У мене цей - один з улюблених:
"Пекло і рай - в небесах", - стверджують ханжі.
Я, в себе заглянувши, переконався у брехні:
Пекло і рай - не Кола в палаці світобудови;
Пекло і рай - це дві половини душі.
Хайям для мене - перш за все філософ і мислитель.
Неправильним є лише те думка, яка не збігається з нашим власним.
Для мене теж Омар Хайям в першу чергу мислитель.
Коль наше життя мить одне,
Жити без вина, воістину, смішно.
Що сперечатися, вічний мир або невечен,
Коли підемо, нам буде все одно.
Вино заборонено, але є чотири "але":
Дивлячись ХТО, З КИМ, КОЛИ, І В МІРУ ль п'є вино.
При дотриманні цих чотирьох умов,
Всім розсудливим вино дозволено.
Я хотів би померти, спираючись справа і зліва на купи книг
/ Нодье /
Трясу надії гілка, але де бажаний плід?
Як смертний нитка долі в непроглядній пітьмі знайде?
Тісна мені буття сумна темниця, -
О, якщо б двері знайти, що до вічності веде.
Звідки ми прийшли? Куди свій шлях вершимо?
У чому нашому житті сенс? Він нам незбагненний.
Як багато чистих душ під колесом блакитним
Згорає в попіл, в прах, а де, скажіть, дим?
Вранці прокидається троянда моя,
На вітрі розпускається троянда моя.
Про жорстоке небо! ледве розпустилася
Як уже обсипається троянда моя.
Неправильним є лише те думка, яка не збігається з нашим власним.
Volkonskaya писал (а): У мене цей - один з улюблених:
"Пекло і рай - в небесах", - стверджують ханжі.
Я, в себе заглянувши, переконався у брехні:
Пекло і рай - не Кола в палаці світобудови;
Пекло і рай - це дві половини душі.
Так, у мене це рубаї теж найулюбленіше. Підійшов би як епіграф до "Отелло". Тому що Отелло і Яго - дві половинки одного персонажа.
Ти глечик мій розбив, всемогутній господь,
У рай мені двері зачинив, всемогутній господь,
Дорогоцінну вологу ти пролив на камені -
Ти, видать, перепив, всемогутній господь!
I'll see before I doubt; when I doubt, prove.
На душі тепло і солодко,
Я сьогодні пив вино,
Буде життя моя марною -
Але зате мені все одно!