Становлення тоталітарного режиму в СРСР в 30-е голи
Наслідки індустріалізації і колективізації.
Політика форсованої індустріалізації занурила країну в стан загальної, як на війні, мобілізації та напруження. Вибір форсованої стратегії припускає-лага різке ослаблення, якщо не стільки усунула то-варно-грошових механізмів регулювання економіки і абсолютне переважання адміністративно-господарської системи. Такий варіант економічного розвитку спосіб-ствовал наростання тоталітарних почав у політичній системі радянського суспільства, різко посилював необхідність в широкому застосуванні адміністративно-командних форм політичної організації.
Тоталітаризм - це політичний режим, в якому здійснюється повний контроль і жорстка регламенту-ція з боку держави всіх сфер життєдіяльності суспільства і життя кожної людини, що забезпечується переважно силовими засобами, в тому числі і засобами збройного насильства.
До основних ознак тоталітарного режиму відносять-ся:
життя суспільства, воно прагне повністю підпорядкувати, ого-Сударства будь-які прояви життя;
2) зосередження всієї повноти державної полі-тичної влади в руках вождя партії, яке тягне за собою факти-чеський відсторонення населення і рядових членів партії від участі у формуванні та діяльності дер-них органів;
3) монополія на владу єдиною масової партії, зрощування партійного і державного апарату;
4) панування в суспільстві однієї всесильної державним-ної ідеології, що підтримує в масах переконаність в справедливості даної системи влади і правильності через лайливого шляху;
5) централізована система контролю і управління еко-номіки;
6) повне безправ'я людини. Політичні свободи і права зафіксовані формально, але реально відсутні;
7) існує сувора цензура над усіма засобами
масової інформації та видавничої діяльністю. зап-
рещено критикувати представників влади, дер-
ву ідеологію, позитивно відгукуватися про життя дер-
дарств з іншими політичними режимами;
8) поліція і спецслужби поряд з функціями забезпе-ня правопорядку виконують функції каральних орга-нів і виступають в якості інструменту масових репресій-сій;
9) придушення будь-якої опозиції і інакомислення посеред-ством систематичного і масового терору, в основу кото-рого належить як фізичне, так і духовне насильство;
10) придушення особистості, знеособлення людини, пре-
обертання його в однотипний гвинтик партійно-дер-
ної машини. Держава прагне до повної трансформа-
ції людини відповідно до прийнятої в ньому ідеологією.
Передумови формування тоталітаризму в СРСР. В якості основних факторів, що сприяли формиро-ванию тоталітарного режиму в нашій країні, можна виокрем-лити економічні, політичні та соціокультурні.
Форсоване економічний розвиток, як вже отме-чалось в одному з попередніх розділів, вело до посилити-нию політичного режиму в країні. Нагадаємо, що вибір
форсованої стратегії передбачав різке ослаблення, якщо не повне знищення товарно-грошових механиз-мов регулювання економіки при абсолютному преобла-данії адміністративно-господарської системи. Плановою, виробничої, технічної дисципліни в господарстві, позбавленому важелів економічного інтересу, найлегше було домогтися, спираючись на політичний апарат, дер-дарчу санкцію, адміністративний примус. В результаті, в політичній сфері взяли гору ті ж фор-ми неухильного підпорядкування директиві, на якій будувалася система господарювання.
Посилення тоталітарних почав політичної системи вимагав також вельми низький рівень матеріального бла-госостоянія переважної частини суспільства, який супроводжував форсований варіант індустріалізації, спроби пре-подолання економічної відсталості. Одного ентузіазму, переконаності передових верств суспільства було недостатність-але для того, щоб протягом чверті століття мирного часу утримувати життєвий стандарт мільйонів людей на рівні, який зазвичай існує протягом корот-ких проміжків часу, в роки війни і громадських катастроф. Ентузіазм, в цій ситуації, потрібно було під-закріплюють іншими факторами, в першу чергу, організа-ційно-політичними, регулюванням заходів праці і по-споживання (суворі покарання за крадіжку громадського иму-щества, за прогули і запізнення на роботу, обмеження пересування і т.д.). Необхідність прийняття цих заходів, природно, ніяк не сприяла демократизує-ції політичного життя.
Становленню тоталітарного режиму сприяв і особливий тип політичної культури, характерний для рос-сийской суспільства протягом всієї його історії. Пренеб-режітельное ставлення до закону, праву поєднується в ній з покірністю основної маси населення влади, насильства-ним характером влади, відсутністю легальної опозиції, ідеалізацією населення глави влади і т. Д. (Подданічес-ккй тип політичної культури). Характерний для основ-ної маси суспільства, даний тип політичної культури відтворюється і в рамках більшовицької партії, фор-мировалось в основному за рахунок вихідців з народу. Іду-
щая від військового комунізму, «червоногвардійської атаки на капітал», переоцінка ролі насильства в політичній боротьбі, байдужість до жорстокості послаблювали відчуття моральної обгрунтованості, виправданості багатьох політичних дей-тей, які доводилося здійснювати партійному ак-тиву. Сталінський режим, в результаті, не зустрів актив-ного опору всередині самого партійного апарату. Таким чином, можна зробити висновок, що поєднання економі-чеських, політичних, культурних факторів способствова-ло того, що в СРСР в 30-і роки сформувався тоталітар-ний режим, система особистої диктатури Сталіна.
