У адигів і балкарців до теперішнього часу збереженні-нілісь багато весільні обряди. Проте, як було зазначено вище, з'явилося в цих обрядах і багато нового. Як і раніше, існують майже всі шлюбні заборони, кото-які мали місце в минулому. Зокрема, в насто-ящее час при укладанні шлюбу дотримується строга екзо- гамія, т. Е. Заборонені шлюби між родичами по батьківській і материнській лініях до сьомого коліна. Як і раніше заборонені шлюби при молочному спорідненість.
У минулому весільним вбранням нареченої служило національне плаття. Тепер найчастіше вона одягнена в бе-лое європейське вбрання. Раніше, забравши наречену з роди-нізації будинку, її на час поміщали в «чужий будинок», т. Е. В будинок родичів або друзів нареченого. В насто-ящее час її везуть прямо в будинок батьків нареченого. У тому ж будинку, т. Е. У батьків нареченого, збираються всі його родичі, друзі, сусіди, які очікують повернуті-ня весільного поїзда. За його повернення наречену по-поміщають в спеціально приготовлену для молодят кімнату, яка, як і раніше, має назву «лег'уне», «отоу».
В даний час ставлення до викраденої дівчина-ке в корені змінилося. Вона вже більше не вважається зганьбленої і вільно може вийти заміж за іншого, правда, якщо між викрадачем і дівчиною не було ніяких інтимних відносин. Саме тому роди-ки нареченого посилають до рідних дівчини оповістити про те, що сталося в той же вечір. У разі згоди дівчина-ки її залишають, і через кілька днів родичі нареченого знову їдуть в будинок нареченої, щоб домовитися про день весілля. У минулому, перш ніж забрати наречену в будинок батьків нареченого, потрібно було обов'язково заклю-чить мусульманський шлюб. Найчастіше він полягав в будинку батьків нареченої (у випадках шлюбу за змовою), а при укладенні шлюбу з умикання
полягав в будинку, де була поміщена наречена ( «чужий будинок» -).
В даний час цей звичай не дотримується і при шлюбі за змовою, і при шлюбі умиканням. До висновків-ня мусульманського шлюбу найчастіше полягає грома-Данський шлюб. А деякі в той же вечір, коли привіз-ли наречену, укладають мусульманський шлюб, але пізніше - і цивільний. Для укладення мусульманського шлюбу батьки нареченої посилають до батьків нареченого род-ственник і близьких друзів сім'ї - чоловіків. Цей про-ряд називається «нечихьитх». Причому кількість по-силаемих людей не обмежена, але і занадто велике їх число також не схвалюється. Після прибуття в будинок роди-телей нареченого гостей розсаджують по кімнатах з ура-те їх віку. З ними сідають за стіл і родичі нареченого - «хег'ерей». З числа гостей вибираються двоє людей, яким доручається піти до нареченої, разу-знати, чи всім вона задоволена, і попросити показати їм свідоцтво про укладення шлюбу. Повернувшись до стар-шим, вони доповідають про все, показують шлюбне сві-детельство або підтверджують його наявність в будинку жени-ха. Після цього приступають до висновку мусульман-ського шлюбу, якщо він не укладено в той же вечір, коли наречену привезли.
Для цієї церемонії запрошується мулла. Вибираючи-ються два свідки: один з боку нареченого, інший з боку нареченої. Потім мулла, який укладає шлюб, пра-вої рукою охоплює з'єднані пальці свідків і по черзі тричі задає питання: «За велінням Бо-жьему множити рід людський і за встановленим для цього закону пророком нашим Мухаммедом такую- то дочка такого-то батька віддаєш в заміжжя такому -то синові такого-то? »Свідок з боку нареченого відповідають поняттю-ет:« Взято ». Обряд реєстрації мусульманського шлюбу на цьому завершується. У перервах між застіллям, го-ня влаштовують танці, намагаються оточити їх внима-ням і шаною. Коли ж бенкет добігає кінця, батьки нареченого і найближчі його родичі за-ходять в кімнату, де знаходяться старші. В руках у під-які йшли повинен бути піднос з частуванням. Вони знакі-мятся з родичами нареченої, з цієї нагоди про- зносяться тости, благі побажання. Потім батьки і родичі нареченого, що увійшли з ними, йдуть з когось нати гостей. Після всього цього тамада за столом вироб-носить тост і завершує торжество. Гостям в дорогу пре-підносять різні страви, живого барана, відповідними-ющие напої. Родичі нареченої на другий день пос-ле укладення мусульманського шлюбу збираються знову у батьків нареченої, щоб покуштувати отримане Накані-ні частування.
