Саме проти такого перебігу подій і виступав Іван Гроз-ний. Мета опричнини як системи політичних і еко-ких заходів - встановлення вУкаіни режиму особистої влади царя 2.
Традиційно звертають увагу на зовнішню сторону со-битій: поділ країни на земщину - державну террито-рію, і опричнину 3 - особисті володіння государя. Всіма справами в земщине відали боярська Дума і московські накази. У опріч-станини, територія якої постійно розширювалася внаслідок конфіскації питомих, вотчинних і помісних володінь, так-же були створені боярська Дума, Розрядний, Ямській, палаци-вий і інші накази, були свої бояри, окольничі, думні дворяни і дяки. Але держава як і раніше залишалося оди-ним. Розподіл на земщину і опричнину по суті було ство-ням як би «верхнього поверху» влади. Колишні історично сло-який жив інститути, які зберігалися в земщине, були тим са-мим все разом підпорядковані влади самодержця, який стояв над опричних органами влади. Так, опричная боярська Дума керувала ділами двору, а справами держави, іноді соби-раясь разом з земської боярської Думою, іноді ж нав'язуючи останньої свої рішення. Відповідно земська боярська Дума займала щодо опричної Думи підлегле становище.
Опричний двір з самого початку і до кінця днів Івана Гроз-ного 4 здійснював верховне керівництво усіма головними служ-бами і установами української держави.
У цих умовах свою реальну слабкість влада намагається компенсувати терором. Створюється не чітко працюючий апарат державної влади, що забезпечує виконання рі-ний уряду, а апарат репресій. Терор був спрямований проти всіх, хто був носієм хоча б деякої самостійно-ності, свободи. Протягом декількох років було ліквідують-вано останнім удільним князівством і знищений останній питома-ний князь Сміла Старицький; ослаблена церква - розправа з митрополитом Філіпом і деякими іншими церковними ієрархами; Новгород позбувся свого самоврядування після по-грому 1570 р .; загинули тисячі і тисячі Украінан - князів, бояр, дворян, купців, ремісників, селян, священнослужителів, переважна більшість з яких не замишляв ніяких змов проти царя.
Головним результатом опричнини став новий механізм вла-сти, за допомогою якого стало можливим керувати величезною країною, що не заохочуючи, а навпаки гасячи паростки демократії. На зміну станово-представницької монархії в результаті опричного перевороту прийшло самодержавство як форма політичної і го-жавної організації панівного класу. Ніяких реальних можливостей обмеження влади Івана Грозного ні боярська Дума, ні зрідка скликаються в цей період Земські собори не мали.
Система управління країною і механізм її діяльності не змінилися при сина Івана Грозного - Федора Івановича (1584-1598 рр.), Який був затверджений на царство Земським собором в травні 1584 р
Які фактори сприяли перемозі деспотичного вари-анта централізації?
ВУкаіни перехід до державного підданства (підпорядковані-ня всіх одному сюзерену) відбувся не від васалітету, кото-рий в середині XVI ст. майже згас і не міг закріпити політич-кі права і привілеї за феодалами, а від перемогли всередині панівного класу князівсько-подданніческіх відносин.
Затримка в розвитку країни більш ніж на два століття при-вела до того, що в період утворення централізованої дер-жави недостатньо розвиненою була середовище (ремесло, промисли, торгівля, товарно-грошові відносини), породжує вільно-сти, на базі яких тільки і можливе формування буржуазія-них свобод.