Сутність сталінського тоталітаризму. Головною харак-терной рисою політичного режиму в 30-і роки став пере-ніс центру ваги на партійні, надзвичайні і кара-тільні органи. Рішення XVTI з'їзду ВКП (б) значною але посилили роль партійного апарату: він отримав право безпосередньо займатися державним і господарських-ним управлінням, вище партійне керівництво приоб-Рело необмежену свободу, а рядових комуністів зо-зали строго підкорятися керівним центрам партій-ної ієрархії .
Поряд з виконавчими комітетами Рад в про-мисловості, сільському господарстві, науці, культурі, функ-ціоніровалі партійні комітети, чия роль на ділі ста-новится вирішальною. В умовах концентрації реальної політичної влади в партійних комітетах Поради осу-ється переважно господарські та культурно-організаторські функції.
Вростання партії в економіку і державну сфе-ру з цього часу стало відмінною рисою со-радянської політичної системи. Вибудовувалася своеобраз-ва піраміда партійно-державного управління, вер-шину якої міцно обіймав Сталін як Генеральний секретар ЦК ВКП (б). Таким чином, спочатку вто-ростепенная посаду генерального секретаря перетвори-лась в першорядну, даючи її власникові право на вер-ховную влада в країні.
Утвердження влади партійно-державного апарати-та супроводжувалося піднесенням і зміцненням силових структур держави, його репресивних органів. Уже в 1929
році в кожному районі створюються так звані «трой-ки», в які входили перший секретар райкому партії, голова райвиконкому і представник Головного по-літичної управління (ГПУ). Вони стали здійснювати позасудове розгляд винних, виносячи свої соб державні недержавні вироки. У 1934 році на базі ОГПУ утворює-ся Головне управління державної безпеки, по-йшло в Наркомат внутрішніх справ (НКВС). При ньому уч-реждающего Особлива нарада (ОСО), яке на союзному рівні закріпило практику позасудових вироків.
В ході репресій чисткам піддалися народнохозяйствен-ні, партійні, державні, військові, науково-техні-етичні кадри, представники творчої інтелігенції. Кількість укладених в Радянському Союзі в 30-і роки визначається цифрами від 3,5 млн до 9 - 10 млн чоловік.
До яких наслідком привела політика масових репресій-сій? З одного боку не можна не визнати, що дана полі-тика дійсно підвищила рівень «згуртованості» насе-лення країни, яке змогло потім об'єднатися перед ли-цом фашистської агресії. Але при цьому, не враховуючи навіть морально-етичну сторону процесу (тортури і загибель мил-нів людей), важко заперечувати той факт, що масові реп-Рессо дезорганізували життя країни. Постійні арешти серед керівників підприємств та колгоспів привели до па-
ня дисципліни і відповідальності на виробництві. Обра-поклику величезний дефіцит кадрових військових. Саме сталінс-кое керівництво в 1938 році відмовилося від масових репресій-сій, справило чистку в органах НКВС, проте в основі сво-їй ця каральна машина залишилася недоторканою.
В результаті масових репресій закріпилася політи-чна система, яку називають режимом особистої влади Сталіна (сталінський тоталітаризм). В ході репресій була знищена велика частина вищих керівників країни. Їм на зміну прийшло нове покоління керівників ( «вид-Виженці терору»), цілком віддане Сталіну. Таким об-разом, прийняття принципово важливих рішень оконча-кові перейшло в руки Генерального секретаря ВКП (б).
Періодизація. В еволюції сталінського тоталітаріз-ма зазвичай виділяється чотири етапи.
1. 1923-1934 - процес становлення сталінізму, фор-мування його основних тенденцій.
2. Середина 30-х років - 1941 рік - реалізація ста-Лінський моделі розвитку суспільства і створення бюрокра-тичної основи влади.
3. Період Великої Вітчизняної війни, 1941 - 1945 роки - часткове відступ сталінізму, висунення на перший план історичної ролі народу, зростання національ-ного самосвідомості, очікування демократичних змін у внутрішньому житті країни після перемоги над фашизмом.
4. 1946 - 1953 роки - апогей сталінізму, переростає-щий в колапс системи, початок регресивної еволюції сталінізму.
У другій половині 50-х років в ході реалізації ре-шений XX з'їзду КПРС була здійснена часткова де-сталінізація радянського суспільства, проте ряд ознак тоталітаризму зберігся в політичній системі аж до 80-х років.