Всі ці обряди обов'язково виконуються при будь-якій формі укладення шлюбу: і при шлюбі умиканням, і при шлюбі за змовою. Але слід зазначити, що обряд «щи-г'инхьиж» дотримується не на всій території респуб-лики. Наприклад, в Малій Кабарде такого обряду немає. Там особисті речі, одяг нареченої і подарунки родинний-никам нареченого відвозять чоловіки, які їдуть заклю-чати мусульманський шлюб. Поряд з новими елементами в традиційних весільних обрядах збережені і старі (введення нареченої в будинок нареченого, обряд примирення ново-шлюбного з рідними та ін.), Але і вони зазнали значи тільні зміни, багато хто з них спрощені, як, ска-жем, обряд «введення нареченої в великий будинок». Для того щоб здійснити цей обряд, наречену тепер ведуть до сусідів або в будинок, що знаходиться в тому ж дворі народите-лей нареченого, і звідти вводять в великий будинок. Правда, як і раніше, це супроводжується весільної піснею «уереда- так». Наречену ведуть під руку; голова її під покривалом. Наречену вводять в кімнату, де збираються старші дружин-Київщини, свекруха, інші родички, що підводять покривало, щоб присутні могли бачити її обличчя. Потім всі жінки по черзі підходять до неї, їй їх представляють. Одним з нововведень в цьому обряді у кабардинців є те, що, коли свекруха підходить до нареченої, їх прив'язують одну до іншої. Присутність ющіе жінки вимагають викуп з родичів жени-ха і, коли отримують його, вони роз'єднують пов'язаних. Тут же друзі нареченого влаштовують танці, причому при-розголошувати тих жещцнн, які повинні «заплатити» за танець. Плата за танець називається «к'афебжье» (Кафа і «бжье» - випивка).
Після цього наречену заводять в її кімнату. Що ж стосується обряду «примирення молодят з рідними», то він також зазнав змін. Одне з істотний-них змін, яке, здавалося б, повинно було силь-но вплинути на обряд, - «повернення нареченого» - відбутися у-ит в тому, що зараз, як правило, під час весілля ж-них важко позбутися батьківської хати, він лише формально уникає старших сім'ї та роду. Проте і зараз обряд «повернення нареченого» на адигської весіллі вва-шається майже обов'язковим. Тепер нареченого на час, звичайні-но поки не пройде обряд «унеіше», відправляють до одно-му з сусідів. Елементи Традиційною весілля повільний-но, але неухильно зживає в процесі перебудови сімейного побуту. Багато звичаї уникнення пішли в про-шлое. Наприклад, наречені раніше не мали права з'являтися разом в суспільстві, а зараз це не дотримується-ся, як і багато іншого. З 70-х рр. XX століття почали входити в звичку так звані подвійні весілля. Йдеться про те, що через кілька днів або на наступний день після тра-Діціон весілля (укладення шлюбу), в будинку народите-лей нареченого влаштовується свято для молоде-жи як з боку нареченого, так і з боку нареченої. На ньому тепер присутні самі молодята. «Вів-раю весілля», в якій беруть участь і наречені, схвалили-ється нині і старшим поколінням. За усталеним звичаєм в ході такого весілля молодь відправляє своїх представників для вітання і поздоровлення до роди-телям нареченого, які брали на себе всі турботи про моло-діжі. У свою чергу батьки нареченого наносять відповідь-ний візит молоді. У наші дні на «другий весіллі» музика, танці нерідко бувають сучасними - євро-пейскими. На «другий весіллі», на відміну від традицион-ної, юнаки і дівчата сидять за одним столом. За пос-Ледньов роки змінилося ставлення людей, в тому числі і молоді, до форм проведення весільних обрядів. Зокрема, в обряді одруження з'явилися нові еле-менти. Про це красномовно свідчать результа-тати соціологічних досліджень, які проведе-ни серед студентів 1-2 курсів Кабардино-Балкарської держуніверситету. Так, наприклад, тільки 5% респонден-тов згодні провести одруження за старовинним оби-чаю, а 72,1% вказали, що хотіли б влаштувати весілля в поєднанні старих звичаїв з новими формами.
