненість.
Багатьом батькам буває важко так допомагати підлітку. Легше висловити все, що ми думаємо, і висловити догматичне думку про цінність або аб-сурдності його ідей. Так підліток не навчиться са-мостійно приймати рішення. Підлітку не потрібні накази, йому потрібні поради.
Інший спосіб наставити підлітка на шлях ис-тінний - це поділитися з ним своїми ідеями. «Може бути, ти міг би. »- звучить набагато розумі-стнее, ніж:« Я вважаю, що ти повинен. »Пам'ятайте, підліток повинен залишатися незалежним і само-самостійності, незважаючи на досконалу їм ошиб-ку. Батьки не повинні забувати про основні під-росткових цінностях, коли допомагають йому вчитися на своїх помилках. Ви можете бачити можливо-сти, яких не бачить підліток. Ваші міркуючи-ня можуть виявитися корисними для нього, ваші накази - навряд чи.
Якщо вам важко вести себе подібним чином, може бути, вам буде простіше записати свої ідеї, а потім змінити їх, перетворивши з наказів в сові-ти. Наприклад, спочатку Деніел думав: «Ти дол-дружин залишити навчання, принаймні на цей се-Местре, і знайти роботу, щоб заробити грошей і по-могти дівчині. Тобі знадобляться поради. Ми тобі з цим допоможемо. Наступної осені ти зможеш повернутися в коледж, на вечірнє відділення ». Де-ніел знову і знову обмірковував, що сказати синові. Зазвичай Деніел висловлював свої думки саме так - директивно говорив, що треба робити. Але в даному випадку він взяв би на себе занадто багато відпові-ності.
На перший погляд різниця дуже невелика. Але в тому, що стосується особистої відповідальності, між ними дистанція в мільйони світлових років. Деніел швидше вплине на сина, якщо скаже другий варіант мови. Повчання - це не накази, це поради, що допомагають підлітку прийняти відпові-дарське рішення.
Навіть якщо після всіх розмов ви бачите, що підліток готовий прийняти нерозумне рішення, ко-лось тільки посилить складність ситуації, ви все одно не повинні наказувати, тільки радити. Визнайте, що підліток - незалежна лич-ність, і, врешті-решт, він має право на само-самостійні рішення.
У подібній ситуації батько може сказати: «Бред, я хочу, щоб ти сам приймав рішення, тому що це твоє життя, і тобі належить рас-хлебивать наслідки. Але мені хотілося б поді-литися своїми побоюваннями у зв'язку з твоїм решени третьому ». Ви ділитеся побоюваннями і потім говорите: «Ось чому мені здається, що тут потрібен інший підхід». І ви ділитеся своїми власними пові-вираз. Ви не перекладаєте відповідально-сті за прийняття рішень з плечей підлітка на свої, ви не вимагаєте від нього повної покори, але де-літесь своїми думками і почуттями, сформулювати-ванними так, щоб підлітку хотілося до них при-слухатися.
Якщо в кінці кінців підліток приймає рі-ня, яке ви вважаєте нерозумним, дозвольте йому страждати від наслідків. Коли наслідки виявляться негативними, і підліток знову потер-
піт невдачу, повторіть описаний вище процес, при цьому пам'ятаючи: ви не повинні контролювати підлітка. Бути відповідальним батьком - зна-чит навчити підлітка вчитися на власних помилках.