В даний час як за кордоном, так і в нашій країні реєструється все більша тенденція до узагальнення позитивного досвіду різних психотерапевтичних шкіл і напрямків. Прикладом такого синтезу в нашій країні з'явилася особистісно-орієнтована (реконструктивна) психотерапія, що має в своїй основі систему патогенетичної психотерапії, що спирається на «Я» -концепцію і систему міжособистісних відносин (по В.Н. Мясищеву). Поетапне усвідомлення і емоційний відреагування психотравмуючої ситуації в системі патогенетичної психотерапії є основою регуляції потреб, яка на своїх вищих рівнях пов'язана з самовихованням, формуванням свідомих відносин (Мясищев В.Н. 1960). Визначення «реконструктивна» розглядається в плані відтворення минулого досвіду пацієнта для розуміння причин, які привели до глухого кута в розвитку особистості з подальшою розробкою стратегії відновлення і подальшого будівництва майбутнього.
Цілями і завданнями особистісно-орієнтованої (реконструктивної) психотерапії є.
1. Глибоке і всебічне вивчення особистості хворого, особливостей його емоційного реагування, мотивації, функціонування системи відносин.
2. Виявлення та вивчення механізмів, що сприяють виникненню і збереженню стану дезадаптації особистості (невротичної симптоматики).
3. Досягнення у пацієнта усвідомлення і розуміння причинно-наслідкового зв'язку між особливостями його системи відносин і його захворюванням (проблемою).
4. Допомога пацієнтові в розумному вирішенні психотравмуючої ситуації, зміні ставлення до неї, корекція неадекватних реакцій форм поведінки.
Протягом всього курсу психотерапії постійно здійснюються два взаємо-мосвязанних процесу - усвідомлення і реконструкція відносин особистості. Осоз-нание (інсайт) є головним завданням в особистісно-орієнтованої (реконструктивної) психотерапії і полягає в поступовому розширенні
сфери самосвідомості хворого в плані розуміння їм справжніх джерел своїх хворобливих симптомів, конфліктів. Усвідомлення і емоційне відреагування психотравмуючої ситуації є основою для регуляції перебудови відносин особистості на пізнавальному, емоційному та поведінковому рівнях. Глибина усвідомлення може бути різного рівня:
1-й рівень може стосуватися тільки деяких уявлень пацієнта про своє дезадаптивной поведінці в умовах патогенної ситуації:
2-й рівень відображає осмислення пацієнтом тих неадекватних відносин, які лежать в основі його невротичного поведінки;
3-й рівень глибини розуміння генезу свого неврозу пацієнтом пов'язаний з усвідомленням нею порушень в сфері мотивів і потреб, в силу їх неадекватного формування з дитинства в ході розвитку особистості і процесу формування системи відносин.
Налаштованість на самоаналіз, рефлексія і достатній рівень інтелекту прогностично сприятливі в плані можливості досягнення більш високих рівнів усвідомлення в ході психотерапії.