Освіта як соціокультурний феномен
Ціннісні пріоритети освіти
Система освіти набагато складніше будь-яких інших, більш жорстко детермінованих - технічних, кібернетичних, еко-номічні тощо Система освіти - це не замкнута, же-СТКО централізована і впорядкована система. Вона - відкрита система, здатна до самопізнання (рефлексії), кількісного-ному та якісному збагаченню, перманентного преобразо-ванию в силу тих змін, які безперервно відбуваються як в макросоциуме, так і всередині самої системи.
Педагогічні цінності, як і будь-які інші духовні цінності, затверджуються в житті не спонтанно. Вони залежать від соці-альних, політичних, економічних відносин в суспільстві, які багато в чому впливають на розвиток педагогіки і освітньої-котельної практики. Причому ця залежність не механічна, так як бажане і необхідне на рівні суспільства часто вступають в протиріччя, дозволяє яке конкретна людина, педагог в силу свого світогляду, ідеалів, вибираючи способи програвання ництва і розвитку культури.
Педагогічні цінності являють собою норми, що рег-тірующіе педагогічну діяльність і виступаючі як позна-вательно-діюча система, яка служить опосредующим і сполучною ланкою між сформованим громадським Світоглядні-ням в галузі освіти і діяльністю педагога.
• цінності, що задовольняють потребу в спілкуванні і рас-Ширяєв його коло (спілкування з дітьми, колегами, референтні-ми людьми, переживання дитячої любові і прихильності, про-мен духовними цінностями та ін.);
• цінності, що орієнтують на саморозвиток творчої ін-індивідуальної (можливості розвитку професійно-твор-чеських здібностей, залучення до світової культури, заняття улюбленим предметом, постійне самовдосконалення та ін.);
• цінності, що дають можливість задовольняти прагматичні потреби (можливості отримання гарантованої государ-ственной служби, оплата праці і тривалість відпустки, служб-ве зростання і ін.).
Національна доктрина і модернізація освіти в Росії
У нашій країні довгий час панувала ідеологічна установка на виховання людини в дусі комуністичних ідеалів. Незважаючи на всю привабливість її положень, незважаючи на гаряче бажання втілювати заклики в життя, її не можна визнати наукової, оскільки закладені в ній положення суперечать об'єктивним даним про природу людини і його розвитку. Сильну і стабільну систему виховання можна розвивати тільки на об'єктивному фундаменті встановлених наукою і підтверджених практикою положень.
Приступаючи до виконання програми модернізації освіти, ми поспішаємо впровадити готові рішення, припускаючи, що надання сучасного вигляду означає наближення до якоїсь ідеальної інституційної організації як бажаної мети. Ми беремося вивчати "передовий досвід" країн, де є єдиний державний іспит, загальноосвітні системи держав, в яких термін навчання - 12 і більше років, стандарти освіти, що імплантуються в стрімко змінюється освітнє середовище. При цьому виявляються глибокі відмінності обираних для наслідування об'єктів. Це і зрозуміло: кращі зразки освітньої діяльності не підлягають копіюванню, вони завжди унікальні. В їх основі - вільний розвиток особистості, що реалізовується в неймовірному різноманітті форм і умов соціокультурного середовища. Цінністю розвитку виявляється невідповідність кимось прописаної норми, а, скоріше, розбіжність з традиційним, уже існуючим чином колись втіленої "модернізації"; невідповідність, виникає в результаті поєднання процесів відтворення ціннісних орієнтирів і народження нових.
Зазначимо деякі можливі шляхи подолання кризи з використанням виправдовує себе зарубіжного досвіду освітньої діяльності. Необхідний вибір студентами індивідуального навчального плану, викладача, темпу освіти. Реальна можливість проходити частина освітніх програм в провідних вузах країни та світу за умови узгодження навчальних планів російських і зарубіжних університетів зробить нашу освіту відкритим і привабливим для співпраці. Виконання цієї умови заважає безнадійно неефективна система навчання іноземних мов в школі і вузі.
Цілком можливо зниження аудиторного навантаження студентів за рахунок права вільного відвідування занять по: суспільних дисциплін (при розширенні кількості е
Слід дозволити безперешкодний перехід з однієї спеціальності на іншу, що виникає в результаті вільного вибору індивідуального навчального плану. Ажіотажний попит на "престижні" спеціальності буде регулюватися рівнем вимог до навчання і ринком праці, який визначає попит на фахівця.
Доцільно скоротити число навчальних предметів. Замість контролю знань з окремих предметів потрібна інтеграційна перевірка знань, вміння добувати їх, управляти інформаційними потоками. Навчальні предмети при цьому придбають таку бажану прикладну спрямованість.
Оновленню середньої і вищої школи може сприяти введення єдиного державного іспиту, який неможливий без комплексних заходів щодо регіоналізації освіти. Важливі не тільки самі технології його проведення (це проблема, безсумнівно, загальнофедеральних), а відносини конкуренції, які вперше виникають між вузами. Загострюються протиріччя між регіонами і центром в "боротьбі" за кращих випускників шкіл. Виникає при цьому "витік мізків" з регіонів може викликати протистояння інтересів регіонів і центру.
Єдиний державний іспит - складна проблема освіти. У найвідповідальніший момент розвитку особистості - в момент закінчення школи - відбувається глибока переорієнтація всієї навчальної діяльності, вся увага зосереджується на підготовці до тестів, в яких затребувана лише мала дещиця потенціалу освіти.
