Нейровізуалізаційні методи дослідження
Найважливішу інформацію про характер основного захворювання, яке лежить в основі когнітивних і інших нервово-психічних розладів органічної природи дає нейровізуалізація. Основним методом нейровізуалізації, який використовується в повсякденній клінічній практиці, є комп'ютерна рентгенівська та магнітно-резонансна томографія головного мозку. Менше поширення мають позитронно-емісійна та однофотонна-емісійна КТ, перш за все, через складність і дорожнечу методик. В даний час ПЕТ і ОФЕКТ застосовуються в основному в дослідницьких цілях.
Всім пацієнтам з вираженими і / або прогресуючими когнітивними порушеннями показано виконання нейровізуалізації: краще магнітно-резонансна томографія або при її неможливості комп'ютерна рентгенівська томографія [6, 16, 18]. Результати МРТ або КТ головного мозку мають велике значення у веденні пацієнта, так як:
• дозволяють отримати додаткові підтвердження органічного характеру нервово-психічних розладів;
• допомагають виключити загрозливі для життя стани, такі як пухлина мозку або інші об'ємні процеси;
• надають додаткову інформацію про структурні особливості основного патологічного процесу, важливу для диференціальної діагностики церебральних захворювань з картиною нервово-психічних розладів.
Важливим завданням нейровізуалізації є діагностика загрозливих для життя станів, таких як інсульт, пухлина мозку або інші об'ємні процеси, в клінічній картині яких також можуть бути присутніми когнітивні і інші нервово-психічні розлади. Клінічно запідозрити онкологічну природу когнітивних порушень слід при підгострому розвитку даних розладів, їх поєднанні з осередковою неврологічною симптоматикою, особливо односторонньої, розвитку ознак внутрішньочерепної гіпертензії.
Мал. 2.2. Ідіопатична нормотензивна гідроцефалія.
а. Саггитальний зріз МРТ головного мозку в? 1-режимі,
б. Аксіальний зріз МРТ головного мозку в Т2-режимі. Стрілками показано розширення бічних шлуночків.
Нейровізуалізація грає важливу роль в діагностиці однією з потенційно оборотних форм деменції - нормотензівной гідроцефалії. При цьому KT або МРТ головного мозку виявляє переважно внутрішню гідроцефалію, максимально виражену в області передніх рогів бічних шлуночків (рис. 2.2).
Наявність судинних змін на KT або МРТ головного мозку є обов'язковим для підтвердження судинної етіології когнітивних порушень. При цьому найбільш надійним діагностичним ознакою є інфаркти мозку, які проявляються у вигляді різного діаметру кіст ( «завершення інфаркти») або вогнищевих змін білої і сірої речовини без формування кісти ( «незавершені інфаркти»). Дифузні зміни білої речовини (лейкоареоз) також найчастіше відображають наявність судинної мозкової недостатності, але в невеликій кількості випадків можуть бути наслідком дисметаболических, інфекційних, ликвородинамических, інволютивних та інших патологічних процесів (рис. 2.3).
Мал. 2.3. МРТ головного мозку пацієнта з судинною деменцією. Множинні лакунарні інфаркти (7), симетричне розширення бічних шлуночків (2), перивентрикулярний (3) і субкортікальной (4) лейкоареоз.
Основним нейровізуалізаційні ознакою дегенеративних захворювань головного мозку є прогресуючий атрофічний процес, локалізація, характер і ступінь якого залежать від нозологічної форми та тяжкості захворювання. Слід зазначити, що є деякі обмеження в інтерпретації даних, отриманих при KT або МРТ у пацієнтів з передбачуваними нейродегенеративних захворюваннями. Так, розширення субарахноїдальних просторів в певних відділах головного мозку необов'язково пов'язано з поточним патологічним процесом, але може бути вродженим і являти собою індивідуальну норму або бути обумовленим нормальним старінням. Тому переконливе висновок про наявність діагностично значимого атрофічного процесу іноді можна зробити на підставі повторних нейровізуалізаційних досліджень з інтервалом близько 6 міс.
З іншого боку, на початкових стадіях нейродегенеративних процесів структурні атрофічні зміни можуть бути відсутні або бути виражені в мінімальному обсязі. У цьому випадку відсутність змін при рутинних KT- або МРТ-дослідження необов'язково суперечить передбачуваного діагнозу того чи іншого дегенеративного захворювання. Більш високою чутливістю на початкових стадіях нейродегенеративних захворювань мають методи функціональної візуалізації, такі як ПЕТ і ОФЕКТ. Застосування даних методик дозволяє виявити зміни церебрального метаболізму і перфузії ще до формування клінічно значущої церебральної атрофії.
Як вже зазначалося вище, локалізація структурних або функціональних змін залежить від конкретної нозологічної форми нейродегенеративне процесу. Так, для хвороби Альцгеймера характерно переважно ураження глибинних відділів скроневих часток (атрофія гіпокампа) і кори тім'яних доль головного мозку (див. Рис. 2.1). При деменції з тільцями Леві відзначається значне розширення задніх рогів бічних шлуночків, що свідчить про тім'яно-потиличної атрофії (рис. 2.4). Лобно-скронева дегенерація характеризується атрофією лобових і передніх відділів скроневих часток головного мозку, часто тільки з одного або переважно з одного боку (рис. 2.5).
Поділіться на сторінці