Цікаві дані отримані з питання: «Хо-титі ви жити з батьками після створення сім'ї?» Негативно відповіли на це питання 73,4% респон-дентів і тільки 21,5% виявили бажання жити зі свої-ми батьками. У сучасному весіллі з'явилися еле-менти, які раніше не мали місця. Наприклад, за пос-Ледньов роки набув широкого поширення звичай проведення своєрідних аукціонів. Суть його полягає в наступному: по завершенні обрядів «введенні нареченої в великий будинок» і «примирення нареченого з рідними», моло-дежь збирається в одній кімнаті, де для неї накритий стіл. Причому за столом юнаки і дівчата сидять вме-сте. До цього часу молоді родички і сусідки нареченого наряджають ляльок, інші іграшки, а іноді навіть живого ягняти. Для прикраси використовуються усілякі-можна предмети і матеріали (відріз тканини, хустки, духи, цукерки і т. Д.). Кожна дівчина, використовуючи свою фан-тазію, намагається народити свою ляльку яскравішою і зі вку-сом, щоб вона виділялася серед інших. І ось настають-ет момент, коли дівчат з їх ляльками скликають в когось нату, де сидить молодь. Вони стають уздовж стіни так, щоб всі бачили їх самих і їх «твори *. Тамада молодіжного столу голосно оголошує ім'я і фа-мілію першої дівчини, каже, ким вона доводиться ж-ніхуя, потім бере з її рук вбрану ляльку і кра-соковито, в жартівливій формі розписує її гідності. Хто-небудь з тих, хто сидить за столом називає початкову ціну ляльки, і ведучий починає ще більше расхвалі-вать іграшку. Ціна зростає з вражаючою швидко-тій і, нарешті, назвав найвищу, передає день-ги і отримує ляльку. Як правило, власник ляльки тут же вручає її сподобалася йому дівчині з тих, хто сидить за столом. Потім настає черга другої, третьої і т. Д. «Аукціон» супроводжується піснями, танцями і т. П. Частина грошей, виручених на «аукціоні», залишається в будинку нареченого в якості подарунка, що залишилася витрачають на страви, випивку, і на інший день друзі та родинний-ники нареченого збираються разом і веселяться.
За останні роки широке поширення полу-чила так звана змішана весілля. Суть її відбутися у-ит в тому, що за попередньою домовленістю сто-ку нареченого і нареченої збираються на «нейтральній території» (ресторан, кафе або інше громадське приміщення) і там справляють весілля. В цей же день відбувається реєстрація в РАГСі і обмін кільцями, пос-ле чого молодь сідає за свій стіл, старші - окремих-но, але в одній будівлі, і відзначають весілля. Тут рід-ственник нареченого і нареченої знайомляться, батьки нареченої знайомляться зі своїм зятем і т. Д. Словом - все елементи весілля в один день. Правда, до цього заклю-чає мусульманський шлюб.
Час, постійні контакти адигів і балкарців з іншими народами привнесли багато нового в їх культу-ру. Це об'єктивний процес. Діалог культур - це їх взаємовплив, взаємозбагачення. Головне - не Рассо-риться в цьому діалозі, зберегти в кожній культурі су-Губо «національне», яке «працює» на нинішній час-ний день, на зближення народів, на людинолюбство, яке закликає до добра і терпимості один до одного.
Весільні обряди, як найважливіша складова частина культури кожного народу, є одним з головних важелів цього культурного діалогу.
Гарданов В. К. Суспільний лад адигських народів (XVIII - перша половина XIX ст.) М. 1967.
Непрямо. Сімейна община і патронімія. М. 1 963.
Кудаєв М. Ч. Карачаєво-балкарська весільний обряд. Нальчик, 1988.
Ланге Б. А Валкарія і балкарці // Кавказ. 1903. № 301.
Лапінський Теофіл. Горяни Кавказу та їх визвольна борь-ба проти росіян. Нальчик. Т. 1, 2.
Лонгвортп Дж. А. Рік серед черкесів // АБКІЕА. Нальчик, 1974.
Маріньї Жак-Віктор-Едуард Тебу де. Подорож в Чер-кесію // АБКІЕА. Нальчик, 1974.
Міллер Б. В. Карачай-етнографічне огляд. 1899. №1, 2.
Монпере Фредерік Дюбуа де. Подорож по Кавказу, до чер-кесам і абхазам, в Колхіду, Грузію, Вірменію і Крим // АБКІЕА. Нальчик, 1974.
Нове і традиційне в культурі та побуті кабардинців і бал-Карцев. Нальчик, 1986.
Ногмов Ш. Б. Історія адихейского народу. Нальчик, 1958.
Паллас П'єр Симон. Нотатки про подорожі в південні наме-стнічества Російської держави в 1793-м і 1794 р .// АБКІЕА. Нальчик, 1974.
Смирнова Я. С. Сім'я і сімейний побут народів Північного Кав-каза. Друга половина XIX-XX ст. М. тисячі дев'ятсот вісімдесят три.
Тепцов В. Я. За витоків Кубані і Терека // Збірник мате-ріалів для опису місцевостей і племен Кавказу. Тифліс, 1892. Вип. 19.
Хан-Гірей. Записки про Черкесії. Нальчик, 1978.
Шикова Т. Г. Про умови і формах укладення шлюбу у ка-бардінцев в дореволюційному минулому // Вчені записки Кенії. Т. 16. С. 131.