Рівень товарності, буржуазності (що з'єднують «Торговий-ми узами» різні, перш майже не пов'язані один з одним області) - цей рівень вУкаіни XVI в. був набагато нижче, ніж в Європі. І при спокійних обставин їй, на думку неко-торих дослідників, мало би бути ще кілька століть набирати буржуазність і тільки після того - об'єднуватися 1. Однак у Русі спокійних обставин не було: боротьба з мон-Гольських, польсько-литовським натиском і іншими небезпечними сусідами , безсумнівно, прискорила об'єднання країни. Недостатньо-ток об'єднує, скріплює сили, яку на Заході гра-ло «третій стан», з надлишком взяло на себе українське дер-дарства. При цьому воно приблизно в стільки ж разів було необмеженим західних, о котрій українська буржуазність уступу-ла європейської. Ось таку свого роду «формулу» самовладдя запропонував Н.Я. Ейдельмана.
Нарешті, суб'єктивний фактор - прагнення Івана Грізно-го до необмеженої влади - також був одним з факторів, що визначили перехід до опричнині як інструменту управ-ління країною.
Які були наслідки створення єдиного централізований-ного держави вУкаіни?
З одного боку, це дозволило повалити монголо-татарське іго, припинити феодальні усобиці, створити умови для розвитку культури, ремесла, торгівлі, землеробства. З іншого боку, вибір деспотичного варіанта централізації государ-ства (опричнина) у другій половині XVI ст. мав своїми послід-ствиями: 1) розорювання значної території країни і важки-Лейша економічна криза в 70-80-і рр. XVI ст .; 2) вражений-ня в Лівонської війні, втрату прінадлежащегоУкаіни Балто-ського узбережжя (те саме «вікно в Європу», яке півтора сто-річчя через ціною ще однієї четвертьвековой війни повинен був відвойовувати Петро I), катастрофічне падіння міжна-родного престіжаУкаіни, національне приниження; 3) формиро-вання режиму особистої влади; 4) перетворення українських дворян в холопів самодержавства; 5) фактичне закріпачення селян; 6) підготовку умов для Смутного часу вУкаіни на рубежі XVI-XVII ст.
Ефективна система управління передбачає наявність: 1) ефективно діючого державного апарату; 2) оптико-мального розмежування повноважень між державою і про-суспільством; 3) розвинених форм зворотного зв'язку між суспільством і державою, що дозволяють мінімізувати помилки госаппа-рата. Цим шляхом в XV - XVI ст. йшли найбільш розвинені стра-ни Західної Європи. У цьому ж напрямку повели Україну в 50-і рр. XVI ст. діячі вибраних раді. Але паралельно всередині еліти розвивалися тенденції, які в сукупності з суб'єктів-нормативним чинником (особисті якості Івана Грозного) направили розвиток країни протилежним шляхом. Встановлення в стра-ні режиму особистої влади завершилося великої внутрішньо- і зовн-неполітичною катастрофою. В майбутньому, як відомо, не раз ще в історііУкаіни тріумф однієї людини (досягнення нео-граніченной влади) обертався трагедією для країни.
У всі віки, в усіх країнах реформатори і тирани викорис-товують, як правило, і перетворення державного апарату, і терор. Відмінності між ними в акцентах: перші роблять ставку на реформи, вдаючись при необхідності до насильства (дер-дарства повинно вміти себе захищати), другі, змінюючи щось в органах влади, ставку роблять на терор. Використання насі-лія в якості головного інструмента своєї політики - це при-знак слабкості держави.
З технологій управління, які з успіхом використовував Іван Коломия та до яких неодноразово в майбутньому будуть обра-тися руководітеліУкаіни, можна відзначити два моменти. Для досягнення одноосібної влади він застосував такий прийом, як шантаж своєю відставкою, заздалегідь розрахувавши, знаючи менталітет рос-Сіян XVI в. що вона не буде прийнята. У всі віки дієвим способом для подолання опору державного ап-Параті було звернення керівника країни безпосередньо до народу через голову бюрократії з метою направити енергію мас про-тив цієї бюрократії. Цей прийом в 1564-1565 рр. з успіхом ис-користувався Іван Коломия.
Що почалося в другій половині XVI ст. двіженіеУкаіни до самодержавної форми правління на століття прирекло країну на від-ставання і швидко наздоганяє тип розвитку.