Екологія як частина біології
Екологія як наука про взаємодію організмів та середовища розвивалася значною мірою під впливом потреб практики. Головний показник стану виду - його чисельність. Зрозуміло, що вивчення факторів, що впливають на неї, давало не тільки розуміння залежності чисельності кожного досліджуваного виду від конкретних умов, а й дозволяло в необхідних випадках керувати чисельністю, а отже, ефективністю господарського чи іншого використання виду. Найбільш помітні успіхи екології того періоду пов'язані з медичної зоологією.
Вивчення екології промислових риб дозволило оптимальним чином планувати роботу рибальських флотилій і переробних підприємств, що дозволило, в свою чергу, не тільки збільшити видобуток риби з мінімальними втратами для відтворення, але і дало значний економічний ефект.
В результаті вивчення екології лякає звірів виявилося можливим планувати і регулювати полювання на них на основі прогнозів чисельності таким чином, щоб поєднувати максимальну ефективність видобутку зі стійким відтворенням цих видів в природі. Вивчення екології комах, кліщів, гризунів - шкідників сільського господарства - дозволило розвинути біологічні методи захисту рослин і охорони врожаю, визначати оптимальні терміни і методи застосування хімічних препаратів там, де без них не вдається обійтися.
Напрямок екології, що досліджує все різноманіття зв'язків окремих видів тварин і рослин із зовнішнім середовищем, називають аутекологію. У ній виникла класифікація впливів зовнішнього середовища на рослини і тварин, на стан особин і зміни чисельності популяцій, в основі якої лежить розподіл факторів зовнішнього середовища на абіотичні, фактори неживої природи (температура, вологість, солоність і мінеральний склад води і інші) і біотичні, або фактори живої природи (види - джерела їжі, хижаки, конкуренти і т. п.).
Уже в 30-ті роки в екологічних роботах поряд з абиотическими і біотичними стали виділяти особливий фактор, що впливає на той чи інший вид через зміни як фізико-хімічних характеристик, так і стану біологічних компонентів середовища. Це - вплив на природні умови людської діяльності, чому і був цей фактор названий антропогенним.
Одночасно з розвитком екології та незалежно від неї в науках про Землю розвивалося уявлення про біосферу як живий оболонці планети. Хоча термін «біосфера» був введений в науковий обіг ще в 1875 році, розуміння планетарної ролі живого речовини як геохімічного чинника, в значній мірі формує і атмосферу, і гідросферу, і літосферу Землі, сформувалося після виходу, починаючи з 1926 року, ряду робіт академіка В. І. Вернадського, одного з найвидатніших учених нашого століття.
Розвиток вчення про біосферу і діяльності в ній людини привело до поширення розуміння того, що біосфера складається з безлічі взаємодіючих екосистем різного рівня і фактично являє собою єдину інтегральну екосистему Землі. Багато закономірностей розвитку та існування біосфери виявляються тільки на власне біосферному рівні.
Разом з тим в ній в планетарному масштабі реалізуються ті ж закономірності, що й в окремих випадках конкретних екосистем різних рівнів. Це сприяло поширенню уявлення про екологію як науку, що займається долею всього життя на нашій планеті.