Ось чому безсумнівно важливе рішення про проведення єдиного державного іспиту має бути підкріплено серією активізують регіональні спільноти рішень. Найважливіше з них - створення освітніх, культурологічних та економічних стимулів, що утримують кращих випускників шкіл в пріоритетних сферах діяльності як на регіональному, так і на федеральному рівнях. Наприклад, велике значення може мати цілісна регіональна система додаткової освіти "школа-вуз", в рамках якої в конкретній школі і конкретному вузі можуть бути втілені привабливі освітні програми для молоді (але, можливо, не дуже актуальні для держави). "Популярне" бажання стати, наприклад, юристом або менеджером може здійснитися як другу освіту, розпочату ще в школі, а завершилося в вузі.
Оцінка за єдиний державний іспит - це не тільки результат атестації випускника школи, а й підсумок роботи вчителя і педагогічного колективу - підсумок, який вперше набуває офіційний статус і суспільне визнання. Психологічні та соціокультурні аспекти цього явища, можливо, викличуть неоднозначну оцінку і значний резонанс.
Модернізація освіти - створення сприятливої атмосфери для здійснення цих функцій держави. Йти по шляху відтворення освітніх систем процвітаючих в освіті країн безглуздо. Здається, необхідно вивчати сутність освітньої діяльності зарубіжних колег, зрозуміти, як динамічний взаємодія всього суспільства і його складової - освітнього середовища підсилюють розвиток кожної окремої особистості, забезпечуючи масовий успіх всієї освітньої діяльності.
Освіта як відкрита суспільно-державна система
Будь-яке суспільство незалежно від виховання поряд з функ-ціями виробництва і відтворення для забезпечення прогрес-пасивного розвитку має реалізовувати і функцію виховання своїх членів. З цією метою воно створює освітню систему, тобто комплекс інститутів освіти.
У Росії до освітніх відносяться установи наступних типів: дошкільні; загальноосвітні (початкової загальної, основної загальної, середньої (повної) загальної освіти); спе-ціальні (корекційні) для дітей з відхиленнями в роз-ні; установи додаткової освіти; установи для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків; дру-Гії установи, які здійснюють освітній процес; професійної освіти (початкового, середнього та вищої професійної освіти).
Дошкільні навчальні заклади (дитячий сад, дитячий ясла-садок, прогімназія, дитячий розвиваючий центр та ін.) Створюються в допомогу родині для виховання дітей від одного року до шести років, охорони і зміцнення їх фізичного та психиче-ського здоров'я, розвитку індивідуальних здібностей і необ-ходимо корекції вад розвитку.
Загальноосвітні установи представлені преимуществен-но державними загальноосвітніми школами, а також елітарними установами - гімназіями, ліцеями. Середня об-щеобразовательная школа має три ступені:
I ступінь - началь-ва школа (3-4 роки);
II ступінь - основна школа (5 років);
III сту-пень - середня школа (2 - 3 роки). Сходинки школи відповідають трьом основним етапам розвитку дитини: дитинство, отроцтво, юність.
Реабілітація здоров'я дітей проводиться в оздоровчих і санаторно-лісових школах.
Професійні освітні установи створюються для реалізації професійних освітніх програм началь-ного, середнього та вищої професійної освіти. На-чільного професійну освіту має на меті підготовку працівників кваліфікованої праці за всіма основними направ-леніям суспільно корисної діяльності на базі основною загальної освіти. За окремими професіями воно може осно-ють на середню (повну) загальну освіту. Початкове про-професійної освіта може бути отримана в професійні-но-технічних та інших училищах.
Середня професійна освіта має на меті підготовку фахівців середньої ланки, задоволення потреб лич-ності в поглибленні і розширенні освіти на базі основної загальної, середньої (повної) загальної або початкової профессио-нального освіти. Воно може бути отримано в освітніх установах середньої професійної освіти (середовищ-них спеціальних навчальних закладах - технікумах, училищах, коледжах) або на першій ступені освітніх установ вищої професійної освіти.
Повна вища освіта відповідного має на меті підготовку і перепідготовку фахівців відповідного рівня, удов-летвореніе потреб особистості в поглибленні і розширенні освіти на базі середньої (повної) загальної, середньої про-професійного освіти. Його можна отримати в освітню-них установах вищої професійної освіти (вис-ших навчальних закладах) - університетах, академіях, інституційно-тах, коледжах. Особи, які мають початкову і середню професійну освіту відповідного профілю, може бути вище професійне освіту за скороченою, уско-ренной програмі.
Фундаментальну наукову, професійну освіту надає грома-данам можливість підвищення рівня освіти, наукової і педагогічної кваліфікації на базі вищого професійні-ного освіти. Для його отримання створені інститути, АСПІ-рантури, докторантури, ординатури, ад'юнктури при освітніх установах вищої професійної освіти та наукових установах.
Додаткові освітні програми і послуги реализу-ються з метою всебічного задоволення освітніх потреб громадян, суспільства, держави в спеціально создава-ваних установах додаткової освіти - установах підвищення кваліфікації, курсах, центрах професійної орієнтації, музичних і художніх школах, школах ис-кусства, будинках дитячої творчості, станціях юних техніків, станціях юних натуралістів і ін.
Маючи в своєму розпорядженні кваліфікованими кадрами, школа Координа-рует, педагогічно направляє систематичну роботу з сім'єю і громадськістю щодо виховання дітей.
Демократизація і гуманізація суспільного життя ставить перед державою завдання максимального використання можли-ностей загальноосвітньої школи, а через неї і всієї системи освіти для формування різнобічно розвиненої особисто-сті як основної складової трудових ресурсів суспільства.